22 червня Єврокомісія, як і очікувалося, дала проміжну усну оцінку тому, як Україна втілює критерії для початку переговорів про вступ до ЄС. Таким чином, на думку ЄК, Україна виконала два з семи критеріїв повністю. Щодо інших п’яти – прогрес також є. За оцінкою експертів, в України ще є час, аби втілити усі рекомендації Єврокомісії до жовтня, коли ЄС вже формально визначатиме, чи впоралась Україна з рекомендаціями, які були висунуті рік тому.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вже прокоментував попередні висновки Єврокомісії і зазначив, що країна «вписується у графік», щоб встигнути розпочати переговори про членство в ЄС до кінця року.
На думку Бруно Лете, експерта з безпеки Німецького фонду Маршалла США, у Євросоюзі існує консенсус, що офіційним переговорам про вступ України до ЄС варто дати «зелене світло», навіть якщо до осені Україна ще не відповідатиме усім критеріям.
«Єврокомісія не вигадує реальність: Україна справді має великий прогрес, у цьому немає сумнівів», – каже Лете у коментарі Радіо Свобода. Зрештою і Лете, і інші експерти погоджуються: рішення про початок переговорів буде радше політичним. Але з часом політичні настрої у ЄС можуть змінитися, тому для Києва важливо відповідати усім формальним критеріям для подальшої євроінтеграції.
За кількома параметрами Україна буксує. Станом на зараз, кажуть експерти, майже очевидно, що Україна не вкладеться у дворічний термін, який відводив для вступу у ЄС прем’єр Денис Шмигаль раніше.
Експерти, з якими спілкувалося Радіо Свобода сходяться на тому, що так швидко вступити до ЄС навряд технічно можливо, однак затягування деяких реформ з боку Києва тим більше виглядає дивно.
Чи встигне влада України виконати критерії Єврокомісії до кінця року та які реформи для Києва стали проблемними?
Склад Конституційного суду: «поправковий футбол» між Венеційською комісією та Верховною Радою
У червні минулого року Єврокомісія рекомендувала надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС, а ухвалення закону для відбору суддів до Конституційного суду (КС) як перший критерій відповідності цьому статусу. Із цим і досі є проблеми, хоча у свіжій оцінці йдеться про те, що Київ продемонстрував «хороший прогрес» у реформі КС.
Венеційська комісія вже двічі «завертала» проєкти законів, які розробляли народні депутати.
В останньому висновку «венеційки» члени комісії нарешті вітають підхід української влади і називають його конструктивним. Каменем спотикання, проте, все одно залишається кількість іноземних членів Дорадчої групи експертів, яка і відбирає суддів Конституційного суду.
Навіть після третьої спроби Верховна Рада відмовилась додати сьомого члена за міжнародною квотою, як це рекомендувала Венеційська комісія у своєму першому висновку ще на початку 2023 року.
Голова ВР Руслан Стефанчук в інтерв’ю «Українській правді» пояснює це тим, що «на шляху до ЄС важливо не втратити суверенітет держави». Він також запевнив, що українським парламентарям вдалося переконати представників «венеційки» у 80% своїх аргументів щодо конституційної реформи.
Членкиня комітету ВР з питань євроінтеграції від «Слуги народу» Марія Мезенцева у коментарі Радіо Свобода наголошує, що останній висновок «венеційки» все ж є схвальним: «формат шістьох [членів ДГЕ] повністю влаштовує, і дорадча група експертів абсолютно легітимна. Нам треба проголосувати друге читання, і від нас дуже чекають цього».
Переоцінити важливість Конституційного суду для законодавців важко, адже саме він матиме критичний вплив і на питання виборів після завершення воєнного стану, і питання правового регулювання на деокупованих територіях, та інші. Тому мотив впливати на призначення суддів у КС у народних обранців, безумовно, є.
Та це навряд вплине на оцінку Єврокомісії. По-перше, сама Венеційська комісія хоч і висловлює жаль через те, що до її реконмендацф щодо кількості міжнародних членів не дослухалися, український законопроєкт там все ж вцілому схвалили.
