Євген Пригожин, засновник і очільник ПВК «Вагнер», разом із частиною своїх бойовиків захопив Ростов-на-Дону і пішов на Москву. Попри те, що через добу і за 200 км до столиці РФ він передумав, цей демарш завдав потужного удару по авторитету і іміджу президента РФ Володимира Путіна. Багато хто сподівався, що бунт Пригожина спричинить хаос не лише на шляху «вагнерівців» у Росії, а й у лавах російських сил в Україні – і ЗСУ цим скористаються.
Що відбувалось на фронті під час походу ватажка «Вагнера» до Москви? Чи можуть «посипатися» війська РФ в Україні через заколот? Чи здатен демарш Пригожина вплинути на перебіг війни Росії проти України – раніше чи пізніше? Розбирались Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Розгубленість без відриву від обстрілів
Заколот ватажка ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина почався ввечері п'ятниці, 23 червня, і вклався у приблизно 24 години. Поки російські чиновники давали найманцям зелене світло до військових частин, аеродромів, доріг і Москви, бої в Україні тривали.
За словами спікера Національної гвардії Руслана Музичука, українські захисники зауважили розгубленість в лавах російських військових.
Вносить великий фактор деморалізації для окупаційних військ
«Як зауважують наші бійці, які мають певні перехоплення, навіть радіозв’язку тощо, звичайно, це вносить великий фактор деморалізації для окупаційних військ. Помітно, що є відсутність чіткого керівництва і чіткої організації навіть всередині території Росії, всередині застосування їхніх підрозділів», – сказав Музичук в ефірі Радіо Донбас.Реалії.
На Півдні також відчули розгубленість в лавах армії РФ. Керівниця об’єднаного пресцентру оперативного командування «Південь» Наталя Гуменюк зауважувала, що в їхній зоні відповідальності загарбники були дуже занепокоєні подіями в Росії.
«Аж до того, що були розмови, що офіцерству необхідно повертатися до своєї країни і наводити там лад для того, щоб представники зека не брали владу в цій країні», – зазначила Гуменюк.
Вона додала, що через це кількість обстрілів зменшилася, проте ненабагато. На Сході, як розповідають військові, ситуація на їхніх позиціях схожа.
Читайте також: «Треба генералів убивати, разом із Шойгу». Як військові РФ говорять про своїх командирів (перехват)
Аналітики американського Інституту вивчення війни зауважили, що події в Росії не справили суттєвого впливу на здатність російських загарбників проводити наступальні та оборонні операції в Україні. Бої, як завжди, тривали в цей період на всій лінії фронту. Понад те, війська РФ навіть збільшили кількість наземних атак біля Бахмута порівняно з попередніми кількома днями.
І хоча інтенсивність бойових дій не знизилась, Сили оборони з розгубленості у лавах противника скористались.
Увечері 24 червня, приблизно тоді ж, коли Пригожин дав бойовикам команду повертатись у польові табори, заступниця міністра оборони Ганна Маляр повідомила, що на Сході ЗСУ почали наступ на кількох напрямках одночасно і мають успіхи. Події в Росії вона не коментувала.
Наступного дня речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий розповів, що на Бахмутському напрямку ЗСУ тримають ініціативу і продовжують штурмові дії, захисники просунулися на 600-1000 метрів. Ще за день зазначив, що російська армія деморалізована та демотивована.
«Те що зараз там діється, те що ми чуємо по перехопленнях – воно демотивує ворога. Ми цим користуємося, кожним їхнім мікронедоліком, ми одразу намагаємося використати на нашу користь», – заявив Череватий.
Що Україна активізувала атаки в районі Бахмута на Донеччині, підтвердила британська розвідка.
«Українські сили досягли прогресу як на північному, так і на південному флангах міста», – зазначається у зведенні.
Читайте також: «Готові були рвати противників на шмаття». Як морпіхи ЗСУ прорвали оборону РФ на півдні Донеччини – кадри з поля бою
Крім того, в іншому повідомленні Міноборони Великої Британії зазначили, що просування на сході дало можливість повернути під контроль частину території, окупованої з 2014 року.
Президент Володимир Зеленський два дні поспіль – 26 і 27 червня – повідомляв про просування ЗСУ на всіх напрямках.
