Тисячі українських дітей з окупованих Росією територій приїжджають до Білорусі. Що це – незаконна депортація, реабілітація чи «табори перевиховання» в дусі «русского мира»? З’ясовуємо.
«Це табори перевиховання дітей – що в Росії, що в Білорусі»
Білоруський провладний громадський діяч Олексій Талай, керівник благодійного фонду свого імені заявив, що діти їдуть до Білорусі з дозволу батьків на лікування та реабілітацію. Але до Білорусі везуть дітей не лише з раніше окупованих частин Донеччини і Луганщини, а й з окупованих торік Маріуполя та Запоріжжя; сироти та діти, які залишилися без годувальника.
«Тому це незаконна депортація, – пояснює в інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода юристка українського «Регіонального центру прав людини» Катерина Рашевська. – У тому числі до Білорусі везуть дітей із дитячого будинку в Антрациті (місто, розташоване на окупованій з 2014 року частині Луганської області – ред.). Там є діти, які втратили батьків саме під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. Дітей зі статусом сиріт можна вивозити лише за згодою органів влади України».
Катерина Рашевська вважає, що в Білорусі, як і в Росії, «оздоровлення» дітей організовують у «таборах перевиховання».
«І, на мій суб’єктивний погляд, ситуація в білоруських таборах не краща, ніж у російських. Дітям не дозволяють зберігати свою ідентичність. У школі їх навчають за білоруськими програмами, які «заточені» під ідеологію «русского мира», культ «Великої вітчизняної війни», «перемоги». З ними працюють білоруські міліціонери, які розганяли мирні протести у 2020 році», – розповідає Катерина Рашевська.
«Перевиховання дітей організоване за радянськими методичками»
Вона зазначає, що «перевиховання» українських дітей досі організоване за радянськими методичками. І допускає, що в білоруських таборах мілітаризують дітей з окупованих територій.
«Тому що в білоруських таборах у дитячий відпочинок входять усілякі «військово-патріотичні» ігри на кшталт «Зарниці», які залишилися там ще з радянських часів, «військова підготовка». Як і в СРСР, існував дев’ятиденний курс «підготовки молодого бійця». Але це поки що припущення, і це потребує спеціального розслідування», – сказала адвокатка.
Вона додає, що поки діти з окупованих територій «відпочивають» у Білорусі, вони зустрічаються з православними священиками та митрополитом Веніаміном, відвідують храми.
«Як відомо, митрополит Веніамін є ідеологом «русского мира». Це не просто нейтральний відпочинок для дітей», – каже Катерина Рашевська.
«Росія мала б відкрити евакуаційні коридори, щоб діти могли перебувати на території своєї держави»
Юристка каже, що Росія мала б домовитися з Україною чи третьою країною і не вивозити дітей, а відкрити евакуаційні коридори.
«Наприклад, зараз у Києві безпечно або на заході країни. Нехай Україна сама вирішує, відправляти дітей до Польщі чи до тієї ж Білорусі. Дітям було б краще залишатися на території країни свого громадянства», – каже Катерина Рашевська.
Вона додає, що немає повної інформації про долю дітей: чи їх «покатали туди-сюди» і повернули, чи вони залишилися в Білорусі.
«Що стосується того ж дитячого будинку в Антрациті. Це не зовсім дитячий будинок, це реабілітаційний центр. Тобто діти не можуть жити там до 18 років. Там вони можуть перебувати лише до 9 місяців. Так чи не возили їх на медогляд в Білорусь? І чи не залишили їх потім у Ростові-на-Дону?» – ставить запитання правозахисниця.
Вона каже, що коли на поїздку в Білорусь дали дозвіл батьки, які вже 8 років живуть під російською окупацією, то це одна історія, жодного злочину в ній немає. Друга історія, коли до батьків, які нещодавно потрапили під окупацію і перебувають у шоковому стані, приходить окупаційна влада зі зброєю і каже, щоб вони дали дозвіл на виїзд дитини до Білорусі. Тут йдеться про примус.
Правозахисники працюють над поверненням українських дітей в Україну на рівні міжнародних інституцій, судів, структур. Зараз, за словами Катерини Рашевської, «Регіональний центр прав людини» готує проєкт резолюції для Генеральної сесії ООН.
Тим часом Україна розслідує ймовірну роль Білорусі в примусовому переміщенні дітей з окупованих територій. Про це повідомив генеральний прокурор України Андрій Костін. Прокурор додав, що кримінальне провадження ведеться за фактом примусового перевезення або депортації понад 19 тисяч дітей з окупованих Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської та Харківської областей, у тому числі до Білорусі.
«Приїжджають сироти й ті, хто втратив годувальника»
Дітей з окупованих українських територій у білоруські санаторії почали привозити восени 2022 року. Вони відпочивали в санаторії «Золоті піски» (Гомельський район) і таборі «Дубрава» (Солігорський район, належить ВАТ «Білорускалій»).
Переважно привезенням дітей з окупованих територій займається фонд паралімпійця та провладного громадського діяча Олексія Талая. У статтях державних ЗМІ наголошується, що Олександр Лукашенко підтримав ініціативу.
Головними відповідальними за вивезення українських дітей є фактичні керівники Росії та БілорусіЕдвард Снайдер
У таборі «Дубрава» (ВАТ «Білоруськалій») восени побували більш як тисяча дітей з Донбасу. Відпочивати до Білорусі приїжджають «діти з малозабезпечених сімей, сироти і ті, хто постраждав від бойових дій».
Приїзд українських дітей до Білорусі оплачується в тому числі з бюджету «союзної держави». У вересні 2022 року Рада міністрів «союзної держави» ухвалила відповідну постанову про допомогу «дітям Донбасу».
