Очільник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України Кирило Буданов каже, що востаннє російського президента Володимира Путіна бачили приблизно 26 червня 2022 року. Він наголошує, що мобілізація в Росії не припинялася, а через проблеми з економікою люди продовжують записуватись. Зараз там, за його словами, розглядають можливість додатково призвати 450 тисяч осіб. Також він вказав на те, що російські військові генерали виступали проти війни. Про все це в третій частині великого інтерв’ю Буданова для «Крим Реалії» (проєкт Радіо Свобода).
Путін і його двійники
– Чи бачили ви відео з президентом РФ Володимиром Путіним, де він дивиться на неіснуючий годинник?
– Бачив. Мене більше вразив кадр з офіційного фотографування, коли стоїть п’ять прапорів – з двох боків, два і два, а тут... Це ж теж дипломатичні такі речі спеціально робляться, щоб показати місце. Могли поставити тумбочку.
– Це не фотошоп? Ви думаєте, що це реальне фото?
– Відійдімо від того фотошопу, а повернемося до того відео, яке ви згадали. Щось там не те.
– Так, годинник. А що не те?
– Щось не те.
– А це реальний Путін?
– Залишмо це для кожного, щоб всі жили у своєму польоті фантазій.
– Це Путін був?
– А ви як вважаєте?
– Мені здається, що ні. Двійник.
– І мене здається, що не дуже.
– А реальний Путін (добре, прямо у вас спитаю, ви прямо ніколи не відповідаєте) живий взагалі чи ні?
Того (Путіна – ред.), який був, якого всі звикли сприймати, останній раз бачили приблизно 26 червня 2022 року
– Я не знаю, що вам на це відповісти.
– Ви ж не раз казали, що ви їх відрізняєте, що ви знаєте.
– Так. Того, який був, якого всі звикли сприймати, останній раз бачили приблизно 26 червня 2022 року.
– Тобто або він неживий, або дуже поганий стан здоров’я?
– Або не хоче з’являтися. Багато може бути різних причин.
|
Раніше Кирило Буданов у пресі вже казав, що у президента РФ Володимира Путіна є двійники, і їх буцімто щонайменше троє. Версію про те, що існує «несправжній» Путін, і не один, підтримує також секретар Ради національної безпеки і оборони (РНБО) Олексій Данілов. В адміністрації російського президента ці заяви поки не коментували.
|
«Мобілізація в РФ не припинялася»
– Чи бачили ви відео, де в Тольятті (РФ) на завод приїхав воєнком і каже: всі, хто хоче поправити своє матеріальне становище або, наприклад, закрити якесь провадження, «давайте до нас на контракт». 195 тисяч.
– Я не бачив такого.
– Їздять і агітують по заводах...
– Так це правда. Мені не потрібно це відео.
– Я на прикладі цього подумала, що, мабуть, проблема з мобілізацією, немає охочих.
Через те, що проблеми з економікою, люди вимушені йти і записуватися
– Ні. Ви помиляєтеся. Тому що якраз проблеми з економікою. І через те, що проблеми з економікою, люди вимушені йти і записуватися.
Це та сама ситуація, яка була у нас на окупованих територіях Донецької і Луганської областей з 2014 року. Коли штучно створювали умови, що немає роботи, а ти, щоб просто виживати, був змушений йти в 1-й і 2-й «армійські корпуси». Те ж саме зараз в Росії відбувається. Просто масштабували цей досвід. Немає роботи, а там, де є, зарплати не дозволяють хоч якось виживати. Тому всім пропонують: йди воюй. Вони і йдуть.
– Восени у них буде планова мобілізація. Є якісь оцінки, скільки може бути нових?
– Мобілізація в Російській Федерації не припинялася. Призов йде щомісяця. Це називається «прихована мобілізація». Від 20 до 22 тисяч щомісяця призивають за мобілізацією.
Вони розглядають варіант, це ще не вирішено до кінця питання, по призову додатково 450 тисяч
Зараз вони розглядають варіант, це ще не вирішено до кінця питання, по призову додатково 450 тисяч. Саме по собі це наводить на наступне питання: а навіщо така кількість, якщо втрати, як то кажуть, мізерні? Ну, ось ви і побачите, що правда десь посередині буде.
Все, що Росія показує – це мильна бульбашка. Не сприймайте серйозно все, що вони показують і розказують.
|
У Росії з початку повномасштабного вторгнення в Україну постійно змінюється і доповнюється законодавство у сфері призову і залучення громадян до армії.
|
«Суровікін і Юдін виступали проти війни»
– Російського генерала Суровікіна зняли з посади. Яка його тоді подальша доля? У чому його звинувачують?
– Навіть формально він у будь-якому разі буде крайнім у всіх епізодах, наприклад, атаки по Москві. Там завжди має бути хтось крайній. Оскільки він – командувач Військово-космічних сил Російської Федерації, то це зона його відповідальності. Так чи інакше його мали би прибрати. А тут два в одному. Вони шукали гарний привід – ось привід і знайшовся.
– А ось всі інші військові – генерал-полковник Юдін, Мізінцев – вони всі теж були відсторонені через Пригожина?
– Мізінцев набагато раніше відійшов від справ. Юдін – так. Коли починалася ця кампанія, війна (для них – кампанія, а для нас – війна) 24-го числа 2022 року, ви, мабуть, чули і від нас, що багато хто виступав проти цього.
Юдін в Головному оперативному управлінні – один із насправді головних планерів. Він особисто виступав проти цього всього і казав, що це призведе до катастрофи. Він – один із таких основних критиків непублічних серед військового керівництва Російської Федерації, саме військового, який каже, що все це катастрофа і чим далі, тим гірше. Суровікін так само виступав проти.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
