Китай приєднався до міжнародних дипломатичних переговорів у Саудівській Аравії 6 серпня для дводенного саміту за участю офіційних осіб з понад 40 країн, покликаних знайти шляхи до миру в Україні. Але чи означає це новий курс для Пекіна?
Китай направив свого спеціального посланця з євразійських справ Лі Хуея, який висловив підтримку саміту та закликав до нового раунду переговорів у форматі, який включає країни Заходу та держави Глобального Півдня.
У роботі саміту взяли участь представники Європейського союзу, Індії та Сполучених Штатів, але не брала участі Росія. Зустріч в саудівській Джидді була зосереджена на наданні імпульсу формулі миру з 10 пунктів, розробленій президентом України Володимиром Зеленським.
Читайте також: 10 про 10. Що треба знати про «мирний план» Зеленського
«Власна гра»
Кілька спостерігачів побачили присутність Китаю як ознаку того, що він готовий відігравати більш конструктивну роль у просуванні мирних переговорів, але є багато сигналів, які свідчать про те, що Пекін тут грає у власну гру.
У лютому Китай оприлюднив свій власний мирний документ із 12 пунктів, і Олександр Габуєв, директор Євразійського центру Карнегі в Росії, скептично поставився до того, що Пекін змінює свою позицію щодо війни, стверджуючи, що в той час як економічні та репутаційні втрати від підтримки Росії зростають, довгострокові стратегічні розрахунки щодо утримання Росії поруч з Китаєм залишаються незмінними.
Це було ще раз підтверджено під час розмови міністра закордонних справ Китаю Ван Ї зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим 8 серпня та запевненням з боку Пекіна, що Китай не вагається щодо свого партнерства з Москвою.
Чому це важливо?
Китай сподівається, що він зможе використати свій дипломатичний досвід і відкритість до діалогу щодо України, щоб закріпити свій статус супердержави Глобального Півдня та продемонструвати свої лідерські якості в цьому процесі.
Марк Леонард, директор Європейської ради з міжнародних відносин, написав у нещодавній статті для Politico, що аналітичні центри та політики в Китаї зосереджені на тому, щоб виглядати конструктивно щодо припинення війни, водночас гарантуючи, що Москва продовжуватиме підтримувати Пекін у переписуванні світового порядку, в якому домінантні позиції займає Захід.
Центром встановлення цього нового «незахідного» порядку є так звані «неприєднані» країни в Африці, на Близькому Сході та в інших частинах Глобального Півдня – багато з тих самих країн, які були присутні на зустрічі в Саудівській Аравії на вихідних.
Громадська думка
За останнє десятиліття Пекін інвестував десятки мільярдів доларів у покращення свого іміджу в усьому світі, і наразі це інвестування дало неоднозначні результати, як демонструють нові опитування громадської думки.
Нещодавнє опитування Pew Research показало, що дві третини респондентів із 24 опитаних країн негативно ставляться до Китаю, тоді як лише 28 відсотків дотримуються позитивної думки.
Згідно з опитуванням, антикитайські настрої також досягли нових максимумів в Аргентині, Індії та Бразилії.
Але тут є важливі моменти. Більшість опитаних країн були західними, а африканські країни, такі, як Кенія, Нігерія та Південна Африка, демонструють набагато більш прихильне ставлення до Китаю.
Хоча обурення громадської думки на Заході та в таких країнах, як Індія, свідчить про провал зовнішньої політики Китаю, в Африці та на Близькому Сході ситуація інша.
Опитування громадської думки, проведені Afrobaromter та Arab Barometer, показують, що більшість людей в Африці та на Близькому Сході готові прихильно дивитися на Китай, хоча дані Afrobarometer показують, що і Китай, і Сполучені Штати останніми роками погіршують свої позиції, оскільки конкуренція між ними прискорюється.
Ці глобальні розбіжності та більша боротьба за серця й уми тепер перенесені на дипломатичну арену навколо України.
