Скільки дітей, депортованих з України, встигли усиновити російські сім'ї, і що з ними далі відбувається? Чому складно організувати масове повернення українських дітей з Росії? Хто має відповісти за злочин депортації дітей, і чому йдеться не лише про Володимира Путіна? Все це зʼясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- За всиновлення дітей з України російські сім’ї отримують певні суми – від 28 до 156 тисяч рублів щомісячно, сказав Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв'ю каналу ISLND TV, опублікованому 26 червня. Він стверджує, що сім'ям у Росії доплачують за всиновлення українських дітей.
- Омбудсмен розповів про випадки, коли з віддалених регіонів Росії, зокрема, Сибіру на окуповану територію України приїжджала російська сім’я, обирала одразу 10-12 українських дітей, всиновлювала їх і поверталася до свого регіону. Лубінець зазначив, що наразі існує механізм, за допомогою якого батькам або іншим родичам дитини, вивезеної до Росії, можна її повернути. Родичам потрібно звернутися особисто до нього, наголосив омбудсмен.
- На офіційному порталі «Діти війни» станом на 6 липня зазначено, що Росія депортувала 19 тисяч 493 дитини, принаймні, стільки випадків підтверджено українською владою. За даними з відкритих джерел відомо, що загалом до Росії могли вивезти 744 тисячі дітей, вказано на порталі. Повернути вдалося 380.
- В Офісі Генерального прокурора України 30 червня заявили, що за фактами депортації та примусового переміщення дітей повідомили про підозру трьом особам. У повідомленні відомства зазначено, що йдеться про 48 дітей з Херсонського будинку дитини, які мають статус сиріт або позбавлені батьківського піклування.
- Серед підозрюваних є депутат Державної думи федеральних зборів Російської Федерації, начальник створеного окупаційною владою так званого Департаменту охорони здоров’я захопленої частини Херсонщини та призначена Росією так звана виконувачка обов'язків головного лікаря Херсонського будинку дитини. Їхні дії кваліфікують як порушення законів та звичаїв війни.
- Президент Росії Володимир Путін 17 червня під час зустрічі з лідерами африканських країн, які напередодні відвідали Україну, заявив, що російська влада начебто абсолютно легально вивозила українських дітей «із зони конфлікту», і ніхто начебто не збирався їх розлучати із сім'ями.
«Спланована геноцидна політика»
Радник-уповноважена президента України з прав дитини Дар’я Герасимчук в інтерв'ю українському агентству «Інтерфакс», опублікованому 19 червня, повідомила, що єдиного механізму повернення дітей немає. Переговорів із Росією з цього питання також немає. «Там не визнають українських дітей як утримуваних, затриманих, депортованих чи примусово переміщених. Росія це називають «евакуацією», – зазначила уповноважена з прав дитини.
Герасимчук також вказала, що після депортації дітям відразу видають російське громадянство, постійно їх переміщують чи віддають на виховання до російських родин, змінюючи їм імена. Також у Росії впливають на свідомість дітей. Тож провівши там хоча б кілька місяців, діти повертаються до України з великими психологічними травмами, сказала Герасимчук.
Вона називає процес депортації українських дітей до Росії «добре спланованою геноцидною політикою». Про це вона сказала у коментарі «Новинам Приазов'я».
Вони підготувалися до цього ретельно, вони змінили законодавство своє, яке передбачає дуже швидку, спрощену процедуру усиновлення української дитиниДарʼя Герасимчук
«Росіяни добре підготувалися. Їхня задача або знищити українських дітей, поранити їх, зламати психологічно тут в Україні, або використати – за рахунок них поповнити свою націю. Вони підготувалися до цього ретельно, вони змінили законодавство своє, яке передбачає дуже швидку, спрощену процедуру усиновлення української дитини. Ну і звичайну зміну громадянства, яка наступає відразу для української дитини, теж безперешкодно», – зауважила Герасимчук.
Російська влада усвідомлено передає українських дітей на усиновлення навіть у випадках, коли у них є батьки, стверджує уповноважена. Вона каже, що попри наявність певних документів від батьків вдається, що в маленьких українців немає біологічних родин. Всиновлення української дитини без погодження на то України, є абсолютно незаконним, наголосила Герасимчук.
За її словами, відомо також про випадки, коли дітей вилучали у родин, які живуть на окупованих територіях, і передавали на усиновлення до Росії, не враховуючи думку самої дитини.
«При тому, що діти вже не маленькі, це підлітки, які чітко заявляли, що в них є біологічна родина, вони не розуміють, що вони роблять в Російській Федерації, чому їх вивезли, чому їх розлучили з родиною, чому їм не дозволяють повертатися і чому вони взагалі мають жити в прийомній родині в Російській Федерації? Таких кейсів є багато, вони задокументовані і вони звичайно ж ляжуть в основу документальної бази для того, щоб Росія понесла покарання», – зауважила дитяча омбудсменка.
