Від околиць села Кліщіївка до околиць тимчасово окупованого російськими військами Бахмута – близько 2 км. Офіційно про звільнення села стало відомо 17 вересня. Оборона Кліщіївки тривала з кінця листопада 2022 року до кінця січня 2023-го. А на початку травня 2023 року українські війська розпочали штурмові дії під Бахмутом, у тому числі й у напрямку Кліщіївки.
Саме село фактично ущент зруйноване, проте його звільнення створило загрозу для логістики російських військ у Бахмуті: бої точаться біля залізниці, що сполучає окуповану з 2014 року Горлівку з Бахмутом; українські війська встановили вогневий контроль над трасою, що сполучає Горлівку з Бахмутом.
Село звільнили військові 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, 5-ї окремої штурмової бригади, Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».
У підсумку деокупації Кліщіївки та сусідньої Андріївки українські військові розбили три бригади агресора.
У британській розвідці та американському Інституті вивчення війни звільнення Кліщіївки назвали «тактичним успіхом» та «серйозною деградацією російських підрозділів».
З чим стикнулися оборонці Кліщіївки минулого року, як змінився характер бойових дій від початку штурмів українських військ цього літа і про те, як полонений Шевченків «Заповіт» читав – у монолозі для Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) Павла, офіцера ЗСУ.
Для мене було шоком і сюрреалізмом, коли я приїхав у листопаді 2022 року до Кліщііївки і побачив таку картину: село обстрілюють мінометами та артилерією, а там є місцеві жителі, і навіть, – діти.
Тактика «Вагнера»
Тоді у цьому театрі бойових дій діяла ПВК «Вагнер». Це малі штурмові групи, їх обов’язково підтримував дрон-розвідник з повітря та якийсь вогневий засіб, наприклад, автоматичний станковий гранатомет.
І вони постійно шукали слабкі ділянки у нашій обороні. У них задача на просування. І вони постійно лізли, лізли: там не вийшло, – окупанти переходили в інше місце. Як тільки десь починали продавлювати нашу оборону, – на цій ділянці концентрували більше зусиль.
«Вагнер» – це дуже серйозний супротивник. Вони мали непогану підготовку. І, незважаючи на контингент, який був у цій ПВК, – воїни вони були дуже гідні.
А російська армія на тому театрі бойових дій у Кліщіївці застосовувала абсолютно всі засоби ураження, які у неї були: від мінометів, танків до «градів» і авіації; кожен день були як гелікоптери, так і літаки прилітали. Вони застосовували абсолютно все.
«Хохоль, здавайся!» і гранати
Запам’яталася мені одна ситуація, коли мій підрозділ тільки почав брати участь в обороні цього села. І ми тільки почали стикатися з «Вагнером». Вони лізли, лізли, лізли з різних боків, намагалися нас обійти. Ситуація була не дуже, навіть один фланг трошки посипався.
Ми були в не дуже зручному становищі. І хлопці чують, як їм кричать з якимось дивним акцентом: «Хохоль, здавайся!»
Бійці побачили, звідки кричали: «вагнерівці» залізли в яму і звідти волали. Мої бійці кинули туди дві гранати. І тільки лахміття полетіло. І все. Вже ніхто не кричав.
Все небо у дронах
Штурмові дії у напрямку села мій підрозділ розпочав на дальніх рубежах. Я розумів, що напрямок буде якраз на Кліщіївку, Курдюмівку та Андріївку. І ми штурмували свій шматок посадок і лісу.
У порівнянні з листопадом-груднем минулого року, коли тривала оборона Кліщіївки, війна дуже змінилася. Небо там просто засипане дронами і нашими, і російськими. Вони постійно висять. І ти ніколи не визначиш, де чий: можуть висіти троє наших, і ще декілька, – російських. А вони ж на собі несуть скиди різні, гранати кидають постійно. На даний момент роль цих дронів визначальна. Війна абсолютно змінилася.
«Заповіт» від полоненого
Нам доводилося декілька разів відбивати позиції. Ти приходиш, а там складається враження, що екскаватором копали: усе накопане, і вогневі позиції, і логістичні шляхи. Вони завжди заходять, і закріплюються, окопуються. Але ми були до цього готові: під час штурмів не йшли у лоб, брали їх хитрістю.
Мій підрозділ штурмував позиції військовослужбовців з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. З «вагнерами» вони у порівняння не йдуть. Якщо зважати на підготовку та бойову спроможність, – вони набагато слабші. Але: це люди, у них є автомати, вони так само можуть тебе вбити. І я б не сказав, що під час наших штурмів вони тікали.
Був один полонений, з яким довелося поспілкуватися. Він був з Луганської області. Сказав, що вже воював у 2014 році, а зараз не має грошей, і роботи не має, тому пішов на війну зараз. Ми поводилися з ним нормально, відповідно до Женевських конвенцій. Він цьому так радів, що навіть напам’ять нам «Заповіт» Тараса Шевченка читав. Аби підкреслити, що він все ж таки наш.
Чим важливе звільнення Кліщіївки
У першу чергу, важливий кожний метр української землі, кожний населений пункт.
Немає ніякої військової таємниці: ми відкриваємо карти і бачимо рельєф, бачимо місцевість і розуміємо, що Кліщіївка (навіть не саме село, а околиці) має деякі зручні позиції для ведення оборонного бою, панівні висоти.
З боку Кліщіївки є логістичні шляхи до самого Бахмута. А логістику треба обов’язково тримати: і обороняти, і – зараз – відбивати, щоби ускладнити життя і ведення бойових дій ворогу.
Сама назва «Кліщіївка» для росіян мала якесь політичне значення, тому вони її утримували. Для нас це просто ще один крок у звільненні наших територій. І взяття цього населеного пункту просто відкриває нам шлях йти далі на південному фланзі Бахмута.
Я дуже сумніваюся, що (і це моя особиста думка) вище військове керівництво планує заходити у Бахмут з Кліщіївки. Це малоімовірно. Замисел вищого командування я не знаю, але з того, що я бачу, – все іде абсолютно логічно, дії наших підрозділів по флангах – абсолютно логічні.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
