На окупованих територіях Донецької та Луганської областей збільшилася кількість арештів та «перевірок» від так званих «МГБ ЛДНР». Про це в розмовах з кореспондентами Радіо Донбас.Реалії повідомили жителі Луганська, Донецька, Сорокиного (Краснодон до декомунізації) та інших міст, які зараз під контролем Росії. Привід такого збільшення – пошук коригувальників та помічників ЗСУ чи СБУ серед місцевих. Чому окупанти розпочали «полювання на відьом», хто потрапив у перелік «підозрюваних» та хто насправді потрапляє під удар?
Згадати усіх
Луганчанка Людмила Вікторівна працювала в правоохоронних органах, на пенсію пішла до початку війни на Донбасі. Всі 9 років вона лишалась в окупації, і всі 9 – нічого не чула від колишніх колег.
«У двері постукали», коли «прилетіло» на завод Жовтневої революції, він же «Луганськтепловоз» – раніше тут виготовляли тепловози, дизельні поїзди та електропоїзди, а з 2014 – на його території розташована база. Їй зателефонували та запитали – чи отримує пенсію, чи є російський паспорт, чи потрібна якась допомога.
«Спочатку думала, що тут вибори починаються (сміється), знаєте, як всі кандидати терміново турбуються про своїх виборців, коли стартує піар-кампанія… А потім зателефонували кілька колег-чоловіків, ними теж неочікувано зацікавилися», – розповідає Людмила Вікторівна.
Пізніше, в розмові з колишніми колегами, Людмила Вікторівна дізналася, в так званому «МГБ ЛНР» почалася активна кампанія з пошуку коригувальників вогню. Адже окупаційна влада впевнена, хтось підказує ЗСУ – куди цілити.
Перевірки й арешти зачіпають різні категорії людей, каже Микола Вікторович – військовий пенсіонер, який живе на окупованій території. За його словами, перевіряють:
- колишніх військових, ті, хто зараз на пенсії, або через стан здоров’я не може воювати, має інвалідність;
- колишніх правоохоронців. Окрема увага до «Беркуту» та інших спецслужб: мовляв, колись зрадили Україну, зрадите і нас;
- батьків, чиї діти на вільній території Україні. Ще більше «претензій», якщо ці пенсіонери досі не отримали російський паспорт;
- людей, які працюють в «адміністративних структурах» окупаційної влади Росії, але при цьому не висловлюють в соціальних мережах своє захоплення нею;
- підлітків, які в соціальних мережах підтримують Україну.
Остання категорія – це окремий «пунктик» для окупаційної влади, каже Микола Вікторович.
«Ну як так? На 9-й рік створеної «республіки» є діти, які хочуть тут бачити Україну», – каже чоловік.
Тому, зазначає Микола Вікторович, підлітки під суттєвим контролем, їх постійно і наполегливо залучають до зустрічей з «ветеранами цієї війни», міліціонерами та представниками інших силових структур окупантів.
Вистава чи справжнє полювання?
Тільки за останній місяць в окупованому Луганську повідомлялося про влучання в Мащинську ділянку шахти «Луганська», по території заводу «Луганськтепловоз», фабрику «Глорія Джинс», завод «Луганськцентрокуз» тощо.
Ще більше вибухів відбувається на території окупованої Донеччини. З останніх «влучних потраплять» – в районі заводу «Топаз», промзону якого Росія використовувала як базу для військової техніки та особового складу.
За даними Міноборони, українські війська за час наступу звільнили понад 192 кв км території на півдні, ще 35 кв км – на Бахмутському напрямку.
Кожна нова перемога ЗСУ, кожне нове «влучання» наближає кінець панування тих, хто захопив владу, продався Росії, і вони це розуміють, каже Микола Вікторович. Це змушує їх нервувати, звідси – і «полювання на відьом».
Однак, не схоже, що справжня, чи принаймні головна ціль – дійсно виявити тих, хто допомагає українським силам. В першу чергу йдеться про намагання досягти потрібного їм двох піар-ефектів.
- Заспокоїти місцевих
В соціальних мережах після «прильотів» обов’язково звинувачують «ждунів», які, на думку деяких підписників, досі чекають на повернення України, і які ж допомагають ЗСУ. За словами луганчанки Олени, в чатах часто обговорюють, що у української армії надто хороші коригувальники.
Але такі повідомлення швидко видаляються адмінами, які контролюють соціальні мережі. Олена додає, що вже помітила тенденцію: після влучання, зранку, майже одразу з’являються відео, як «спіймали коригувальника».