«Примушують до усиновлення»
За даними уповноваженої, деякі російські родини примушують до усиновлення українських дітей.
Не дають російську дитину на усиновлення без української.Дарʼя Герасимчук
«Маємо зафіксовані факти, наприклад, коли росіян, які хочуть усиновити російську дитину, які там проходять відповідні процедури в Росії, їм не дають російську дитину на усиновлення без української. Тобто їх навіть змушують: «Беріть одну українську дитину й одну російську дитину». Це відбувається під примусом дуже часто», – стверджує омбудсменка.
Є регіони, в яких російські окупаційні сили вже вивезли всіх, кого могли, каже Герасимчук. Але є й такі, звідки продовжують вивозити дітей – це окуповані території Донецької, Луганської, Херсонської областей та Крим.
Уповноважена з прав дитини додала, що змусити Росію повернути українських дітей дипломатичним шляхом неможливо. Вона також зазначила, що такої масової депортації дітей під час війни ще не відбувалося у світі, тому глобальна система безпеки дітей була до цього не готова, вважає Герасимчук.
«Росія розуміє тільки політичний тиск, тільки силу, інших розмов там не розуміють. Мова йде тільки про максимальну світову ізоляцію Російської Федерації. Можливо, тільки це змусить їх зробити крок назад», – каже посадовиця.
Вона також повідомила, що нещодавно її офіс презентував програму Bring Kids Back UA, схвалену президентом України, яка вміщує сім блоків, що стосуються саме питань пошуку, повернення українських дітей, їх підтримки після повернення та документування злочинів для притягнення Росії до відповідальності.
РФ продовжуєе депортацію дітей
Правозахисниця, юристка Регіонального центру прав людиниКатерина Рашевська розповіла, що протягом 2022 року ця організація зафіксувала 400 випадків насильницької передачі українських дітей до російських родин.
«Насправді цифра може бути набагато більшою. Тому що вже зараз бачимо як деякі губернатори, напевно бажаючи вислужитися перед Путіним та командою, допускають витік інформації. Наприклад, у губернатора Ростовської області у його щорічному звіті за 2022 рік ми бачимо цифру 1184 українські дитини, які були передані під тимчасову опіку. Також ми пам’ятаємо витік інформації, який відбувся рік тому, коли на сайті місцевого органу влади Краснодарського краю з’явилася новина з гучним заголовком, що «більше тисячі малюків с Маріуполя знайшли свої родини у різних регіонах РФ», – навели приклади правозахисниця.
Вона зазначила, що згідно з міжнародним правом, такі дії відповідають кваліфікації, зокрема, злочину геноциду. У 2023 році Росія продовжила депортацію українських дітей – починаючи з травня Регіональний центр прав людини задокументував 3 300 таких випадків.
Лише один раз нам вдалося зафіксувати, що відбулося повернення дітейКатерина Рашевська
«Вони резюмують, що це медико-психолого-педагогічна реабілітація. Водночас серед вивезених дітей є діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування. Лише один раз нам вдалося зафіксувати, що відбулося повернення дітей», – зауважила Рашевська.
Втім сказати точно, що ці діти залишаються на території РФ вона також не може. Також в правозахисників викликає тривогу – переміщення дітей на територію Білорусі.
«При цьому спостерігається якийсь такий дисбаланс і непропорційне вивезення дітей. Наприклад, із Запорізької та Херсонської областей (з тимчасово окупованої частини областей – ред.) вивозять до Білорусі або у віддалені райони РФ – Алтай, Приморський край, Владивосток. В той час, як, діти з так званих «ЛНР» та «ДНР» їдуть собі на відпочинок, як це і резюмується, на територію окупованого Кримського півострова. Навіщо наших дітей з нових окупованих територій вивозять так далеко? Чи пов’язано це якимось чином з контрнаступом ЗСУ? Можливо, це намагання просто викрасти цих дітей, як це і було минулого року. А потім не повертати дітей, шантажувати ними, маніпулювати», – припустила правозахисниця.
«Потрібні міжнародні механізми»
Виплати на дітей відрізняються в залежності від регіону Росії, каже Рашевська. Так, існує виплата, як з федерального бюджету, так і на рівні кожного регіону є додаткові заохочення та доплати – чим більша область, тим вище доплата.
Правозахисниця вважає, що для повернення дітей до України потрібно залучати міжнародний механізм.
«Це можна зробити шляхом ухвалення резолюції на рівні Генасамблеї ООН, щоб міжнародні товариства ще раз підкреслили зобов'язання РФ. Одним з найголовніших таких зобов'язань є сприяння ідентифікації таких дітей. Тому коли РФ говорить, що «ми не розуміємо, що за списки, ми не маємо жодного зобов'язання ці списки кудись передавати», це все брехня і намагання викривити норми міжнародного гуманітарного права», – зауважує Рашевська.