По-друге, у жовтні Єврокомісія оцінюватиме радше загальний рівень прогресу у реформах. А він, безперечно, є, зокрема і в реформі Конституційного суду, вважає Бруно Лете, експерт з безпеки Німецького Фонду Маршалла США.
«Щодо Конституційного суду – ми бачимо, що прогрес відчутний… Ми бачимо, що від брюссельських євроінституцій є позитивне налаштування дати Україні перспективу членства», – вважає експерт.
Зрештою, пропонований народними депутатами варіант закону більш-менш убезпечує Конституційний суд від політичного тиску, каже у коментарі Радіо Свобода юристка Центру протидії корупції Тетяна Шевчук: «Ситуація доведена вже до абсурду, тому що «венеційка» щодо одного законопроєкту… Але коли є шість «членів ДГЕ» і переважний голос міжнародних членів, то це в принципі робочий механізм, хоч і більш проблемний».
Судова реформа: перезапуск формально стався, але є питання
Згідно із оцінкою Єврокомісії, Україна нині повністю відповідає очікуванням щодо прогресу у судовій реформі. Тут вимоги ЄС були доволі чіткі: завершити перевірку на доброчесність членів Вищої ради правосуддя (ВРП) і фактично запустити її роботу, а також призначити усіх членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Формально Київ це зробив.
ВРП і ВККС – саме ті органи, які відповідають за відбір і оцінку суддівського корпусу України, а також забезпечують незалежність і доброчесність судової системи держави. Принаймні на папері. Як зазначають активісти і традиційні «watchdogs» судової системи, фундація DEJURE та «Центр протидії корупції», із цим завжди були проблеми.
Почнімо з ВРП.
«Порівняно із попередньою ВРП, уже є великий прогрес, тому що ми бачимо, що немає покривання порушників серед суддів», – каже у коментарі Радіо Свобода Тетяна Шевчук.
Дійсно, чинний склад ВРП, яка поновила роботу цього року, відсторонив вже понад десять суддів. Мабуть, найгучнішими випадками були справи щодо судді Олексія Тандира, якого підозрюють у збитті насмерть 22-річного нацгвардійця, та підозра ексголові Верховного суду Всеволода Князєва в отриманні хабаря у розмірі 2,7 мільйона доларів.
Для порівняння, минулий склад ВРП, серед іншого, ставав на захист Окружного адміністративного суду Києва, який зрештою Верховна Рада ліквідувала. Нагадаємо, голову суду Павла Вовка НАБУ звинувачувало у корупції, а також у створенні злочинної групи з метою захоплення влади у країні.
Нинішній склад ВРП, за оцінкою експертів, значно якісніший.
Серед повноважень Вищої ради правосуддя є також призначення Вищої кваліфікаційної комісії суддів. У критеріях ЄС зазначено, що Україна мала б завершити цей процес теж, аби відповідати статусу кандидата, і у червні цю вимогу було формально виконано, але питання до її складу все одно лишаються.
Тетяна Шевчук каже, що поки рано оцінювати якість нової роботи ВККС – це покаже лише час.
«До комісії з 16 членів пройшло лише двоє кандидатів, до яких були питання щодо їхньої доброчесності у громадськості… Це вже дуже хороший знак, знаючи історію наших конкурсів і взагалі стан справ у суддівському самоврядуванні».
Цими двома «недоброчесними», за оцінкою експертів, є екссуддя Людмила Волкова, яку звинувачують у тиску на іншого суддю, та суддя Володимир Луганський, який закрив щонайменше 54 справи про нетверезе водіння автомобіля. Імовірно, кажуть, розгляд деяких з них суддя Луганський навмисно затягував – про одну з них було складено адміністративне провадження.
Все ж, попри ці два винятки, до решти членів нової ВККС претензій щодо доброчесності немає, хоча, як зазначав раніше голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков, найбільш незалежних кандидатів ВРП все одно «зрізала».
Боротьба із корупцією: прогрес є, але невідворотний
З моменту отримання статусу кандидата у члени ЄС і Національне антикорупційне бюро Україну, і Спеціальна антикорупційна прокуратура здобули нових очільників, і обидва органи почали роботу в симбіозі. Це і вимагалося від Києва з боку Брюсселя, однак в усній оцінці цьому критерію присудили статус лише «деякого прогресу».
