Які права дітей в Україні порушуються через агресію Росії? Як Росія намагається впливати на дітей, які зростають в окупації? Хто і як допомагає тим дітям, які живуть у зоні бойових дій або на окупованих територіях? Докладніше про це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Через російську агресію порушені абсолютно всі права українських дітей, повідомила 30 травня на пресконференції радниця-уповноважена президента з прав дитини Дар'я Герасимчук. За її даними, в Україні російські окупанти вже вбили 483 малюки, 989 важко поранили, понад 19 тисяч депортували, а ще 394 дитини зникли безвісти. Герасимчук наголосила, що «російські військові вбивають, завдають поранень українським дітям, здійснюють сексуальне насилля над ними, викрадають, депортуючи та примусово переміщуючи».
- Герасимчук зазначила, що «від війни страждають всі українські діти, адже 7,5 млн дітей чекають когось з рідних з фронту, ще дуже велика кількість дітей сьогодні змушена прощатися з кимось з батьків, хто загинув від дій російської армії, багато малюків не можуть ходити до своїх шкіл і гуртків, гратися на дитячих майданчиках та жити у своїх будинках, оскільки вони були зруйновані російською армією».
- Уповноважена президента з прав дитини додала, що Росія має дві мети – «знищити українських дітей, тому що це основа української нації, або русифікувати – зробити їх росіянами».
- Президент України Володимир Зеленський 31 травня повідомив, що в країні запрацював Центр захисту прав дитини для протидії злочинам Росії. Він анонсував план Bring Kids Back UA, який, за поясненням Офісу президента, об’єднує зусилля української влади, країн-партнерів та міжнародних організацій для повернення до України вивезених Росією дітей.
«Політичний торг»
Член правління фонду «Голоси дітей», організації, яка допомагає дітям, постраждалим від війни, Андрій Черноусов зазначив, що через агресію Росії, перш за все, порушується право дитини на життя. Про це правозахисник розповів «Новинам Приазов’я». Що стосується дітей, які живуть в окупації, там порушується їхнє право на освіту.
«Дітей примушують переходити на російську програму навчання, розмовляти російською або навіть суворо забороняють і карають за те, що вони використовують українську в побуті або читають українські книжки. Я думаю, що багато хто з нас бачив знищення українських книжок, яке відбувається одразу після приходу окупаційної влади на цих територіях. Вони вважаються найсуворішою загрозою для їхнього існування. Тому одразу знищують книжки, примушують вчителів переходити на російську мову викладання, на російську програму», – зазначив Черноусов.
Примусова депортація під виглядом евакуації на окупованих територіях також триває, каже юрист. Він вважає, що Росія буде використовувати українських дітей як заручників у політичних торгах.
«Найтяжче порушення»
Черноусов вказує на те, що окупаційна влада поновила так звану евакуацію, посилаючись на загрози від анонсованого контрнаступу ЗСУ. Дітей вивозять до Ростовської області, Краснодарського краю та окупованого Криму.
«Загалом можна сказати, що головне порушення полягає в тому, що в наших українських дітей на окупованих територіях немає дитинства, у них його забрали, і це є найтяжче порушення, про яке можна зараз говорити», – зазначив правозахисник.
Черноусов радить батькам в окупації не відпускати дітей з-під свого контролю. Якщо російські окупаційні сили все ж вивезли дитину, треба звертатися до уповноважених українських органів.
«Необхідно дуже обережно ставитися до пропозиції окупаційної влади вивозити дітей на так зване оздоровлення. Тому що значна частина дітей саме так потрапила в ці так звані санаторії та табори. Друге – можна і треба звертатися до українських органів влади, до уповноваженого ВР з прав дитини, до Мінреінтеграції. Ці органи, окремі з них навіть створені спеціально для того, щоб допомагати розшукувати й повертати українських дітей і українських громадян (з депортації – ред.)», – сказав юрист.
Він звернув також увагу на важливість ведення реєстру та документування фактів порушення прав дітей в окупації для подальшого притягнення винних до відповідальності.
