Два тижні залишається до саміту НАТО у Вільнюсі, від якого Україна очікує значно більшого щодо перспектив її членства, аніж було на саміті 2008-го у Бухаресті. Тоді запевнили, що одного дня Україна й Грузія приєднаються до Алянсу. Обидві країни потому зіткнулися з російською агресією, а щоб запобігти їй у майбутньому, в Києві зараз сподіваються на подальший крок НАТО: чітку дорожню мапу щодо членства.
Наразі Україна намагається заручитися підтримкою якомога більшої кількості союзників. Скільки країн усе ще обережні з конкретними обіцянками Україні? Й чи є шанс таки отримати політичне запрошення до НАТО? Про це Радіо Свобода в Брюсселі розпитало віцепрем’єрку з євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішину.
– Наближається саміт НАТО, від якого Україна хотіла конкретики щодо майбутнього членства в Альянсі. Що саме у Києві вважали би конкретними кроками з боку союзників назустріч Україні? Чи є це скасування Плану Дій щодо Членства, чи, приміром, запрошення з відкритою датою?
– Ми достатньо чітко на всіх можливих майданчиках озвучували очікування від Вільнюського саміту, які відповідають історичності моменту і реаліям сьогоднішньої безпекової ситуації в Україні.
Говоримо про створення Ради Україна-НАТО, яка передбачатиме рівність України разом з іншими союзниками в ухваленні рішень.
Очевидно, сьогодні ми наближаємося - до Вільнюського саміту два тижні, і ми розуміємо, що більшість рішень на сьогодні є в певній стадії готовності. Ми сьогодні говоримо про повну взаємосумісність з Альянсом, плануємо проєкти для цих цілей. Вони будуть озвучені на Вільнюському саміті.
Ми говоримо про створення Ради Україна-НАТО, яка передбачатиме рівність України разом з іншими союзниками в ухваленні рішень. Але, звичайно, єдино можливим рішенням, яке ми вбачаємо сьогодні, це – політичне запрошення України до Альянсу з відповідним визначенням модальностей по мірі розвитку безпекової ситуації, коли такі умови будуть можливі.
Але жодних обмежень щодо політичного рішення на сьогодні немає.
– В Альянсі уже приблизно окреслили, що готові запропонувати Україні у Вільнюсі. Це буде багаторічний пакет військової підтримки і також - ви вже згадали контекстно – новий рівень взаємин між Україною та Альянсом: замість Комісії (Україна-НАТО - ред.)– Рада. Чи є така пропозиція з боку НАТО прийнятною для України з точки зору очікувань на цьому етапі?
– Фактично мій візит 27 червня до штаб-квартири НАТО – це останній візит високого рівня перед Вільнюським самітом. Відбулося останнє засідання Комісії Україна-НАТО. Більше така Комісія засідати не буде. Надалі будуть зустрічі у форматі Ради, і сьогодні ми й обговорювали з союзниками основні очікування, рішення, які будуть ухвалюватися у Вільнюсі.
Сьогодні дискусія з НАТО відбувається на абсолютно іншому рівні
Що я можу підтвердити, – так це те, що мій особистий досвід навіть останніх трьох років, навіть одного року і трьох місяців воєнного часу підтверджує, що сьогодні дискусія з НАТО відбувається на абсолютно іншому рівні.
Це дуже структурований, чіткий, зрозумілий порядок денний практичної взаємодії, рішення щодо фінансової підтримки, комплексного пакету допомоги, політична відданість питанню членства України в НАТО.
Немає ще фінальних рішень, які стосуються запрошення України до НАТО, але сьогодні відбулась дуже добра і плідна дискусія і щодо практичних речей, і щодо реформ, а також – щодо членства України в НАТО.
– Генсек Альянсу говорив, що запрошення України до НАТО у Вільнюсі обговорювати не будуть, але Володимир Зеленський, проводячи нараду в межах підготовки до Вільнюсу, сказав – зацитую – що «є наявність усіх підстав для ухвалення рішення про політичне запрошення України до НАТО». Хотіла би уточнити, що таке для України політичне запрошення?
– Власне, сьогодні теж дуже детально я роз’яснювала це союзникам у ході засідання Комісії Україна-НАТО. Також основні речі ми проговорили на цій нараді, яку президент проводив з самого ранку сьогодні. Це політичне рішення.
Тобто ми сьогодні говоримо про те, що політичне зобов’язання, політичне запрошення може вже зараз бути закріплене у Вільнюсі.
Надалі ми готуємося до саміту НАТО у Вашингтоні, і фактично українським політикам це дає можливість уже на наступний день після Вільнюсу починати працювати, визначати модальності членства, обговорювати умови розведення питань членства і гарантій безпеки – коли, які рішення мають бути ухвалені.
Ми запрошені на саміт як рівноправні партнери
Тобто фактично з політичним рішенням, яке може бути ухвалене на Вільнюсі, починається великий процес. Я хочу ще раз наголосити, що сьогодні діалог з Альянсом відбувається абсолютно на іншому рівні, абсолютно в іншому тоні. Ми запрошені на саміт як рівноправні партнери.
Я знаю, що союзники дуже сильно стараються, щоб рішення саміту відповідали вимогам історичного моменту.
Ми також на це розраховуємо і не бачимо жодних підстав для неухвалення політичних рішень. Щодо практичних також ведеться робота, але щодо самого членства – ще перед нами дорога, яка потребує визначення цих модальностей. Але політично – думаю, що всі мають об’єднатися навколо цього рішення.
– Чи бачите зараз сигнали від союзників, що таке політичне запрошення вони можуть Україні надіслати у Вільнюсі?
