Валерія Константинова
До початку повномасштабного вторгнення Росії до України в Запорізькій області повноцінно функціонували 10 інтернатних установ соціального захисту населення, в яких перебувало 2,4 тисячі підопічних. Серед них: два – геріатричні пансіонати, 7 – психоневрологічних інтернатів та один дитячий будинок-інтернат. Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» дізнався, що відомо про заклади Запорізької області, які вже понад рік перебувають під російською окупацією.
«Понад тисяча підопічних в окупації»
За інформацією начальниці відділу департаменту соціального захисту населення Запорізької ОВА Ірини Таран, на сьогодні на окупованій території області опинилися Михайлівський психоневрологічний інтернат, Бердянський геріатричний пансіонат, Орловський психоневрологічний інтернат та Преславський психоневрологічний інтернат. За останньою звітною інформацією, у закладах перебували 1013 підопічних.
«У Бердянському геріатричному пансіонаті станом на 1 травня 2022 року перебувало 244 особи, у Михайлівському ПНІ на 1 серпня 2022 року – 259 осіб, Преславському ПНІ на 1 вересня 2022 року – 319 осіб, і в цей же період в Орлівському ПНІ проживала 191 особа. Цю інформацію повідомили нам керівники установ», – розповіла Ірина Таран.
Вона пояснила, що до цих інтернатів приймаються на державне утримання люди з психічним розладами, які досягли пенсійного віку, та люди з інвалідністю, що мають психоневрологічні захворювання. Крім того, в інтернаті опікуються людьми старше 18 років, які за станом здоров'я потребують догляду, медичної допомоги і їм не протипоказано за медичними показами перебування в таких закладах, незалежно від наявності батьків або родичів, зобов'язаних їх утримувати.
«Директора викрали»
- Генеральний штаб ЗСУ повідомляв, що російські військові з Михайлівського психоневрологічного інтернату, який розташований у селі Показне, вивезли близько 200 осіб у невідомому напрямку. Усіх працівників медзакладу звільнили. Надалі, на території та в приміщеннях заплановано розміщення військового шпиталю для лікування поранених російських військовослужбовців, стверджують в Генштабі.
За інформацією департаменту соцзахисту Запорізької ОВА, Михайлівський психоневрологічний інтернат до повномасштабної війни був розрахований на 275 ліжкомісць. Заклад мав два корпуси, окремо розташовану адміністративну будівлю, котельні, приміщення гаражів, пекарню, майстерню для працетерапії та складські приміщення.
Згідно з медичними рекомендаціями, підопічні залучалися до трудової терапії. Вони мали можливість відвідувати бібліотеку та місця для відпочинку і дозвілля.
Три дні його утримували. Він не погодився на співпрацю і його «депортували»Ірини Таран
«Про Михайлівський ПНІ я можу сказати, що виконувача обов’язків директора цього закладу окупанти викрадали. Десь три дні його утримували. Він не погодився на співпрацю і його «депортували» на підконтрольну владі України територію. Зараз він перебуває у нас в департаменті, він продовжує працювати разом з 14 працівниками цього закладу, які відмовились йти на співпрацю з ворогом та мали змогу виїхати з тимчасової окупації до Запоріжжя», – повідомила Таран.
Хто перейшов на бік окупантів?
У Преславському психоневрологічному інтернаті для проживання підопічних функціонують 4 житлові корпуси, які можуть вмістити до 340 осіб. У закладі були відремонтовані корпуси, медпункт, харчоблок, упорядкована територія, є зони для відпочинку та дозвілля, проводилися різні заходи, розповіла Таран.
Орловський психоневрологічний інтернат був розрахований на 200 осіб. На території 3 житлових корпуси. Окремо облаштовано харчоблок на 80 місць. У закладі був реабілітаційний центр, місця для дозвілля та бібліотека. В інтернаті існувала футбольна команда, яка посідала призові місця на змаганнях.
«Керівники Преславського та Орлівського інтернатів з 1 вересня 2022 року перейшли на бік агресора. З того часу ніякого зв’язку у нас з ними немає. Офіційну інформацію звідти ми більше не отримували. Є припущення, що ці заклади продовжують працювати, і підопічні залишилися там», – каже посадовиця.
Невідомі долі
За інформацією Таран, у Бердянському геріатричному пансіонаті до повномасштабного вторгнення перебували люди похилого віку та особи з інвалідністю. На території було два корпуси, в яких жили підопічні, майстерня по трудотерапії, де проводили різні заходи. Людей постійно намагалися чимось зайняти, щоб вони не відчували себе самотніми, каже вона. Інші обласні інтернатні установи їздили до бердянського на змагання по шахах, волейболу, на фестивалі тощо.
