Що відомо про вбивство підлітків в окупованому Бердянську, за яких обставин воно сталося і які події цьому передували? Чому російські окупаційні сили посилюють тиск на українську молодь і як карають за проукраїнську позицію? Як убезпечити дітей на окупованих територіях, і що робити у випадку, коли виїхати з окупації неможливо? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- 24 червня стало відомо про загибель в окупованому Бердянську двох підлітків, Тиграна Оганнісяна та Микити Ханганова. У соціальних мережах Оганнісян встиг оприлюднити відео, в якому згадав про двох, імовірно, російських силовиках, в яких поцілив зі зброї, також хлопець попрощався і сказав «Слава Україні!»
- Того ж дня представник окупаційної адміністрації захопленої частини Запорізької області Володимир Рогов у своєму телеграм-каналі написав, що хлопці начебто відкрили вогонь на набережній Бердянська о 19-й годині. Окупаційний чиновник назвав їх «терористами», написав, що вони були «ліквідовані» і вказав, що одним із вбитих був Тигран Оганіссян.
- Про переслідування цих підлітків із Бердянська стало відомо навесні цього року, коли Слідчий комітет Росії висунув їм звинувачення у нібито «підготовці диверсії на залізниці». Їм інкримінували «порушення» статті, яка передбачає від 10 до 20 років увʼязнення.
- Разом із цим стало також відомо, що раніше – восени минулого року – російські силовики викрали та катували Тиграна. А пізніше допитали його однокласника Микиту. Про це, зокрема, розповіли українські правозахисники.
- Після того, як історія про бердянських підлітків набула розголосу, Європарламент вимагав відпустити неповнолітніх на територію, підконтрольну владі України. Але хлопців в окупованому Бердянську помістили під домашній арешт.
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що трактує вбивство двох неповнолітніх хлопців у Бердянську як «позасудову страту». Про це він сказав 27 червня в ефірі телемарафону. Лубінець зазначив, що коли підлітки отримали підозри від Слідчого комітету Росії, працівники Офісу омбудсмена відразу звернулися до Росії, щоб їм надали всю інформацію і повернули дітей додому. Також Офіс звертався до Міжнародного комітету Червоного Хреста, аби вони терміново відвідали хлопців і зробили все, щоб повернути їх на підконтрольну владі України територію, зазначив Лубінець.
- За інформацією начальниці Бердянської міської військової адміністрації Вікторії Галіциної, поховання підлітків мало відбутися 29 червня, але того дня окупаційна адміністрація не видала тіла загиблих.
«Не випустили з окупації»
Журналістка та аналітикиня Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва розповіла «Новинам Приазов’я», що у січні цього року мати Тиграна намагалася вивезти його з окупованої території, але всю родину тоді затримали.
«Вони доїхали до міста Таганрог, там їх зупинили, щось на кшталт дорожньої поліції РФ, забрали в місцевий поліцейський відділок, де проводили допити з хлопчиком. Протягом дня приїхали військові з Краснодарського краю і супроводжували цю автівку назад до кордону Росії з Україною в Донецькій області, потім передали так званим представникам «ДНР» (незаконне збройне угруповання – ред.), які супроводжували далі вже до Бердянська», – розповіла подробиці Пантелєєва.
За її словами, родину затримали на добу, утримували у військкоматі, який переобладнали для утримання цивільних заручників у Бердянську.
«Молодших дітей дозволили лишити у бабусі, а всіх інших – маму, вітчима та Тиграна добу тримали там. Після цього відпустили, але з умовою, що Тигран не зможе покидати окуповану територію, а батьки могли її покинути», – продовжила правозахисниця.
Що відбувалось в день загибелі?
Пантелєєва також розповіла, що вдалося дізнатися про той день, коли хлопці загинули.
Тигран казав мамі, що хотів би, щоб вона його десь сховалаАнастасія Пантелєєва
«Перед 24 червня, з день, хлопці не ночували вдома. Відомо, що Тигран казав мамі, що хотів би, щоб вона його десь сховала. Тому що хлопці розуміли, що велася розмова з боку представників РФ, щоб справу передати до суду і їх візьмуть під варту. Хлопці це добре розуміли і через це переживали. Далі відомо, що 24 червня зранку хлопці повернулися додому. До Тиграна приїхав слідчий, у них відбулася дуже довга розмова, але подробиці цієї розмови ми, на жаль, не знаємо», – повідомила журналістка.
За її даними, після того, ввечері, до Тирана зайшов Микита додому, вони сказали, що підуть на погулянку містом, наступного дня у Микити мав бути день народження – 17 років і вони хотіли спланувати, як будуть його святкувати. В той же день Тигран мав телефонну розмову з мамою. За її словами, син був спокійним і обіцяв повернутися додому до 21:00.