Вочевидь, ЗСУ під час наступальних операцій, що тривають від початку червня, скористались розгубленістю у лавах військ РФ. Однак ті продовжили активно вести бої. Всупереч сподіванням, фронт не «посипався». Чому?
«Вагнер» був, та вийшов
Сам Пригожин заявляв, що на Москву йдуть 25 тисяч його бойовиків. За оцінками британської розвідки – їх було близько 8 тисяч. Так чи інакше, були припущення, що оскільки вони зайняти походом до Кремля, їх немає в окопах в Україні. Проте найманців там і не було.
«Вагнерівці» вже досить тривалий час ніяк не задіяні в бойових діях на Сході. Донедавна вони були на Бахмутському напрямку, потім вони вийшли у польові табори – про це неодноразово казав і сам Євген Пригожин. Тобто вони не були задіяні у веденні активних бойових дій в рамках так званої «СВО», – пояснив військовий експерт, речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017 рр.) Владислав Селезньов в ефірі Свобода Live.
«Тому говорити, що, мовляв, вагнерівці пішли штурмом на Москву, а значить, перестали брати участь у бойових діях, буде некоректно», – наголосив він.
Наталя Гуменюк, коментуючи заколот, казала, що на Півдні під час походу Пригожина чисельність «вагнерівців» незначна. Про цілковите виведення Пригожиним своїх найманців з Бахмутського напрямку казав Череватий.
Що найманців ПВК «Вагнера» замінили регулярні підрозділи ЗС РФ та подекуди інші ПВК, протягом останніх кількох місяців в ефірах Радіо Донбас Реалії неодноразово розповідали і військові, які беруть участь у боях на різних напрямках.
Серед причин того, що під час заколоту фронт не «посипався», може бути коротка тривалість бунту. Приміром, Ганна Маляр повідомляла, під час активної фази заколоту Пригожина противник збирав свої війська зі Сходу і намагався перекинути в московський регіон. Проте оскільки Пригожин швидко згорнув свій похід проти Шойгу, то їх одразу почали повертати назад.
Читайте також: Щодня по 200-300 метрів: як ЗСУ видавлюють війська РФ з-під Бахмуту
Ще одна ймовірна причина – висока інерційність російської військової машини. Як зауважують і російські, і українські, і західні аналітики, армія РФ досі зберігає всі характеристики радянської. Одні з ключових – жорстка вертикаль, неприйняття будь-якої ініціативи знизу і водночас неповороткість всієї машини управління.
Підтвердження тому, як легко та швидко просувались на шляху до Москви колони «вагнерівців». І місцева влада, і армійське керівництво на місцях зайняло вичікувальну позицію – бо у Кремлі теж чекали. Або ж були надто зайняті втечею, щоб формувати «темники» для регіонів.
Всі його тріщини
The New York Times із посиланням на незалежних аналітиків і американських офіційних осіб також зазначає, що лінія фронту, ймовірно, залишиться незмінною в короткостроковій перспективі. Проте залежно від того, як розгортатимуться події в Росії, «українські військові можуть скористатися з хаосу і ослаблення морального духу, щоб спробувати досягти певних успіхів».
Журналіст британської газети Guardian, автор книги «Вторгнення. Кривава війна Росії та боротьба України за виживання» Люк Гардінг у своїй статті 24 червня писав, що навіть якщо «повстання» Пригожина швидко зазнає невдачі (як і сталося), «хвилі шоку» триватимуть місяцями, підживлюючи політичну нестабільність і ставлячи під сумнів здатність Путіна керувати. І, на думку Гардінга, все це відкриває «значні та інтригуючі можливості для України».
Це вже не вперше цієї весни світ спостерігає слабкість Москви, звертає увагу CNN. Спочатку атака безпілотника на Кремль, потім обстріли елітних заміських будинків. За припущенням видання, російські багатії через події із виступом «вагнерівців» вже знають відповідь на питання, чи варто їм сумніватися в контролі Путіна над владою.
«Пригожин може не виграти, і основи контролю Кремля можуть не зруйнуватися. Але ослаблений Путін може робити ірраціональні вчинки, щоб довести свою силу. Він може виявитися неспроможним прийняти поразку в найближчі місяці на передовій в Україні. Він може не знати про глибину невдоволення серед своїх власних збройних сил і не мати належного контролю над їхніми діями», – сказав виданню лондонський аналітик Нік Пейтон Волш.