Ми не знаємо, що з більшістю наших підопічнихІрина Таран
«У Бердянському геріатричному пансіонаті діючий керівник установи категорично відмовився йти на співпрацю з окупаційною владою і вони його відсторонили від управління пансіонатом. Колаборанти на його місце призначили свою людину. Ми не знаємо, що з більшістю наших підопічних. Оскільки цей пансіонат не був закритого типу, підопічні, які там перебували, могли вільно виходити за територію. Через ці причини деяким пацієнтам вдалося самостійно виїхати, про що нам повідомляли відповідні служби. Хтось з них поїхав на захід України, хтось – за кордон», – зазначила Таран.
За її словами, підопічних цих інтернатів організовано не встигли евакуювати.
«На жаль, через інтенсивні бойові дії, швидкий розвиток подій, окупацію та відсутність «зеленого коридору» (шлях для евакуації – ред.), ми не мали можливості евакуювати наших підопічних. Поки була можливість, ми ними опікувалися, підтримували зв’язок з установами, намагалися доставляти гуманітарну допомогу, ліки. Зараз ми проводимо всі необхідні заходи, щоб після деокупації цих територій повернути всіх наших підопічних та розмістити їх у більш безпечних місцях», – повідомила очільниця відділу департаменту соцзахисту.
«Робота за законодавством РФ»
Попри окупацію Бердянський психоневрологічний диспансер продовжує працювати та приймати пацієнтів. Один з працівників закладу на умовах анонімності з міркувань безпеки розповів «Новинам Приазовʼя», що там як і раніше, продовжують безплатно лікувати. Проте багатьох препаратів немає і родичам пацієнтів доводиться самостійно шукати та купувати ліки.
«Препарати дуже дорогі. Наприклад, 10 таблеток коштують 500 рублів. Цього вистачає на 5 днів. А людині потрібно приймати ці ліки впродовж всього життя. Раніше, після виписування препаратів, їх видавали безплатно. Зараз без російського паспорта не видають. Екстрена допомога надається всім, незалежно, чи має людина російський паспорт чи ні», – повідомив працівник закладу.
За словами співрозмовника, з травня цього року всі працівники були вимушені взяти російський паспорт, щоб їх не звільнили. Весь персонал переоформили за російським законодавством.
«У закладі часто проводять перевірки, комісія приїжджає з Москви. Вони дивляться, як ми працюємо, перевіряють документи, щоб все було за новими стандартами. Також виділили нове сучасне обладнання для лабораторії. Крім того, диспансер закупив камери відеоспостереження. Хоча, в психлікарнях це заборонено», – каже він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Помирали через жахливі умови»
Юристка ГО «Експертного центру з прав людини» Олена Темченко розповіла, що їхня організація також працюватиме над питанням щодо повернення осіб із психоневрологічних інтернатів, які постраждали від дій окупантів.
«У нас є певні розбіжності у цифрах, які зараз надають. А це доля людей. Громадськість об’єдналася з Офісом уповноваженого з прав людини, щоб ідентифікувати всіх», – зазначила Темченко.
За її даними, в інших інтернатах, які перебували в окупації, підопічні «утримувалися в дуже жахливих умовах».
Люди зазнавали психологічного насильства. Їм не вистачало харчуванняОлена Темченко
«Після звільнення Куп’янського інтернату (Харківщина) підопічних вивезли в безпечні регіони й ми з ними спілкувалися. Люди розповідали про дуже жахливі умови, наприклад, кудись зник вуличний туалет, а на його місці залишилася велика вирва. Люди зазнавали психологічного насильства. Їм не вистачало харчування, тому їли 1-2 рази на день. Через це вимушені були будувати на вулиці печі та готувати на відкритому вогнищі, щоб мати хоч якусь теплу їжу.
Юристка каже, що під час окупації без електрики в підвалі перебували пацієнти й Чернігівської психлікарні.
«Там була висока смертність, про це свідчив лікар. Через те, що люди з психічними порушеннями перебували тривалий час без світла в підвалі, який використовували як сховище, вони не переносили таких умов і помирали», – розповіла вона.
- Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей, включно із Запорізькою, які були лише частково окуповані.
- Україна і Захід засудили цю спробу анексії. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.
- 11 листопада 2022 року Міноборони України повідомило про повернення Херсону під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр.
- Українська влада заявляє, що збройним шляхом боротиметься за повернення окупованих територій під свій контроль.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
