Олена Афанасьєва очолює Центр культурного розвитку «ТОТЕМ». До повномасштабного вторгнення жінка займалась розвитком туристичної привабливості Херсонщини. Організовувала мистецькі та культурні фестивалі, виставки, створювала культурні локації та знайомила людей з творчістю місцевих митців. В інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» вона розповіла, яких наслідків завдала руйнація Каховської ГЕС для культурних пам’яток Херсонщині та чи можливо їх відновити.
«Маємо поїхати з окупації »
Афанасьєва розповідає, що напередодні повномасштабного вторгнення разом з колегами з «Культурного центру «Україна-Литва» вони організували масштабну інформаційну кампанію, спрямовану на спротив російській пропаганді.
– Ми розповідали ,чому Новоросія, вигадана Росією і це історичний фейк. Чому це така сама окупація півдня України, яка і відбувається зараз. Кампанія була дуже масштабна, і з реакцією в російських ЗМІ. Тому, коли російські війська зайшли в Херсон, ми дійсно розуміли, що з окупації ми маємо поїхати.
Спочатку жінка виїхала до Станіслава (село в Херсонській області, за 40 км від Херсона – ред.), а згодом залишила і Херсонську область через постійні російські обстріли. За словами Олени, навіть перебуваючи за межами міста, «Центр культурного розвитку «ТОТЕМ» підтримував херсонських митців.
– Це й адресні стипендії, і спільні виставки в Україні та за кордоном. Німеччина, Чехія, Молдова, Італія. Скрізь ми розповідали про те, що відбувається в Херсоні, і взагалі в Україні. Зробили кілька дуже потужних мистецьких проєктів.
«Все, що в зоні підтоплення, пошкоджено»
Афанасьєва розповідає, що чимало культурних пам'яток затопило внаслідок руйнації греблі Каховської ГЕС. Проте певні об'єкти постраждали й до підтоплення, «через обстріли та мародерства російських військових», зазначає мистецтвознавиця.
– Навіть шкільні музеї на окупованих територіях, де не було цінних експонатів, вони вивозилися. І зараз ми розуміємо – все, що знаходиться в зоні підтоплення – пошкоджено.
Пошкоджені об'єкти, частково, знаходяться на тимчасово окупованих територіях
Експертка додає, що оцінити збитки, нанесені культурним пам’яткам, станом на зараз майже неможливо.
– Статистику я поки що не знаю. Пошкоджені об'єкти, частково, знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Буде ще дуже велика робота щодо оцінки екологічної шкоди та шкоди нанесеної культурній спадщині.
«Не просто купа землі»
Одними з об'єктів, які найбільше постраждали, через російську окупації є скіфські кургани, розповідає Афанасьєва.
Для російських військових це просто купа землі, де вони риють окопи
– Рівненький степ і там є курган, для нас це пам’ятка, а для них (російських військових – ред.), це просто купа землі, де вони риють окопи. Те, що у нас охороняється державою, для них є просто привід десь окопатися.
Шкоду, нанесену курганам фіксують окремі групи, зазначає мистецтвознавиця.
– В Україні є окрема група, це теж громадські активісти, фахівці, які досліджували довоєнні кургани, а зараз вони роблять документацію того, як це знищується.
«Наша бабуся Поліна Райко»
В результаті повені у червні, коли була зруйнована гребля Каховської ГЕС, під водою опинилася одна з найвідоміших мистецьких пам'яток Херсонщини – будинок Поліни Райко. Будівля розташована в окупованих нині Олешках і відома тим, що її власниця, Поліна Райко у віці 69 років суцільно розмалювала свою оселю.
Знайшли такий феномен, це наша бабуся Поліна Райко
– З Поліною Райко я познайомилася на початку 2000-х. Її знайшли люди, які займалися в Олешках зеленим туризмом. Вони приймали у себе людей, але людям хотілося подивитися щось ще, окрім красивої річки та природи. І от вони почали шукати, і знайшли такий феномен, це наша бабуся Поліна Райко.
Афанасьєва розповідає, що Райко почала малювати у віці 69 років. У неї була пенсія – 70 гривень, на яку художниця купувала найдешевшу ПФ-фарбу, якою і прикрашала свій будинок.
– Райко стоїть в ряду з такими художниками, як Ніко Піросмані, відомий грузинський художник. А в Україні її порівнюють з Білокур та Приймаченко (представники наївного мbстецтва України – ред.). Проте, ніхто з них не розмальовував увесь свій будинок. Це суцільна інсталяція, розумієте. І в цьому була її особливість.
«Будинок не виживе»
Одразу після підтоплення Олена отримала фотографії затопленої оселі Поліни Райко. Фото зробили сусіди, які до широкомасштабного вторгнення доглядали будинок.
– Так, як це був розпис по глиняному тbньку, тобто стіни були не поштукатурені, то для мене було очевидно, що будинок не виживе.
