Світлана Садова більше пів року живе у пластиковому контейнерному помешканні в Німеччині. Сюди вона приїхала з Ірпеня через повномасштабну війну Росії проти України. У модульному містечку Берліна вона мешкає разом з іще майже двома тисячами українців. Українські переселенці, понад мільйон з яких прийняла Німеччина, дедалі частіше стикаються з труднощами пошуку житла.
Через це в липні в країні навіть стартувала загальнонаціональна кампанія «Стіни, що допомагають» (Helfende Wände), яка полегшує цей процес для шукачів притулку з України. Сервіс доступний чотирма мовами, дані орендодавців верифікують, а біженцям обіцяють швидкий пошук нової оселі.
Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода поспілкувався з творцями проєкту та українськими біженцями про те, з якими труднощами українці зіштовхуються під час пошуку житла в Німеччині і шляхи їх вирішення.
«Боюся нової зими»
«Знайти житло у Берліні дуже важко, а я, як літня людина, сподіваюся, що скоро повернуся додому. Знайома дівчинка з України відправила понад 700 заявок, поки знайшла житло. Треба мати сили на ці пошуки, яких у мене немає», – каже Світлана Садова, українська біженка з Київщини, що нині мешкає в пластиковому контейнері Берліна.
Біженка вирішила поїхати до Німеччини минулоріч у жовтні. Її будинок в Ірпені розташований далеко від бомбосховища, і діставатися туди з дев'ятого поверху щораз під час повітряних тривог було дуже важко.
Я їхала до Німеччини лише пережити зимуСвітлана, біженка
«Я їхала до Німеччини лише пережити зиму, але, бачите, я досі тут, бо тепер боюся нової зими», – каже переселенка.
Спочатку Світлана два місяці проживала в таборі для біженців на території колишнього аеропорту «Тегель» у Берліні.
Там колишні термінали переобладнали у центри тимчасового проживання: у кожній спальні по 10 двоспальних ліжок, базове триразове харчування та, вочевидь, відсутність приватності.
Таке ж контейнерне житло є і в Ірпені, але там воно гіршеСвітлана, біженка
Далі її переселили до контейнерного містечка в районі аеропорту «Темпельхоф», де вона мешкає вже понад пів року.
Жінка розповідає, що кожен контейнер поділений на дві кімнати, є кухня, душ та туалет.
«Ну, я вам скажу, що таке ж контейнерне житло є і в Ірпені, але там воно гірше. Бо там загальна кухня та душові, а у нас тут це все є в кожному контейнерному будиночку на чотирьох людей».
Світлана нині не планує шукати інше житло, оскільки не вірить, що це призведе до позитивного результату. Каже, що найбільше мріє повернутися до рідної оселі в Ірпені.
Дефіцит житла в Німеччині
З проблемою пошуку житла в Німеччині також зіткнулася Тетяна Кулініч-Мев з Рівного. Вона приїхала сюди разом з чоловіком, громадянином Індії, та двома дітьми в перші дні повномасштабного вторгнення. Сподівалися, що повернуться додому через два-три тижні, але вже майже рік сім’я проживає у хостелі в Берліні.
Дефіцит житла у Німеччині був ще до приїзду українцівТетяна, біженка
«Спочатку ми мешкали у наших знайомих, далі оформили всі документи та почали шукати житло. Друзі відразу попереджали, що дефіцит житла у Німеччині був ще до приїзду українців, а зараз знайти квартиру майже нереально. Оренда дуже дорога і мало варіантів».
Після невдалих спроб пошуку помешкання біженці звернулися до соціальних служб, які знайшли для них місце у модульному містечку. Однак у подальшому його закрили – і родину Тетяни переселили у хостел з двоповерховими ліжками.
Є сім'ї, де батьки разом з п'ятьма-шістьма дітьми живуть в одній кімнатіТетяна, біженка
«Там ми жили декілька місяців, після чого людей почали переселяти в табір для біженців в колишньому аеропорті «Тегель». Нам дивом вдалося знайти інший хостел, який нас прийняв. Тут у нас своя кімната на чотирьох людей, туалет та душ, але кухня спільна. У нас двоє дітей, які ходять в садочок і до школи, жити в таких умовах майже рік дуже важко. В цьому хостелі є також сім'ї, де батьки разом з п’ятьма-шістьма дітьми живуть в одній кімнаті. Я навіть не уявляю, як вони дають раду з такими умовами», – розповідає жінка.
Тетяна не припиняє пошук житла і постійно ходить на огляди квартир. Для того, щоб ефективніше шукати квартиру, вона навіть відвідала спеціальні курси з коучем. Проте це не надто допомогло – орендодавці, з невідомих причин, відповідають мляво.
