1 вересня в Україні розпочався новий навчальний рік. Другий – з часу початку широкомасштабної війни Росії проти України. І, за даними глави Офісу президента України Андрія Єрмака, російські сили продовжують проводити цілеспрямовану русифікацію на окупованих територіях та руйнувати українські школи. Наразі, каже Єрмак, знищені або пошкоджені 3750 шкіл в Україні.
Тож, зважаючи на безпекову ситуацію, перед органами місцевої влади постало питання приведення укриттів у відповідний стан. А держава роздумує над тим, як повернути додому тих українських школярів, які сьогодні навчаються за кордоном.
Чи готові школи України до навчального року, чи відчутний брак вчителів, а також чи забезпечені навчальні заклади укриттями, проєкту Радіо Свобода «Свобода.Ранок» розповів освітній омбудсмен Сергій Горбачов.
– Скажіть, будь ласка, з тієї інформації, якою володієте ви, наскільки готові навчальні заклади по країні до того, аби забезпечити для школярів якісний освітній процес і, напевне, безпечний освітній процес? І в якому регіоні ситуація найскладніша?
За даними Міносвіти, 75% шкіл мають укриття. Ці укриття також по-різному підготовлені
– Зрозуміло, що ситуація найскладніша в тих районах, які наближені до зони бойових дій. Там найбільш небезпечно і там найбільші проблеми саме з доступом дітей до освіти. І зі зрозумілих причин.
Якщо говорити про контрольовану нами територію України, то все дуже по-різному. Як я це вже сказав, і ви це зазначаєте, що різні регіони мають різний рівень готовності. Загалом, за даними Міносвіти, 75% шкіл мають укриття. Ці укриття також по-різному підготовлені. І є дуже гарні, достатні за площею.
Але треба враховувати, що ми не готувалися до такої війни. І школи, які побудовані 20, 30, 40 років тому, не мають достатнього ресурсу для облаштування укриттів на всіх. Тому доводиться організовувати навчальний процес в дистанційному форматі, у змішаному або робити якісь змінні схеми навчання. Коротше кажучи, це все дуже по-різному. І це постійна робота, яка буде продовжуватися.
Гроші, які були виділені ще у квітні на облаштування укриттів Кабміном – це 1,5 мільярда гривень, вони вже зайшли давно до регіонів. І в більшості з них ці гроші вже змогли використати і зробити належні укриття. Хоча, я повторюся, це дуже все треба дивитися по конкретній школі і по конкретній території.
– Скільки українських дітей через велику війну, з часу повномасштабного вторгнення позбавлені права на освіту або можливості здобувати, або вона для них склала ускладненою? Якщо ви таку статистику ведете або маєте.
Приблизно половина шкіл працює зараз в очному форматі. Може працювати. 3,5 тисячі будуть працювати змішано. І близько 2,5 тисяч виключно дистанційно
– Є певні підрахунки Міносвіти, які акумулюють інформацію з областей. Приблизно половина шкіл працює зараз в очному форматі. Може працювати. 3,5 тисячі будуть працювати змішано. І близько 2,5 тисяч виключно дистанційно. Це якраз ті школи, які знаходяться в дуже небезпечних районах.
Про точні цифри зараз відповідально говорити не може ніхто. По-перше, ця інформація дуже важкодоступна, а по-друге, вона постійно змінюється. Буквально кожного дня ми маємо певні зміни в тому, що відбувається. Тому говорити назагал, якісь точні цифри називати було би безвідповідально. Але ми розуміємо, що освітні втрати несуть всі наші діти, де вони не перебували б. Навіть ті діти, які не навчаються у школах, де вони навчалися до повномасштабної війни, в областях, які віддалені від зони бойових дій, вони також були дуже сильно залежні від того, як ми маємо електрику, інтернет, наскільки облаштовані укриття.
Тому втрати зараз українська освіта має відчутні. І ми маємо робити все, щоб ці втрати мінімізувати, маючи на увазі найголовніший пріоритет, абсолютний пріоритет – це життя і здоров’я. Саме на це має бути спрямована діяльність і шкіл, керівників шкіл, вчителів і, звичайно, органів місцевого самоврядування.
– Ми насправді розуміємо те, що освітній процес неможливий без вчителів. Чи вистачає в українських школах станом на тепер вчителів? Якщо не вистачає, в яких саме напрямках найбільш відчутний дефіцит? Хто це: вчителі англійської мови, вчителі української мови, географії? Чи ведеться дослідження у цьому напрямку?