Експерти коаліції під проводом Центру «Нова Європа» відзначають і прогрес у боротьбі із корупцією як наслідок цих двох призначень: оголошено підозри голові суду Князєву, якого ми вже згадували, ексзаступнику міністра оборони В'ячеславу Шаповалову, а також низці інших високопосадовців, включно із народним депутатом та ексочільником Фонду державного майна. Експерти згадують і вироки: наприклад, засуджений (нині колишній) народний депутат Олександр Трухін та (нині колишній) міський голова Полтави Олександр Мамай.
Саме «прогресу у боротьбі із корупцією» очікують від України, про що чітко йдеться у критеріях, визначеними Єврокомісією. Але, попри успіхи на цій ниві за останній рік, у громадськості є і застереження.
До прикладу, голова «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін звертає увагу на те, що, згідно із чинним законодавством, голову САП можна звільнити за рішенням Офісу генпрокурора, що ставить САП у залежне становище.
«Власне, все це – смерть будь-якої незалежності/ефективності антикорупційних органів. НАБУ/САП одномоментно перетворюються на Татарівське ДБР. Неважливо, що розслідують детективи – все це Костін/Синюк заблокують/зіллють за 5 хв», – писав Шабунін у фейсбуці у лютому.
Сьогодні незалежність САП досі не посилена, кажуть експерти «Нової Європи», які очікують, що відповідні закони все ж ухвалять, оскільки це також є критерієм відповідності статусу кандидата у ЄС.
Проблеми також можуть виникнути і з електронним декларуванням держслужбовців, яке призупинили із початком вторгнення РФ, вважає юристка ЦПК Тетяна Шевчук.
«Це є навіть більшою зараз проблемою, [ніж незалежність САП], на яку постійно звертають увагу наші міжнародні партнери… Я думаю, позитивної оцінки не буде, поки не будуть відновлені електронні декларації», – каже Шевчук у розмові з Радіо Свобода.
У квітні «Слуга народу» і голова комітету ВР з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна заявила, що парламент таки планує відновити е-декларування, однак поки цього не сталося.
Антиолігархічний закон: відкласти чи взагалі не втілювати?
У червні 2022 року Єврокомісія визначила, що Україні слід втілити доволі скандальний «антиолігархічний закон», врахувавши рекомендації Європейської комісії. Проблема полягала у тому, що ці рекомендації «венеційка» не публікувала майже рік. А коли врешті висновок оприлюднили, з’ясувалося що комісія взагалі не рекомендує виконувати закон у тому вигляді, в якому його ухвалили.
Натомість міністр юстиції Денис Малюська стверджує, що Венеційська комісія рекомендувала Україні просто відкласти імплементацію «антиолігархічного закону» нібито через війну. За його словами, закон про олігархів – «поки що на паузі».
Експерти, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, читають висновок «венеційки» інакше, а саме так, що ухвалений закон про деолігархізацію необхідно замінити іншими системними реформами.
Власне, про це йдеться і у самому висновку: «Заходи, запропоновані законом «Про олігархів», викликають серйозне занепокоєння щодо їхньої сумісності з Європейською конвенцією з прав людини і важко узгоджуються з принципами політичного плюралізму та верховенства права».
Боротьба із відмиванням коштів: народні депутати проти
Все, що очікувала Єврокомісія від України у цій частині, – це ухвалити зміни, щоб привести українські закони у відповідність зі стандартами Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF).
Для цього Верховна Рада ще восени минулого року ухвалила два законопроєкти. За оцінкою експертів «Нової Європи», Україна не мала реальних проблем із нормами FATF, а тому було не до кінця зрозуміло, що саме Брюссель очікував від Києва. Втім, нещодавно такого порозуміння вдалося досягти.
І от однією з проблем виявилось положення закону №8008, яке послабило фінансовий моніторинг публічних діячів, якими, серед інших, є самі народні депутати. Таке застереження висловили аналітики Transparency International Ukraine.