На думку правозахиниці, РФ використовує українських дітей для шантажу міжнародної спільноти.
«Просто сидіти, бідкатися, висловлювати глибоке занепокоєння, намагатися повертати протягом року сотню дітей, коли у нас ідентифікованих тисячі, це все неефективно та неприпустимо», – сказала вона.
Справи без терміну давності
Старший викладач кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Петухов зазначив, що за злочини проти українських дітей має бути встановлена відповідальність не лише на міжнародному рівні, а й на національному.
МКС буде займатися лише найвищими посадовцямиСергій Петухов
«Депортація українських дітей російськими військовими керівниками, призначеними окупаційними організаціями, є воєнним злочином. Це підтверджено ордером на арешт Путіна і так званої дитячої омбудсменки Росії Марії Львовой-Бєловой, який видав Міжнародний кримінальний суд. Це означає, що цей суд розслідує ті події саме як воєнні злочини.
Водночас МКС буде займатися лише найвищими посадовцями. Україна своєю чергою має зобов'язання розслідувати ці злочини та притягати до відповідальності безпосередніх виконавців цих злочинів на території України. Тому така справа, цей крок в правильному напрямку йде паралельно з розслідуванням в МКС і є ознакою того, що Україна не полишає своїх громадян, своїх дітей», – пояснив юрист.
Петухов зазначив, що такі злочини не мають терміну давності. Однак, Міжнародний кримінальний суд не може розглядати справу за відсутністю підозрюваних осіб, тому допоки Путін і Львова-Бєлова не будуть передані в Гаагу, ця справа рухатися не буде.
«Якщо вони не будуть передані в Гаагу прямо зараз, це може статися в майбутньому, як мінімум вже зараз вони серйозно обмежені і у своїх можливостях подорожей, але й можливості впливати на міжнародний порядок денний, поширювати російську пропаганду і далі отримати українських дітей», – зазначив Петухов.
Після видачі ордерів Путіну і Львовій-Бєловій російський наратив про начебто піклування про українських дітей більше не працює, вважає юрист.
Ми маємо змушувати Росію виконувати свої зобов'язання. Тільки так це працюєСергій Петухов
«Вони починають виправдовуватися, вони більш активно надають інформацію про місцеперебування дітей і трошки активніше стали співпрацювати з українським омбудсманом у поверненні українських дітей. Від того, як ефективно і наполегливо ми будемо працювати з ООН, із нашими міжнародними партнерами, залежить наскільки швидко й ефективно ми можемо повернути українських дітей. Ми маємо змушувати Росію виконувати свої зобов'язання. Тільки так це працює», – наголосив він.
«Ордер щодо Путіна – історичний крок»
Правознавець із Росії, який живе і працює в Україні, Володимир Жбанков зазначив, що видача Міжнародним кримінальним судом ордера щодо Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової це «найважливіший історичний крок» у процесі встановлення відповідальності російської влади за воєнні злочини проти України.
Якщо ми візьмемо конвенцію про військово полонених, то вони порушують її всю з першої до останньої статтіВолодимир Жбанков
«Покарання для них будуть не тільки за дітей і за воєнні злочини, за ведення агресивної війни, за анексії території, за порушення міжнародного гуманітарного права щодо військовополонених, щодо цивільних. Наприклад, не тільки дітей викрадають, а з Херсонщини я не знаю 4 тюрми було викрадено з усіма ув'язненими. Навіщо це було зроблено, ніхто не знає, але це теж злочини і таких злочинів багато. Наприклад, якщо ми візьмемо конвенцію про військово полонених, то вони порушують її всю з першої до останньої статті», – каже юрист.
У Росії публічно вивезення українських дітей і їхнє всиновлення зазвичай не обговорюється, додав Жбанков. За його словами, більшість нічого про це не знає, а якщо знають, то у викривленому контексті.
«Всього контексту його не можна в Росії розповідати, бо це кримінальні покарання, це дискредитація, щось типу шпіонажу, збирання даних про працівників репресивної влади тощо. Якщо ви зробите щось, щоб розповісти, що відбувається, то звісно ви наговорите собі на 5-6 статей Кримінального кодексу», – наголошує правник.
- Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна, а також уповноваженої з прав дитини при президентові РФ Марії Львової-Бєлової. За версією суду, Путін та Львова-Бєлова особисто відповідальні за примусову депортацію дітей із окупованих українських територій до Росії. У РФ після ордеру на арешт Путіна і Львової-Бєлової заявили, що повернуть дітей Україні, коли будуть «безпечні умови».
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