– Я можу точно підтвердити, що зараз немає жодної ясності щодо конкретного рішення, конкретних формулювань, які будуть у фінальних документах за результатами Вільнюського саміту, але є чітке розуміння того, що, наприклад, країни Бухарестської дев’ятки вже свою позицію визначили.
Країни Бухарестської дев’ятки вже свою позицію визначили
Вона стосується політичного діалогу щодо членства, політичних рішень, які мають бути ухвалені.
Також усі країни з так званого східного флангу НАТО однозначні, одностайні у своїй позиції. Ми бачили візит прем’єр-міністра Канади (Джастіна - ред.) Трюдо до України з однозначною позицією. На сьогодні дискусії тривають, але точно я можу підтвердити, що ми не зупинимося на тих рішеннях, які вже ухвалювалися. Будемо йти за їх межі. Сподіваємося, до того рівня, який відповідатиме запиту української сторони.
– Французьке видання Le Monde писало, що з більш обережної на більш, так би мовити, проукраїнську може змінитися позиція Франції. Чи можете підтвердити цю інформацію?
– Думаю, що позиція Франції щодо активної підтримки членства України в НАТО в першу чергу пов’язана з тим, що Франція історично відігравала ключову роль у питаннях безпеки в Європі, вибудові європейської архітектури безпеки.
Сьогодні французький президент і французькі лідери в цілому підтверджують, що безпечна Європа неможлива без суверенної України, без того, щоб Україна була частиною цієї архітектури, тому, власне, підтримка членства України в НАТО з боку Франції є природним розвитком системної політики президента Макрона щодо європейської архітектури безпеки. Звичайно, ми дуже вдячні за таке візійне лідерство.
– А скільки країн ще досі займають обережну позицію і які?
– Це невелика кількість країн. Я не буду, звичайно, говорити і називати ці країни, але навіть в обережності позиції цих країн ми бачимо певну позитивну еволюцію, і я думаю, що це матиме гарні результати вже за два тижні.
– Їх менше десяти?
– Менше.
– Як Україна може вплинути на зміну цих настроїв - часу до Вільнюсу лишається небагато?
– Я можу сказати, що не тільки Україна, а й велика кількість наших союзників використовують кожну хвилину часу до завершення Вільнюського саміту для активної координації й синхронізації.
Відчуваю, що дійсно важливі політичні рішення будуть ухвалені.
Ми зі свого боку проводимо велику політичну роботу щодо координації наших позицій. Від, очевидно, президента, який мав розмову нещодавно з президентом Сполучених Штатів і майже з усіма лідерами країн НАТО, до нас – урядовців, які відповідають за політику євроатлантичної інтеграції. І так само наші найбільші друзі в Альянсі, які відповідають здебільшого за безпеку східного флангу, також сьогодні працюють в інших столицях НАТО з тим, щоб переконати і створити правильну енергію для політичних рішень.
Нічого на сто відсотків бути не може, але я відчуваю новий рівень діалогу і відчуваю, що дійсно важливі політичні рішення будуть ухвалені.
– Яких гарантій безпеки на шляху до НАТО Україна хоче від союзників, які, відповідно, члени Альянсу готові надати і чи вималювалася вже принаймні приблизна модель чи обриси того, якою вона може бути?
– Вже кілька навіть публічних документів є - це Київський Безпековий Договір (Kyiv Security Compact - ред.), це домовленості за результатами зустрічей Групи Семи, які також підтверджують необхідність гарантій безпеки.
Важливо, щоб союзники одностайно заявили про те, що гарантії безпеки не є заміною самого процесу членства України в НАТО
На цьому етапі нам важливо, щоб союзники одностайно заявили про те, що гарантії безпеки не є заміною самого процесу членства України в НАТО, що вони можуть бути в індивідуальному порядку надані союзниками. Такі переговори тривають. Я не можу розголошувати деталі, але кілька варіантів рішень уже на столі.
– Ми почуємо їх у Вільнюсі?
– Однозначно.
– Ми чули також, що один із варіантів, який обговорюється, - це так звана ізраїльська модель. Чи є він прийнятним для України?
– Як я вже сказала, декілька варіантів рішень розглядається. Очевидно, що ми сьогодні говоримо про глобальну безпеку, говорячи про безпеку України. Тому тут важко апелювати до якогось сценарію, який уже мав місце. Тому що в цілому такої масштабної війни не було з часів Другої світової.
Говоримо і про відповідальність Росії, і про упередження нової агресії
Ми говоримо і про відповідальність Росії, і про упередження нової агресії. Тому багато варіантів на столі, фіналізуються домовленості по кількох напрямках, і подивимося, які рішення будуть ухвалені у Вільнюсі.
– Коли йдеться про членство України в Альянсі, союзники заявляють, що консенсус щодо того, що Україна точно буде в НАТО і в лавах союзників, - є, але це буде після завершення війни. Чи бачите політичну волю не тримати Україну за цим порогом відчинених дверей, коли, відповідно, війна завершиться, і чи, за вашими спостереженнями, вірять члени НАТО, що Україна здатна відновити контроль над своїми територіями в межах міжнародно визнаних кордонів станом на 1991 рік?
– В ході Комісії Україна-НАТО (27 червня) одна з учасників Комісії апелювала до промови Кеннеді в Берліні напередодні падіння Берлінської стіни. І тоді він закликав світ відповідати вимогам часу і дати можливість усій Німеччині бути вільною. Дати їй цей шанс.
Думаю, такий історичний момент – зараз. І ми маємо ним скористатися.
– Глава МЗС Литви заявляв, що цей саміт стане історичним або з точки зору ухвалених рішень, або згаяних можливостей. Ви особисто більше вірите у який сценарій?
– Я вірю, що цей саміт увійде в історію незалежно від позитивних або негативних його результатів.