«Вчать ненавидіти Україну»
Директор Маріупольського телебачення Микола Осиченко зазначив, що Росія навмисно намагається зробити так, щоб діти на окупованих територіях ненавиділи Україну.
Вони настільки просякнуті всією оцією пропагандою, що настільки щиро ненавидять насМикола Осиченко
«З кожним місяцем, поки вони там (в окупації – ред.), в них мізки промиваються ось тією пропагандою. Дуже яскравий приклад – це ота Аня, яка дякувала дяді Юрі на Лужниках (у Москві – ред.). Це дуже яскравий приклад, це дітям загидили мізки так вже, що вони в це вірять. Я це спостерігав на донецьких дітках, які вже 9 років зростають в окупації. Вони настільки просякнуті всією оцією пропагандою, що настільки щиро ненавидять нас, тому що їм це вдовблювали кожного дня – що «Україна обстрілює, вбиває», – підкреслив він.
«Навчити захищати Росію»
Росія активно залучає хлопців, які виросли на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, у війні з Україною, наголосив медійник.
Їх кидали хвилями на нас лише для того, щоб побачити, де в нас є вогневі точкиМикола Осиченко
«Найбільш дике було те, що на перші штурми Маріуполя були кинуті саме ті пацани, яким у 2014 році було 9, 10, 11 років. Вони зростали в цьому всьому й йшли до лав окупаційної армії так званого «ДНР» (незаконне збройне угруповання – ред.) і всіх їх вбили. Їх кидали хвилями на нас лише для того, щоб побачити, де в нас є вогневі точки. А потім все це накривалося артилерією, літаками, ще чимось. І ось ці діти загинули, тому що їм промили мізки», – зазначив Осиченко.
Журналіст каже, що зараз в аналогічній ситуації перебувають діти, які лишилися в окупованому Маріуполі.
«Там вже є «Юнармія», тобто їх з самого дитинства вчать, що потрібно захищати Росію. Це дико. І чим довше ми не деокуповуємо місто, тим менше шансів швидко повернути цих людей ментально до нас», – зазначив Осиченко.
Він радить батькам в окупації не відпускати дітей на масові заходи, зокрема, і у День захисту дітей з міркувань безпеки.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Білі янголи»: «найважче – переконати виїхати»
Тим часом триває евакуація дітей із прифронтових територій Донеччини. Її здійснює український поліцейський загін «Білі янголи». Начальник відділу комунікації поліції Донецької області Олександра Гаврилко розповіла «Новинам Приазовʼя», що дітей вивозять з усіх населених пунктів, де відбуваються активні бойові дії.
«Поділені евакуаційні групи, які виїжджають по своїх напрямках. Це Бахмутський, Лиманський, Великоновосілківський напрямки, в тому числі Вугледар і Мар'їнський напрямок. Зараз проводиться евакуація в Красногорівській громаді, яка не менше страждає від постійних обстрілів. Тому евакуація триває досі», – повідомила комунікаційниця.
У деяких населених пунктах Донеччини евакуація дітей здійснюється примусово, каже вона.
Важче вмовити й розшукати, якщо батьки ховаютьсяОлександра Гаврилко
«На початку було у нас, якщо я не помиляюся, приблизно 70 дітей в цих населених пунктах. Зараз у нас залишається 4 дитини. Це було важко. Важко було знайти дітей, розшукати ці сім'ї, вмовити батьків на евакуацію було ще важче. Тобто ми розуміємо, що важко не те, щоб прилаштувати цю сім'ю, ми не думаємо, що нам нікуди родини прилаштувати. У нас немає жодної людини, яку залишили. Важче вмовити й розшукати, якщо батьки ховаються», – поділилася Гаврилко.
Деякі родини доводиться довго вмовляти, щоб вони погодилися вивезти дітей із зони бойових дій, каже представниця поліції. Вона пояснює таку позицію тим, що люди не хочуть залишати домівки, в яких вони прожили все своє життя, вкладали гроші та сили. Саме це для більшості – переважна причина, ніж безпека.
