Майже рік 17-річна Вікторія Панченко – українська переселенка в Німеччині. Дівчині з сім’єю вдалося виїхати з окупованої території Херсонщини. Її рідне місто – Нова Каховка – досі залишається під контролем російських військових і в прямому сенсі тоне через руйнування Каховської ГЕС, що на річці Дніпро. Внаслідок аварії щонайменше 150 тонн машинного мастила потрапили у водойму, кажуть українські посадовці.
Саме очистити Дніпро – річку, біля якої минуло дитинство Вікторії – уже давно мріє дівчина. Вона розробила проєкт, який приніс їй перемоги у численних конкурсах, зокрема, Олімпіади геніїв у США та шоу талантів у Польщі. Українка довела, що річкову воду можна очищувати за допомогою конструкцій з очерету та рогози. Її ідею вже хотіли втілювати на Київщині, але завадила велика війна. Тож нині Вікторія шукає інвесторів, щоб вийти з розробкою на ринок. І тепер, переконана, внаслідок руйнування гідроелектростанції її ідея як ніколи на часі.
44 дні в окупації
«Для мене це була звичайна ніч, я готувалася вранці піти у школу, але десь о четвертій годині ранку мене просто скинуло з ліжка ударною хвилею. Я подивилася у вікно, там побачила помаранчеву заграву і пішла в коридор шукати батьків. Навіть не пішла, а поповзла», – так розпочалося повномасштабне вторгнення для тоді ще школярки Вікторії Панченко.
Я дивилася на одну з камер і помітила, що там проїжджає російський танк з прапором СРСР
Вже за декілька годин російські військові заїхали у Нову Каховку – місто, у якому жила дівчина. Вікторія бачила на міських камерах відеоспостереження, як танки та БТРи рухаються її рідними вулицями: «Тоді я дивилася на одну з камер і помітила, що там проїжджає російський танк з прапором СРСР. Я зробила відео цього моменту, надіслала знайомій, вона його опублікувала – і далі воно більше розлетілося. Потім ми вже побачили його на телебаченні – як відео з пісні «Байрактар».
В окупованому місті з новин Вікторія також дізналася, що їй не доведеться складати державну підсумкову атестацію у школі та зовнішнє незалежне оцінювання. А її вступ у вищий навчальний заклад відбуватиметься за результатами мультипредметного тесту.
«Перше питання, що таке «мультипредметний тест», які предмети? В цей момент ми сидимо під обстрілами. Потім сказали, що мультипредметний тест буде складатися з математики, української мови та історії. Неважливо, на яку спеціальність ви вступаєте – чи на юриста, чи в медичний, всі складаємо історію. Я до історії не готувалася, в окупації я не могла готуватися до історії, бо ходити кудись, брати книжки з історії України теж було небезпечно. Це розцінювалося для них (військових РФ – ред.) як певна «нацистська» література. Інтернету не було, зв'язку взагалі не було, тобто готуватися в окупації я не могла», – пригадує Вікторія.
В окупації я не могла готуватися до історії, бо брати книжки з історії України було небезпечно
Під обстрілами та в оточенні військових РФ Панченки пробули майже півтора місяця. Тоді вирішили виїжджати. Вікторія пригадує, рішення було спонтанним. Усе, що їй вдалося взяти з собою – декілька речей та ноутбук. Сім’я виїжджала власною автівкою, але місця там майже не було – вони підібрали незнайомих одномістян, які теж хотіли покинути окуповану територію.
Десяток російських блокпостів, перевірки і майже день у дорозі – щоб виїхати з Херсонської області у сусідню Миколаївську. Вже на вільній території усіх пасажирів здивував батько Вікторії, йому вдалося вивезти маленький український прапорець, який чоловік заховав у підлозі авто.
Нині український стяг майорить на вікні німецької квартири, яку орендує родина. Панченки живуть у місті Кассель, що в центральній частині Німеччини. Саме тут дівчина складала мультипредметний тест. Підготуватися до запитань з історії абітурієнтці допоміг шкільний учитель, який також вибрався з окупації. Нині українка – студентка Національного університету біоресурсів і природокористування України. Весь рік дівчина навчалася дистанційно і закінчила перший курс за спеціальністю громадське здоров’я. Водночас вона також захоплюється екологією і розвиває власний проєкт.
