Якщо українці не повернуться з-за кордону, ми можемо втратити Україну, яка переможе – Рефат Чубаров

16 червня у Празі відбулася зустріч українського кримськотатарського політика та голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова з українською спільнотою, яка мешкає в Чехії давно або приїхала сюди з початку повномасштабного вторгнення Росії до України.

Зустріч відбулася в бібліотеці Вацлава Гавела, де Рефат Чубаров підняв тему автономії Криму, біженців, відновлення України та подальшого сусідства України із Росією.

Радіо Свобода занотувало основні тези з дискусії.

Про уроки, винесені з російсько-української війни

18 травня 1944 рік. Радянська влада за три дні виганяє весь народ зі своєї землі. Нікого в Криму не залишається. Але і до того в нас була трагічна історія.

Багато в чому наші знання базуються на тому, що розповідала російська імперія. Але сьогодні російська історія втрачає свої позиції. Нарешті ми дивимося на свою власну історію, виходячи з об'єктивних чинників. Дуже важливо сучасній Україні знати всю попередню історію.

У 2014 році росіяни прийшли на кримську землю шукати якісь свої духовні скрепи. Ви бачили виступи Путіна, який хизувався, що Крим – це історична російська земля. Його не зміг тоді зупинити весь світ, не зміг об'єднатися.

Через роки він почав казати, що українського народу не існує. Тому знання важливі, щоб не дозволяти спекулювати ними. Коли людям весь час намагаються вбити в голову, щоб їх не було, або вони не такі, це спрямовано, щоб дезорієнтувати людину, аби вона не могла зібрати свою волю.

І коли мене запитують, які уроки маємо винести з російсько-української війни, я говорю, що для мене важливий урок, коли українська нація нарешті усвідомить свою власну роль в побудові своєї держави.

Другий урок – коли викристалізується українська політична нація.

Про Міжнародний суд ООН

Із 6 по 14 червня в Міжнародному суді ООН відбулися усні слухання по суті у справі України проти РФ. Ми сподіваємося, що до кінця року Суд ухвалить рішення щодо порушення Росією конвенції (з ліквідації форм расової дискримінації та про боротьбу з фінансуванням тероризму – ред.). Цей позов Україна подала у 2017 році.

Але я хочу звернути увагу на інше – на рішення Європейського суду з питань прав людини. Вони вирішили, що Росія здійснює контроль над Кримом з 27 лютого 2014 року. 26 лютого був величезний мітинг кримських татар проти Росії, але вранці 27 лютого вони захопили Раду міністрів та Верхову раду Криму. Але росіяни хотіли, щоб їхня відповідальність за Крим почалася 29 березня, тобто після псевдореферендуму 16 березня.

Вони би тоді показали, що це народ Криму запросив Москву, а Москва відгукнулася. Європейський суд завадив. І тепер багато інших судів будуть виходити з цього факту.

Про автономію Криму

45 років [з початку депортації у 1944 році] кримські татари боролися за свої права. Якщо всі вимоги описати одним реченням, то звучало так – повернення і відновлення. Повернення зрозуміло – на свою землю.

Щодо відновлення: тоді кримські татари вирішили, що для того, щоб розвиватися, треба відновити автономію. Кримські татари мають право на самовизначення. Але на етапі сучасного розвитку перевага надається тим формам самовизначення, які не несуть руйнацію існуючій державі.

У 1991 році на основі референдуму Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила рішення про відновлення кримської автономії. Але тоді етнічні росіяни складали 60-62% від населення Криму. І от з того моменту у нас точиться дискусія.

Де-факто при тих підходах щодо кримської автономії це була автономія, де всі питання були в компетенції регіону, їх вирішували представники, що обиралися російською етнічною більшістю. І 2014 рік багато чого показав – та бомба, яка була закладена в 1991 році, спрацювала.

І Київ не зміг захистити Крим не лише тому, що були проблеми на загальному рівні, а тому що створена в автономії місцева влада перейшла на бік росіян.

Автономія не є панацеєю, щоб вирішити питання відновлення прав кримських татар. Автономія – це спеціальні юридичні норми, правові механізми, щоб забезпечити рівноправ’я людей.

Сьогодні автономія є рівнозначною до сепаратизму, тому люди бояться. Але ми ми говоримо про те, що кримська автономія має укріплювати українську владу, українську державу на цій території.

Навіщо тут автономія? Ми ж можемо створити такі автономії будь-де, в будь-якій області, але це не буде відповідати міжнародним нормам, бо немає донецького чи сумського народу. Але кримським татарам автономія дає гарантії на розвиток і збереження. Автономія тут не ціль, а спосіб.

Про Росію і подальше сусідство

Завершення російсько-української війни має бути закріплено такою силою міжнародних документів, щоб не було думок про реванш. Це те, що відбувалося після Другої світової війни щодо Німеччини, аби уникнути жахів після Гітлера.

Чи може це бути у випадку з Росією? Я думаю, що якщо цього не буде, то через кілька років історія знову повториться.

Я не є юристом і знаю, як порушуються міжнародні договори, але нехай про це подумають міжнародні інституції, які мають закласти такі механізми.

Але перед цим має відбутися відбудова міжнародних інституцій, щоб вони були спроможні виконувати свої повноваження і завдання, для чого їх створювали.

Я думаю, що є одна панацея – це незбереження Росії в її існуючих кордонах. Якщо на цій території з’являться інші народи, ми маємо їм допомогти. Я прихильник того, що Україна має забезпечувати свою безпеку, підтримуючи поневолені РФ народи.

Про сприйняття кримських татар українцями з материкової частини

Українське суспільство різноманітне, і, скажімо, кримська татарська частина українського суспільства теж різноманітне – це люди з різними принципами, баченнями, уявленнями.

Але 2014 рік змінив уявлення українського суспільства щодо кримських татар. Багато стереотипів зникли, як і побоювання та недовіра до кримських татар. Бо кримські татари показали себе українською силою.

Тому тут не буде однозначної відповіді, але мені здається, що в цілому українське суспільство за ці роки виросло до державної нації. Українці нарешті на масовому рівні на своєму досвіді тепер знають, як будувати державу.

Про реінтеграцію Криму та колаборантів

Ми вважаємо, що всі люди, які поселилися в Криму після 27 лютого, мають його покинути. Вони вчинили це проти українського законодавства. Інше питання: що робити з тими, хто залишився? Чи винні вчителі, які викладали за російською програмою? Чи лікарі, які лікували росіян?

Для мене це велике питання. Я вважаю, що держава має до них ставитись відповідно того, чи вони вчинили злочин: проти держави та проти прав інших людей. Якщо люди зрадили державі, або здійснили злочин проти прав іншої людини, вони мають відповідати згідно законодавства України.

Про біженців

Після війни буде ще один важкий етап – відновлення України, який потребує основного ресурсу – людей. А люди зараз розпорошені [по країнах]. Кожній людині, яку бачу за кордоном,кажу: «Ти дивись, ти ж повернешся додому».

Якщо ви не повернетесь, ми можемо втратити Україну, яка переможе у війні.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Чубаров припустив, по яких об’єктах у Криму будуть нанесені удари ЗСУ і хто передусім тікатиме з півострова