За словами мистецтвознавці, на фото чітко видно лінію де піднялася вода і глина обвалилась.
Одна стіна зовсім впала, там теж були розписи. Що я можу сказати, 50% розписів немає
– З останніх фотографій я бачу, що одна стіна зовсім впала, там теж були розписи. Що я можу сказати, 50% (розписів – ред.) немає. Ну зрозуміло, що ця територія вона ще в окупації, тому напевно декларувати все це можна буде вже після того.
Проблема зі збереженням будинку художниці була і до повені, зауважила Афанасьєва.
– Творчість Поліни Райко належить до наївного мистецтва, яке було дуже важко пояснити нашим чиновникам в департаменті культури. Тому після смерті художниці нам не вдалося викупити цей будинок, або зробити так, щоб держава його викупила.
Проте в листопаді 2022-го року монументальний розпис будинку був взятий на облік як культурна спадщина місцевого значення, зазначає жінка.
– Насправді зараз є дискусії про те, що тепер треба знімати з обліку, тому що це зруйноване. Але принаймні цей статус дає змогу зафіксувати злочин Росії проти української культурної спадщини. І це насправді дуже важливо.
Затоплена фортеця Тягин
Ще однією історичною пам'яткою, яка опинилася під водою в результаті катастрофи Каховської ГЕС стала фортеця Тягин, розповідає Афанасьєва. Фундамент фортеці розташований за 30 кілометрів від Херсона у селі Тягинка. Це городище на Херсонщині відкрила Наталя Бімбірайте – українська литовка, яка очолює «Культурний центр «Україна-Литва». Зараз фортеця є пам'яткою археології національного значення.
Афанасьєва розповідає, що на городищі протягом 6 років археологи проводили розкопки та дослідження, а культурні діячі влаштовували мистецькі події, до яких був долучений і «Центр культурного розвитку «ТОТЕМ».
Городище затопило повністю. Крім того, ця територія була вочевидь замінована, бо це високий берег Дніпра
– У результаті повені городище затопило повністю. Крім того, ця територія була вочевидь замінована, бо це високий берег Дніпра. Вода нічого не зруйнувала, тому що розкопки з попередніх років добре законсервовані. Але ми розуміємо, що разом з водою і з цим брудом, мулом, могло нанести різних вибухонебезпечних предметів.
Аби на території городища можна було продовжувати дослідницьку діяльність, потрібне ретельне розмінування, зазначає мистецтвознавиця.
«Історія, якою потрібно пишатися»
На питання, чи буде держава підтримувати відбудову історичних та мистецьких пам'яток після перемоги, Афанасьєва відповідає, що «все залежить від херсонців». Адже розвиток культурних осередків у Херсоні завжди тримався на місцевих активістах, додає жінка.
– Від Херсона ніхто не очікував такого потужного опору. І цей опір, з'явився не одноденно. Це формувалося останніми роками, і через культуру також.
Афанасьєва ділиться, що до широкомасштабного вторгнення намагалась розвивати культурні осередки своїми силами. Одним із таких місць був «Urban CAD. Вона додає, що наразі вони активно співпрацюють з міським управлінням культури аби документувати злочини Росії проти України та підтримувати митців Херсонщини.
Саме завдяки спротиву Херсон відомий у всьому світі
– Саме від управління культури пішла ідея, щодо створення музею окупації в Херсоні. Я наполягла, що це може бути не музей окупації, а музей спротиву. Тому що саме завдяки спротиву Херсон відомий у всьому світі. Ми потихеньку думаємо, якою може бути концепція та про що ми можемо розказувати в цьому музеї. Знаєте, це як знак подяки Херсону і херсонцям, які вистояли окупацію. І для того, щоб зафіксувати для себе цю історію, якою ми повинні пишатись. Іншої культури та історії, тим паче російської, нам точно не треба.
Станом на 26 червня 2023 року, через повномасштабну війну Росії проти України збитків зазнали 1 582 об’єкти культурної інфраструктури, без урахування пам’яток культурної спадщини. З них майже третину – 585 об’єктів – повністю зруйновано, повідомили в Міністерстві культури та інформаційної політики.
- На світанку 6 червня стало відомо про часткове руйнування греблі Каховської ГЕС. Українська влада звинуватила у підриві греблі російські окупаційні сили, які захопили, замінували і контролювали гідроелектростанцію від 24 лютого 2022 року. Російська окупаційна влада натомість стверджує, що це ЗСУ вночі обстріляли і пошкодили греблі Каховської ГЕС.
- ООН 18 червня повідомила, що Росія досі не надала їй доступ до окупованих районів Херсонщини, які постраждали внаслідок руйнування греблі Каховської ГЕС.
- Причиною руйнування Каховської ГЕС, найімовірніше, став вибух у тунелі бетонної основи греблі, написало 16 червня американське видання New York Times, прямо вказуючи на те, що це зробила Росія.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