«Я б не сказала, що проблема у тому, що тільки німцям здають житло. Навпаки, на переглядах я так само бачу інших біженців – з України чи Сирії. Також не проблема, що житло оплачуватиме Джобцентр (Центр зайнятості), бо це – стабільна щомісячна оплата. Навіть мої знайомі вже знайшли житло, а я не розумію, чому у нас це не виходить», – зауважує жінка.
Нині Тетяна разом з чоловіком відвідує курси німецької мови та планує опанувати її до рівня С1. Це потрібно для того, щоб вони почали процедуру підтвердження українських дипломів. За фахом подружжя – лікарі, тому мріють працевлаштуватися у німецьку лікарню.
Проблема відсутності нормального житла все гальмуєТетяна, біженка
І запит на українських медиків у країні таки є. «Ти як?» раніше вже розповідав про те, що лікарів, які через війну опинилися в Німеччині, заохочують отримувати ліцензії на медичну практику. Це відбувається, зокрема, через те, що в країні бракувало кадрів навіть ще до напливу вимушених мігрантів. Сам процес підтвердження фаху займає близько року. І процедура вимагає хорошого знання німецької.
«Виходить, що мову ми вивчаємо, ми рухаємося вперед, але проблема відсутності нормального житла все гальмує. Опускаються руки й більше не хочеться щось далі робити», – каже Тетяна Кулініч-Мев.
«Ми всі можемо і повинні зробити щось для українців»
Знайти житло для українських біженців у Німеччині за максимально короткий термін – саме така мета у творців платформи #Helfende Wände. На веб-сайті проєкту можна самостійно вибрати необхідний тип житла – мебльовану кімнату, квартиру чи цілий будинок, та зв’язатися з власниками. Спеціально для українців орендодавці значно знижують ціни або навіть пропонують свій дім безкоштовно.
Проєкт реалізує компанія Wunderflats у співпраці з Федеральним міністерством внутрішніх справ та некомерційної організації ProjectTogether.
«Після прибуття до Німеччини біженцям з України потрібно якнайшвидше знайти житло. Особливо важливими є питання безпеки та тривалості оренди, а також – врахування сімейних обставин», – каже Ян Хазе, організатор проєкту «Стіни, що допомагають».
Ми всі можемо і повинні зробити щось для українцівЯн Хазе, організатор проєкту «Стіни, що допомагають»
Він переконаний в потребі підтримувати переселенців: «Ми всі можемо і повинні зробити щось для українців, які через війну були змушені залишити свою Батьківщину та переїхати до Німеччини. Ця допомога має бути швидкою та ефективною».
Минулого року компанія Яна Хазе Wunderflats, яка працює як ресурс з пошуку помешкань, допомогла знайти понад три тисячі житлових об’єктів для шукачів притулку з України.
Тоді понад 40% своїх домівок німці запропонували безкоштовно, а решту – за менше ніж 500 євро на місяць. Зараз завдяки платформі «Стіни, що допомагають» (#Helfende Wände) Ян сподівається залучити максимальну кількість помешкань для допомоги українським біженцям із поселенням.
Проте чи вирішить це проблему житла для українців глобально – спірне питання. За даними Євростату, у червні 2023 року кількість українських біженців у Німеччині зросла до понад 1 млн 135 тисяч людей. Через дефіцит нерухомості та високі ціни на оренду українські біженці дедалі частіше вимушені довго проживати у гуртожитках та таборах тимчасового прихистку.
Вихід – маленькі міста
З проблемою пошуку житла у Берліні також стикнулася Оксана Євтушенко з Харкова. Вона разом з донькою приїхала до Німеччини минулого року. За допомогою проєкту Shelter4Ukraine вони знайшли німецьку сім'ю, яка їх запросила до себе. Там вони жили більше півроку та увесь цей час активно шукали квартиру.
Shelter4Ukraine – це веб-ресурс, який запустили після повномасштабного вторгнення для швидкого пошуку прихистку у країнах Європи. Там можна було напряму спілкуватися з іноземцями, які пропонували своє житло для біженців.
«Я спілкувалася з різними організаціями для біженців у Берліні, і вони допомагали з різними документами, але не з пошуком житла. Вони казали, що нам допоможуть написати заяву, податися на отримання WBS (сертифікат на отримання соціального житла), але шукати ми житло повинні самі».
Оксана Євтушенко розповідає, що знайти житло у маленьких містах зазвичай набагато легше. Там менша конкуренція і значно нижчі ціни.
«Ми ходили на десятки переглядів у Берліні, наша приймаюча сім'я також нам активно допомагала, але пошуки були марними. На початку січня 2023 року ми переїхали в іншу землю – Бранденбург, й зараз живемо у місті Тельтов».
Жінка каже, що її минуле життя було повністю зруйноване через повномасштабний напад Росії на територію України. Тому нове житло є початком інтеграції в Німеччині.