Відсутні дані про поранених
За інформацією, якою володіє Медійна ініціатива за права людини, підлітки отримали поранення зі стрілецької зброї, які несумісні з життям. Станом на 30 червня, їхні тіла рідним не передали.
«До опізнання допустили батьків одного хлопчика, а бабусю Тиграна не допустили, тому що вона, як вони пояснили, не є родичкою безпосередньо ні мамою, ні батьком. Станом на зараз (30 червня) тіла не віддали й поховання не дозволяють, причин не повідомляють», – зазначила Пантелєєва.
Журналістка також зауважила, що інформації про тих, у кого начебто стріляли хлопці, немає. Зокрема місцеве населення не повідомляє таких подробиць. Вона також наголосила, що ніхто не написав ні прізвищ, ні посад.
«Виходячи з цього, невідомо про наявність якихось офіційних документів, де б зазначалося, що така-то людина була поранена. Таким чином ми теж не маємо таких даних. І рідні їх не мають. Так, вони повідомляють, що когось було поранено, як звуть цю людину, чи жива вона, наскільки сильно її поранено, чи було їх декілька – нічого наразі невідомо», – наголосила Пантелєєва.
Координаторка Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова повідомила 30 червня, що «тіла нібито повезли на експертизу в Мелітополь».
«Ми розуміємо для чого росіяни це роблять. Вони намагаються приховати сліди своїх злочинів, адже по характеру уражень очевидно, що було вчинене вбивство, що в хлопців стріляли прицільно і на ураження», – повідомила вона в соцмережах.
З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Всебічний контроль»
Заступник голови Бердянської районної ради Віктор Дудукалов розповів «Новинам Приазов’я», що йому відомо про другого загиблого підлітка – Микиту Ханганова.
«Вони з Тиграном просто дружили. У свій час Микита перейшов до іншої школи, раніше вони навчалися в одній школі й просто продовжували вчитися. Про нього менше інформації буде, тому що практично всі його родичі перебувають на окупованій території», – сказав він.
Російські окупаційні сили намагаються всебічно контролювати дітей і застосовують для цього різні методи, каже посадовець.
За його словами, йдуть постійні запитання щодо відвідування школи, де діти в окупації вчаться за російською програмою. Як стверджує Дудукалов, є неодноразові факти, коли окупанти приходили до шкіл та перевіряли у підлітків телефони, як вони спілкуються з рідними, та один з одним, на які телеграм-канали підписані, який їхній «мікроклімат».
«Покоління, яке не підтримає РФ»
Українські діти для Росії – це окрема проблема, оскільки на них складніше впливати. І окупанти це розуміють, зауважив політик.
Окупанти розуміють, що це покоління, яке навряд чи буде їх підтримуватиВіктор Дудукалов
«Діти виховані в українському суспільстві, діти виховані в сучасних реаліях, вони отримують більш оперативну інформацію. Вони її краще фільтрують, ніж дорослі. Окупанти розуміють, що це покоління, яке навряд чи буде підтримувати (РФ) і їх важче буде схилити до підтримки, бо в них немає спогадів, ані про Радянський Союз, ані про якусь дружбу з РФ. Тобто можна сказати, що діти-підлітки для росіян – це окрема проблема», – пояснив Дудукалов.
За його словами, окрема увага окупантами приділяється до намагань «перевиховати українських дітей на російські стандарти» і це пов'язано з незаконними затриманнями, ув'язненнями неповнолітніх».
Російські силовики могли навмисно вбити хлопців, щоб вони не розповіли міжнародній спільноті про життя в окупації та переслідування, якого вони зазнавали, вважає Віктор Дудукалов.
Дуже боялися, що світові стане відомо про незаконні діїВіктор Дудукалов
«Вони розуміли, що Тигран більш небезпечний, він більше проукраїнський, він лідер і по ньому була окрема увага. Розуміли, що рано чи пізно міжнародна спільнота зможе домогтися того, що хлопців будуть змушені віддати за кордон або на підконтрольну владі України територію і дуже багато неприємної для Росії інформації з'явиться у публічному доступі яка може спровокувати нові санкції. Дуже боялися, що світові стане відомо про незаконні дії, про тортури про цей весь безлад який відбувається щодо неповнолітніх», – зазначає він.
Мелітополь: «батьки ховали учениць»
- Міський голова Мелітополя Іван Федоров 30 червня в ефірі телемарафону повідомив, що російські окупаційні сили суттєво посилити тиск на дітей у цьому місті. За його словами, батькам «нелояльної» малечі погрожують позбавленням батьківських прав або депортацією дітей до Росії.
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з учителькою однієї зі шкіл захопленої частини Запорізької області. Вона виїхала з окупації, але продовжує спілкуватися зі своїми колишніми учнями, які випустилися минулого року. Жінка розповіла, що більшість дітей виїхали на підконтрольну Україні територію, але деякі тоді залишилися в окупації. Ми записали її на умовах анонімності з міркувань безпеки.