Мрія врятувати Дніпро
Хорватія, Туніс, Польща – ці країни Вікторія відвідала за рік у складі української команди Малої академії наук. На міжнародних конкурсах вона презентувала свій проєкт про те, як природним способом – за допомогою очерету та рогози – очистити воду в Дніпрі. За цю розробку дівчина здобула медалі та нагороди.
Постало питання, чому в заводях вода чиста, а в руслі – настільки забруднена
Ідея проєкту виникла у Вікторії ще у школі: «Кожного року було питання: річка цвіте, дуже поганий запах, в ній неможливо купатися через зелений колір. Ми з батьками любили дуже часто плавати на байдарках в заводі і там завжди вода була чиста. І тому постало питання: «Чому в заводях вода чиста, а в руслі настільки забруднена?». Начебто річка одна, але вода різна. Тому ми почали вивчати цей процес, знайшли в роботах науковців таку властивість певних рослин – очищувати воду – і потім вже вирішили використати це на практиці».
Над проєктом працювали всією сім’ю. Теорію Вікторія вивчала разом із сестрою. Далі приступила до практики: викопала очерет, прив’язала його до каміння і поставила у воду таким чином, щоб воно не торкалося дна. Результати були позитивними. Наступним етапом була розробки конструкції, в яку б можна було посадити рослини і використовувати її на великих ділянках. З цим доньці уже допомагав тато.
Саме цей проєкт з очищення Дніпра приніс дівчині призове місце на Олімпіаді геніїв. Два роки тому в ньому брали участь понад п’ять тисяч учасників з 85 країн світу. Вікторія отримала бронзову медаль та стипендію на навчання в одному з американських вишів.
Від пропозиції навчання в американському закладі Вікторія Панченко відмовилася. Каже: не шкодує, бо як тоді, так і зараз бачить перспективи в Україні. Уже тоді на Батьківщині їй пропонували розвиватися як науковиці та впроваджувати проєкт у життя. Ідею дівчини підтримали підприємці та київська влада. У 2022 році конструкцію, яка природним способом очищує воду, мали ставити на київських озерах. Але все на паузу поставила повномасштабна війна.
«Це велика екологічна катастрофа»
«Мене розбудила мама і сказала, що Каховську ГЕС підірвали. Насправді, як кажуть містяни, в новокаховчан було два страхи. Це – війна і підрив Каховської ГЕС. Коли ми їздили на рожеві озера (на Херсонщині – ред.), там були всюди таблички «Обережно, протитанкові міни». Тобто відчувалася близькість до війни, починаючи з 2014 року. У школах на уроках основ здоров’я, потім захисту вітчизни нас готували, які інструкції у разі підриву ГЕС, що буде. Але ці прогнози не справдилися і ситуація виявилася зовсім іншою», – розповідає Вікторія Панченко.
В новокаховчан було два страхи. Це – війна і підрив Каховської ГЕС
Уже за декілька годин у соцмережах дівчина побачила, як повністю під воду пішли місця, де вона провела дитинство: міський стадіон, зоопарк, кінотеатр, парк і набережна.
«Це велика екологічна катастрофа зараз. Я читала роботи науковців, що вони думають з цього приводу, що буде далі з територією, яка була затоплена Каховською ГЕС. Зараз питання, коли вода вже відійде в русло, які рослини заповнять цю нішу. Швидше за все, інші інвазійні рослини (становлять загрозу для флори, фауни певних екосистем, а також спричиняють загибель місцевих видів – ред.), а не очерет, який я використовувала у своєму проєкті», – підсумовує дівчина.
Нині Вікторія Панченко шукає інвесторів, щоб реалізувати свій проєкт з очищення водойм природним способом. Дівчина каже: зараз він як ніколи актуальний в Україні, зокрема, на її рідній Херсонщині. Своє майбутнє Вікторія бачить на Батьківщині та щиро вірить, що зовсім скоро зможе повернутися додому: «В мене лишаються в Новій Каховці мої бабусі і дідусь. Перше, що я зробила би – обійняла їх».