Нардепка Марія Мезенцева визнає, що проблема із нормою існує. У розмові з Радіо Свобода вона висловлює сподівання, що відповідні зміни проголосують згодом: «законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Чекаємо першого читання!».
Закон про медіа: вимога виконана
Єврокомісія прагнула, щоб українські закони, які регулюють медіа, відповідали аудіовізуальній директиві ЄС. Станом на зараз усі вимоги Україна виконала: у грудні 2022 року Верховна Рада ухвалила закон про медіа, а у травні цього року – ухвалила у другому читанні і в цілому закон про рекламу. В усній оцінці Єврокомісія підтверджує: цей критерій Україна виконала повністю.
Щоправда, проти закону про медіа висловлювалися деякі журналістські організації. Його називали і «загрозою тоталітаризму у медійній сфері», і «серйозною загрозою свободі преси», і законом, який «змусить журналістів боятися певних тем через загрозу санкцій».
До попередніх його редакцій були претензії в опозиційних політичних сил. Наприклад, фракція «Європейської солідарності» виступала проти перегляду норм щодо мовних квот, а також переліку осіб, що «становлять загрозу національній безпеці». Зрештою, парламенту вдалося домовитися про компромісний для всіх варіант.
Закон про нацменшини: Угорщина досі проти? І до чого тут Росія?
Відносини із Будапештом у Києва почали напружуватися ще до повномасштабного вторгнення. На думку експертів, Угорщина навмисно використовує тему угорської нацменшини в Україні, аби блокувати вступ України в ЄС.
Офіційний Будапешт запевняє, що піклується виключно про права угорців, які живуть в Україні.
Вперше про це заговорили у 2017 році, коли Верховна Рада ухвалила закон про освіту. У ньому йшлося про обов’язкове викладання у середніх та старших класах державною мовою. Будапешт побачив у цьому утиск прав етнічних угорців Закарпаття. Власне, тому Угорщина і блокувала впродовж кількох років засідання комісії Україна-НАТО.
Схожі претензії Будапешт висуває і до закону про нацменшини, який Верховна Рада ухвалила наприкінці 2022 року. Схожі до угорських занепокоєння висловила і Венеційська комісія. У її висновку вона закликає поширити право на проведення заходів мовами меншини на всіх людей та вилучити зобов’язання забезпечувати їх український переклад «або принаймні переглянути його у світлі принципу пропорційності».
Депутат ВР Володимир В’ятрович назвав цей висновок неадекватним: «Для будь-кого (крім членів Венеційської комісії) очевидно, що якщо поруч висять, наприклад, вивіски угорською і українською мовами, то вивіска українською ніяк не порушує прав угорської меншини. А поради дозволити вивіски без україномовного варіанту взагалі жодного стосунку до захисту меншин не мають і є закликом до дискримінації українців у власній державі».
На думку експерта Бруно Лете, закон про нацменшини може виявитися проблемою у подальшій євроінтеграції України, але не з вини Києва: «Україна вже йшла на поступки Угорщині, але, можливо, Будапешт не хоче, щоб Україна приєдналась до ЄС. Вони раніше висловлювали цей скептицизм. Але вони використовують питання нацменшин як привід, щоб досягати своїх геополітичних цілей».
У цьому ж висновку «венеційка» також радить внести зміни і до інших законів України через нібито порушення прав певних нацменшин на використання рідної мови у публічній площині, а також критикуючи мовні квоти у книговиданні та медіа.
Віцепрем’єрка Ольга Стефанішина зазначає, що у рекомендаціях Венеційської комісії також йдеться про права російської меншини, а насправді російськомовної, як зазначає урядовиця, і що невиконання приписів Єврокомісії навряд завадить Україні розпочати переговори про вступ до ЄС.
У коментарі Радіо Свобода Марія Мезенцева зазначає, що імовірно Україні таки доведеться вносити правки до закону, аби виконати останній критерій Єврокомісії, і що передовсім доведеться працювати із угорської стороною, яка і додала цей критерій, коли Україна здобула статус кандидата на вступ до ЄС. Проте, як каже депутатка, така співпраця налагоджена, і вона налаштована оптимістично.