«В мене три учениці залишилися на окупованій території, тому що батьки не дозволили виїхати. Бо комусь батьки дозволили самостійно залишити територію. Інші батьки не дозволили. І дівчатка взагалі були розбиті дуже довго морально. Вони розуміють, що більшість поїхали, десь вчаться, живуть нормальним життям. У них же лише страх, перспективи ніякої. Дивлячись на тих діток, які з мого класу виїхали, і живуть більш-менш повноцінним життям, але в умовах війни на підконтрольній владі України території – це небо і земля у порівнянні з тими дітками, які залишилися в окупації», – каже педагогиня.
Деяких дівчат батьки не випускали з дому, аби не наражати на небезпеку, розповідає вчителька: «Мені учениця жалілася, що минулого року постійно не було таких відкритих домагань, але ховалася вона від солдатів вдома, і батьки постійно ховали її».
Російські військові почали тиснути на дітей ще від початку окупації, каже співрозмовниця. За її словами, військові ходили по домівках та примушували долучатися до навчання по російській програмі.
Окупанти намагалися карати молодь за прояви проукраїнської позиції, додала жінка.
Батьки хвилюються за безпеку, але діти з яскравою проукраїнською позицієюВчителька з Мелітополя
«В нашому населеному пункті молодь, вже не підлітки, трошки більше ніж 20 років, хлопчики, вони співали гімн України, їх побили й тиждень примушували прибирати території росіян. В соціальних мережах дівчата можуть щось постити, писати. З батьками скандали постійно вдома через це. Але дівчатка – 16-18 років, постійно перебувають вдома через це у них протистояння. Бо батьки хвилюються за безпеку, але діти з яскравою проукраїнською позицією», – каже вчителька.
Маріуполь: «облави на підлітків»
- Центр національного спротиву 24 червня повідомив, що у Маріуполі окупаційна адміністрація почала перевіряти місцевих підлітків на причетність до партизанського руху. За даними Центру, дітей зупиняють на блокпостах, перевіряють телефони та наявність російського паспорта (у РФ отримують з 14 років). Також окупанти проводять так звані «профілактичні бесіди», на яких вимагають повідомляти про «ненадійних товаришів».
Директор Маріупольського телебачення Микола Осиченко розповів «Новинам Приазовʼя», що у цьому місті до підлітків прикута особлива увага окупантів.
До діточок ставляться як до людей іншого ґатункуМикола Осиченко
«У школах на окупованій території до діточок ставляться як до людей іншого ґатунку. Тобто там вчитель завжди правий, там як сказав вчитель, так і буде, ти не маєш права ні посперечатися, нічого. Ті підлітки, які трохи старші, вони намагаються показувати своє ставлення до всього цього у своїх соціальних мережах. Це окупантів бісить, вони там навіть через своїх кишенькових блогерів влаштовують облави на цих підлітків, вони їм погрожують», – каже маріуполець.
Він вважає, що окупаційна влада розуміє, що саме підлітки можуть стати тією рушійною силою, яка може розпочати дискусію в суспільстві, навіщо потрібно backing to USSR, оскільки зараз в місті в усіх один план на день – вижити, стверджує медійник.
«Ресурс для війни»
Деякі батьки остерігаються того моменту, коли дитині виповниться 14 років, і вона буде змушена брати російський паспорт, каже Осиченко.
За його словами, все більше батьків у Маріуполі шукають кошти, щоб звідти виїхати з окупації. Втім, деякі діти є «заручниками своїх батьків», зазначив медійник.
Є випадки, коли за те, що дитина любить Україну, ганьблять дитину вдомаМикола Осиченко
«Коли ти живеш у суцільній пропаганді, якщо ми кажемо про новоокуповані міста, як Маріуполь, Волноваха, то це трохи більше ніж рік, і є такі випадки, коли батьки стають на бік окупантів. Тобто вони за те, що дитина любить Україну, ганьблять дитину вдома», – розповів він.
На територіях, які перебувають в окупації вже понад 9 років, Росія ставиться до дітей як до людського ресурсу, який можна використати у війні проти України, стверджує Осиченко.
«Ті дітки, яким було, наприклад, у 2014 році по 14-16 років, вони виросли й у 2022 році саме цих діток мобілізували та кинули на штурм Маріуполя. Тобто це я все веду до того, що наші дітки, наші люди там, це все просто ресурс для окупанта – щоб потім ці дітки служили в армії їхній, щоб ці дітки потім йшли воювати з нами», – зазначив він.
«Уникати контактів з окупантами»
Аналітикиня Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва закликала батьків вивозити дітей з окупації. У випадку, якщо цього зробити неможливо, потрібно у будь-який спосіб намагатися уникати контактів з російськими військовими та представниками окупаційних адміністрацій.
Треба слідкувати за тим, щоб не викликати зайвий раз підозри у представників окупаційних військАнастасія Пантелєєва
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