Читайте також: «Цар всидів»: як недобунт Пригожина вплине на окупований Кремлем український Донбас
На його думку, неможливо уявити, що режим Путіна коли-небудь повернеться до своїх попередніх висот контролю.
«Попереду неминучі подальші потрясіння та зміни», – прогнозує аналітик.
Однак цей ймовірний хаос – двосічна зброя для Заходу. Заяви колишній і нинішніх високопосадовців свідчать про те, що послаблення Путіна – в тому, що воно є, всі одностайні, – їх і обнадіює, і лякає. В тому і питання.
Пригожин як «чорний лебідь»
Колишній директор ЦРУ та генерал армії США у відставці Девід Петреус заявив, що, на його думку, російський уряд і сам Путін похитнулись.
«Це робить його більш вразливим, ніж будь-коли за два десятиліття його правління Російською Федерацією. Хто знає, куди це може піти зараз», – сказав він в ефірі CNN.
Власне, в цьому і проблема: на Заході не знають, куди це може піти далі, і це викликає побоювання. І для цих побоювань Захід має 5889 причин – саме стільки ядерних боєголовок є у Росії за даними Федерації американських вчених на 31 березня 2023-го. Це найбільший ядерний арсенал у світі.
Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що спроба військового перевороту ПВК «Вагнер» показала «справжні тріщини» в Росії, яка веде війну проти України. Проте відверто сказав, що будь-яка нестабільність у Росії викликає стурбованість офіційних осіб США, враховуючи її статус ядерної держави.
«Кожного разу, коли велика країна, як-от Росія, має ознаки нестабільності, це викликає занепокоєння. Це те, на чому ми дуже зосереджені. Коли мова заходить про їхню ядерну зброю, ми не помітили жодних змін у їхній позиції, і ми не змінили своєї позиції», – пояснив він в ефірі CBS News.
Схожу заяву зробив і очільник європейської дипломатії Жозеп Боррель.
«Політична система демонструє крихкість, а військова міць дає тріщину… Монстр, якого Путін створив в особі «Вагнера», кусає його зараз, монстр діє проти свого творця», – сказав він 26 червня в Люксембурзі перед зустріччю міністрів закордонних справ країн ЄС, повідомляє Reuters.
Читайте також: «Щоб настав кінець імперії, потрібна перемога України»: інтерв’ю із Майклом Макфолом
Але водночас так само назвав тривожним те, що Росія, яка є ядерною державою, може увійти у фазу політичної нестабільності.
У підсумку: послаблення вертикалі влади у державі-агресорі, яка веде загарбницьку війну – це добре. Погано, що вона має ядерну зброю. Ще одним можливим підтвердженням цього підходу є дані CNN. Як повідомило з посиланням на неназваного західного чиновника, під час заколоту Пригожина союзники застерегли Київ від того, щоб скористатися хаосом для ударів по РФ.
«Повідомлення було не розгойдувати тут човен», – сказав виданню чиновник.
Аргумент був такий – це внутрішня справа Росії, а Україну та Захід можуть сприйняти як тих, хто допомагає Пригожину та загрожує російському суверенітету.
«Використовуйте можливості на українській території, але не втягуйтесь у внутрішні справи та не завдавайте ударів по наступальних військових активах всередині Росії», – саме таке повідомлення нібито було передано на рівні міністрів закордонних справ, депутатів та через послів.
Побоювання щодо розпаду РФ хронічно висловлюють колишні і нинішні високопосадовці західних країн. Наслідки його практично непрогнозовані, але майже гарантовано тектонічні. І тому тренд на «аби не розпад» стабільно міцний на Заході.
Після заколоту Пригожина Інтернет рясніє фотожабами Пригожана в образі чорного лебедя – натяк на однойменну теорію про важкопрогнозовані та рідкісні події, які водночас мають значні наслідки. В цих жартах, можливо, лише доля жарту.
В чому експерти та аналітики одностайні, так це в тому, що історія з Пригожиним і ПВК «Вагнер» далека від завершення. Враховуючи, що Путін не лише не покарав, а й винагородив всіх, хто мав би зупинити колони найманців на шляху до Москви – але натомість не зробив нічого. Фактично, це запрошення для тих, хто може повторити.
Тож далі точно буде. І не лише в Росії, а й на фронтах російсько-української війни.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