Згоріла бабуся і дитина. А мама з чоловіком вижилиОлександра Гаврилко
Є випадок, коли після відмови батьків евакуювати дитину вона загинула, каже Гаврилко. Це сталося в Авдіїївці – дитині було 6 місяців від народження, але матір категорично відмовилася евакуювати немовля: «Наступного дня після нашого приїзду туди потрапив снаряд, цю історію, я думаю, ви чули. Згорів повністю будинок, згоріла бабуся і дитина. А мама з чоловіком вижили, отримали поранення».
Херсонщина: «ходили по сусідах, просили їсти»
Також є випадки, коли дітей з окупованих територій беруть під опікунство. Наталія Лютікова – кримчанка, яка переїхала до Києва. Минулого року вона стала опікункою для 15-річного Іллі та 11-річного Миколи з Херсонщини. Жінка розповіла «Новинам Приазов’я», коли і чому ухвалила це рішення.
Вже було зрозуміло, що дітям нема куди іти до школи, що в селі, де вони проживають, немає роботи, немає нормального життяНаталія Лютікова
«Це сталося ще в серпні 2022 року, коли вже було зрозуміло, що дітям нема куди іти до школи, що в селі, де вони проживають, немає роботи, немає нормального життя, всюди російські солдати й дійшло до того, що нема що їсти. Діти ходили по сусідах, просили їсти», – розповіла «Новинам Приазовʼя» кримчанка
Від окупаційної влади почали лунати пропозиції про вивезення дітей до Росії.
«Коли вже раз чи два це стало серйозною перспективою, я запропонувала їхній мамі, щоб я забрала дітей на вільну територію України для того, щоб вони могли отримати нормальну освіту, щоб їх підтримати та забрати з того жаху, в якому вони проживали. Мама їхня не могла виїхати, вона доглядала лежачого дідуся, тому вона одразу погодилася», – розповіла «Новинам Приазовʼя» кримчанка.
Дітей з Херсонщини довелося вивозити через окупований Крим, Росію і країни Європи. До Києва вони їхали 6 днів, каже Лютікова.
«Це був непростий шлях, менший хлопчик – 11-річний захворів в дорозі. Всього 6 діб вони добиралися до Києва. Ми їх забрали у Варшаві, вони їхали через всю територію РФ, через Латвію, Литву, Польщу. Фактично у них при собі були лише свідоцтва про народження, від мами написана від руки записка, супроводжувальний лист, який насправді ніде, крім Польщі, ніхто не дивився. Тобто діти через територію Росії їхали з чужими людьми, і там у них це відбувається, на жаль, неконтрольовано», – зазначила волонтерка.
Зараз діти живуть у Києві й відвідують українську школу, каже опікунка. Три роки тому Лютікова взяла під опіку також дівчинку з окупованого Криму.
«Дівчинка, яка в нас живе, зараз їй вже 17 років, вона до нас приїхала в 14 років і так само її мама відправила з так званого «благополучного Криму» сюди до нас саме тому, що ми запропонували отримати їй нормальну освіту. Там просто школа виховує дітей, у яких мінімальний рівень обізнаності, критичного мислення, нульова англійська, але дитина ідеально вміє збирати і розбирати автомат», – зауважила жінка.
Зараз в Україні діє спрощена процедура надання статусу дитині, «позбавленої батьківського піклування», для тих дітей, які виїхали з окупації або з зони бойових дій без батьків. Це дозволяє швидше оформити опікунство, додала Лютікова.
- 17 березня Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна, а також уповноваженої з прав дитини при президентові РФ Марії Львової-Бєлової. За версією суду, Путін та Львова-Бєлова особисто відповідальні за примусову депортацію дітей з окупованих українських територій до Росії. У Росії після ордеру на арешт Путіна і Львової-Бєлової заявили, що повернуть дітей Україні, коли будуть «безпечні умови».
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