«Найцікавіше, що коригувальників вони «арештовують», а «прильоти» тривають. Наче в окупованому Луганську цілий завод зі штампування коригувальників для ЗСУ (сміється). Звичайно, ми розуміємо, що вони просто підставну людину типу арештували й видихайте», – каже Олена.
- Залякати справжніх коригувальників
Не можете знайти виконавців, то передайте їм «привіт» – стара система правоохоронців, розповідає колишній військовий Микола Вікторович. На його думку, показовими арештами окупаційна влада намагається показати свою силу: мовляв, ми про всіх все знаємо, і дістатися до справжніх інформаторів – це справа часу.
За словами чоловіка, що серед сучасних силових структур в окупованих містах є свої привілеї за затримку тих, хто допомагає ЗСУ чи є якимось чином підтримує Україну, хоч би і у соцмережах.
«Вважайте, що це їхній карт-бланш. Якщо проукраїнська людина – це прекрасна одиниця для майбутнього обміну, тобто ще один важіль впливу на українську владу. Якщо коригувальник ЗСУ – то «мінус» інформація для української влади. Тобто за такий «улов» можна просити від премій до нових звань і функцій», – розповідає Микола Вікторович.
Читайте також: «Примарний» обмін. Як Україна забирала своїх, і чим тисне Росія
Підвал в окупації – для кожного
В окупації «потрапити на підвал» може кожен, зауважують місцеві. Неважливо, чи маєте ви проукраїнську позицію, чи співпрацюєте з ЗСУ. Щоб опинитись в кайданках, достатньо когось «образити» чи мати машину або бізнес, які сподобались комусь з представників окупаційної влади.
Останнім часом найпопулярніша причина перевірок, кажуть місцеві, це «настучали сусіди».
«У тебе конфлікт з сусідкою, а в неї чоловік в «МГБ ЛНР» – може бути «підвал». Хтось сказав, що твоя дитина в ЗСУ – може бути підвал. Колишня дружина чи чоловік вирішили помститися, то заберуть твій бізнес, бо «а ви знаєте, що вона податки в Україну платить»? Посварився з бабцею-сусідкою через огорожу, вона написала заяву, що чула, як ви українською мовою спілкуєтеся в городі», – розповідає луганчанка Олена.
В кращому разі – можна відкупитися, кажуть місцеві. Мовляв, «МГБ ЛНР» помилилося, до преси інформація не дійшла, ніхто нічого не знає. Микола Вікторович розповідає: було багато випадків, коли підлітків арештовували, звинувачували в «шпигунстві» або «державній зраді» – але батькам вдалося їх визволити, саме тому, що не було розголосу.
«Когось «відкуповували» батьки, було віддавали бізнес, щоб інформація про цих дітей не прослизнула до ЗМІ», – каже Микола Вікторович.
Читайте також: «Ти вже трохи пожила, достатньо тобі». Українки розповіли про тортури та знущання у російському полоні
У гірших ситуаціях – наприклад, коли є розголос або немає змоги заплатити за свободу – людині таки приписують статтю за шпигунство (від 10 до 12 років позбавлення волі) або державну зраду (з квітня 2023-го – довічно). На обмін згодом сподіватися в такому разі теж не варто.
З 2014 року Росія неодноразово відмовляла в обміні цивільних, яких в окупації засуджували за неіснуючими законами на 7-15 років. Особливо – за політичними статтями, такими як «шпигунство» та «держзрада». Кремль також не завжди надає інформацію, де саме вони перебувають зараз.
«Всі вони цілі та живі»
Артем раніше жив в окупованій Кадіївці (Стаханов до декомунізації – ред.) на Луганщині і допомагав ЗСУ, створив телеграм-канал і твіттер «Східний» про окуповану Кадіївку. Згодом виїхав, пішов добровольцем до Сил спеціальних операцій, а також – тепер сам отримує від місцевих корисні для ЗСУ дані, приміром, про ті ж склади боєприпасів Росії.
Він зазначає, що окупанти докладають чимало зусиль, щоб знайти проукраїнських жителів.
Схоже, ці намагання окупаційної влади і силовиків затримати хоч когось – це «полювання на коригувальників» – спроби зробити хоч щось, коли насправді вони не можуть ефективно протидіяти Україні. Складно залякати «підвалом» людей, якщо вони і так можуть туди потрапити ні за що. Ще складніше залякати тих, хто знає, заради чого і заради кого йде на ризик.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