– По-перше, давайте почнемо з загальної картини. Загальна картина така, що вона знов-таки дуже нерівномірна. Я вже, мабуть, вдвадцяте відповідаю на запитання журналістів, які просять дати загальну оцінку. Відповідальна людина вам загальну оцінку не дасть. Бо відповідальна людина, яка володіє ситуацією, розуміє, що все дуже по-різному. Деякі регіони навіть мають надлишок вчителів. Бо туди люди приїхали, і для них може не вистачати роботи. Деякі регіони мають дійсно проблеми, і не лише з вчителями, а й взагалі з працівниками шкіл.
– Давайте зупинимося на тих регіонах, де ситуація найскладніша, де немає достатньої кількості вчителів і загалом працівників освітньої сфери. Що це за регіони України?
– Це насамперед деокуповані території – Харківська і Херсонські області. Насамперед. Там ситуація доволі складна. І ми постійно включаємо, допомагаємо вирішувати ці проблеми.
Моя розбомблена школа: портрети дітей України, яких торкнулася війна (фотосвідчення)
– А є якесь співвідсоткове відношення? Можливо, 20% не вистачає для освіти викладачів, 30%, 40%? Чи не ведуться теж підрахунки, бо все змінюється?
– Я вже казав, не можна говорити про якісь відсотки. Ми не маємо достатньо точної інформації. Це все на рівні громад треба вирішувати. А узагальнити цю інформацію зараз дуже складно. Все залежить від того, як в конкретній громаді складається ситуація і яким чином діє конкретна територіальна громада.
– А до вас як до освітнього омбудсмена зверталися представники громад, можливо, окреме міністерство, що треба допомогти вирішити ситуацію конкретно в цьому районі чи в цій області? Можливо, до вас зверталися?
– Звичайно. Багато звертається. Ми включаємося, допомагаємо, комунікуємо з військовими адміністраціями, з Міносвіти, переконуємо певні місцеві органи влади, що треба на освіту звертати увагу і допомагаємо в цьому. Звернень доволі багато.
– З приводу того, як організована освіта для українських дітей за кордоном. Чи виникали якісь проблеми у них? І в яких країнах це зроблено, можливо, найкраще, а в яких є проблеми також?
Найбільше наших дітей – у Польщі
– Найбільше наших дітей – у Польщі. Ми буквально нещодавно мали спілкування з українськими школами у Польщі. Проблеми є. І вони доволі типові для всіх дітей, які виїхали. Це подвійне навантаження. І зараз ми вже маємо більш-менш розуміння, як це треба робити. Скажімо, можна навчатися за предметами загального циклу в країні перебування, а потім ці оцінки будуть зараховані, коли дитина повертається в Україну. А предмети українознавчого компоненту – українська мова, література, історія України – можна вивчати або дистанційно в українських школах, або в українських суботніх школах, або в іншого формату школах за кордоном. Є такі. У Польщі, до речі, також є. Або по поверненню пройти якесь допоміжне навчання у школі, коли дитина повернеться, і скласти залік за цим компонентом для того, щоб отримати оцінки і отримати можливість мати документ про українську освіту.
Перед цим інтервʼю кореспонденти Радіо Свобода також поспілкувалися з аналітиком та головним редактором сайту «Остров» Сергієм Гармашем. Він розповів, що школярам Донбасу цьогоріч роздали вже готові портфелі з підручниками з Росії. Деяким навіть поклали туди продовольчі подарунки. А всі перші уроки в школах на окупованих територіях відбуваються у патріотичному вихованні до Російської Федерації.
Також, за його словами, на свіжоокуповані території України російська влада привезла більш як 10 мільйонів нових підручників.
Гармаш відзначає і те, що в окуповані міста завозять вчителів з Росії.
«Знаю, що на нові окуповані території завозили вчителів з Російської Федерації, на територіях, які окуповані з 2014 року, тобто це той же ж Донбас і Луганськ переважно, вчителі, які там працюють. Але треба зазначити, що цього року значно зменшилася кількість дітей, які навчаються в класах. Отже, і кількість вчителів також зменшилася. Завдяки цьому якось, так би мовити, природно вирішується ця кадрова проблема. Тому що саме кадрова проблема вчителів колосальна на окупованих територіях», – каже Сергій Гармаш.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Утім, представники української влади з інших регіонів неодноразово заявляли про навчання на окупованих теренах України «з використанням наративів російської пропаганди» та викладання дітям в окупації «фейкової історії».
Центр національного спротиву, зокрема, повідомляв раніше про розселення російських вчителів у студентських гуртожитках в окупованому Мелітополі Запорізької області.
А окупаційні російські сили говорили про забезпеченя підручниками за російською програмою та викладання предметів у школах російською мовою.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