«Головними відповідальними за вивезення українських дітей є фактичні керівники Росії та Білорусі», – заявив в інтерв’ю Радіо Свобода американський дослідник Едвард Снайдер, який розслідує вивезення дітей з України до Білорусі. – Бо це не чиясь ініціатива на нижчому рівні, а системна програма перетворення наступного покоління українців на етнічних росіян. І ця програма виконується на замовлення Володимира Путіна, а також Олександра Лукашенка».
Українські діти зустрічаються зі священиками, БРСМ та міліцією
У Білорусі дітей з окупованих територій очікує не лише оздоровлення, а й програма зустрічей. Аналізуючи державні ЗМІ, можна дійти висновку, що більшість зустрічей організовуються з православними священиками, БРСМ (Білоруський республіканський союз молоді) та міліцією.
4 січня інформаційне агентство «БелТА» писало про зустріч «дітей з Горлівки» з православним митрополитом Веніаміном. «Владика благословив дітей, прочитав молитву, вручив подарунки», – пише агентство.
Автор статті пише, що з 2014 року православні парафії білоруських храмів допомагають «жителям Донбасу».
Діти з Горлівки в Білорусі зустрічаються не тільки з БРСМ і православними священиками, а й з міліціянтами, які демонструють їм свою «майстерність». На відео, опублікованому в телеграм-каналі, близькому до міліції, «діти з Горлівки дякують ГУБАЗіКу» і співають пісню «Вставай, Донбас».
4 квітня перший секретар БРСМ Олександр Лук’янов написав у Facebook про мітинг 350 «дітей Донбасу» в Мінську. Він зазначив, що «є діти, які втратили рідних і близьких, які зіткнулися з горем під час бойових дій».
Дослідник Едвард Снайдер дійшов висновку, що привезення дітей з окупованих Росією територій України є «частиною російського плану з підриву української національної ідентичності на окупованих територіях».
«У самій Донецькій області дітям промивають мізки і вчать, що вони – росіяни, а Україна – це зло. Моє розслідування показало, що дітей, яких привозять із Донецької області до Білорусі, продовжують русифікувати. До них приходять «силовики» і вчать, що це «круто» – бути солдатом, який воюватиме на боці російських військ. Їх вчать, що важливо підтримувати самопроголошену так звану «Донецьку народну республіку» (угруповання, підконтрольне РФ – ред.), – сказав Снайдер в інтерв’ю Радіо Свобода.
На думку американського дослідника, старших дітей можна використовувати для підготовки «нового покоління «солдатів ДНР», а також шпигунів і диверсантів» – використовувати неповнолітніх у зоні бойових дій для роботи на військових складах, для збору розвідданих.
«Росія нас рятує у цій ситуації». Українських дітей використовує білоруська пропаганда
Зараз у таборі «Дубрава» під Солігорськом перебуває ще одна група з близько 350 дітей з окупованих територій України. Білоруська пропагандистка Ксенія Лєбєдєва запросила 12 дітей із цієї групи на свою телепрограму «Це друге».
У її сюжеті виступає і Олексій Талай. Він каже, що відчуває «єдність з народом Донбасу, України та Росії» і робить усе, щоб «полегшити їхні страждання». Він хоче, щоб «діти з Донбасу» «не боялися, що фашистський український режим, ця хунта буде їх обстрілювати».
Ксенія Лєбєдєва стверджує, що «ДНР» добровільно увійшла до складу Росії – і тепер це Росія».
Прізвища дітей не називають. Один із підлітків каже, що він із Маріуполя.
«Після всієї цієї військової спецоперації місто починає розквітати, зруйновані будинки зносяться, будуються нові», – сказав підліток в ефірі АТН.
Хлопець, який представляється жителем Горлівки, каже, що «нас бомблять безпричинно, бомблять дітей, старих, жінок, мирне населення». Він каже, що місто обстрілюють «українські бойовики».
Ксенія Лєбєдєва ставить усім дітям запитання: «Ви вважаєте себе українськими дітьми чи російськими?». «Російськими, руськими», – відповідають діти.
«Так, це наша Батьківщина (Україна – ред.), але Росія нас рятує в цій ситуації, коли тебе вбиває рідна країна», – каже один із учасників зустрічі.
Про вивезення українських дітей до Білорусі говорили в телеефірі білоруський пропагандист Ригор Азарьонок і керівник благодійного фонду Олексій Талай. Азарьонок дійшов висновку, що українські діти відпочивають у Білорусі, а в Європі їх «на органи сплавляють».
«Вони зникають тисячами! Матері везуть їх у цю Європу – світлу, добру, багату, ситу. А потім дітей не можуть знайти. Де вони? Ось що роблять сатаністи», – транслює фейкові заяви, не підтверджені жодними фактами, Олексій Талай.
- Парламентська асамблея Ради Європи визнала геноцидом депортацію та насильницьке переміщення українських дітей на територію Росії. Про це стало відомо 27 квітня за результатами пленарного засідання весняної сесії ПАРЄ. Резолюція наголошує, що задокументовані факти депортації та насильницького переміщення українських дітей підпадають під дію Конвенції про геноцид 1948 року.
- ПАРЄ привітала рішення Міжнародного кримінального суду про видачу ордерів на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини в РФ Марії Львової-Бєлової. ПАРЄ закликала держави-учасниці Римського статуту вжити заходів для виконання своїх зобовʼязань щодо цього рішення. Зазначимо, що Росія не визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду та не бере участі в його роботі. Москва не є учасником Римського статуту, який визначає дії суду, з 2016 року.
- Після видачі ордерів на арешт Путіна та Львової-Бєлової представник Росії в ООН Василь Небензя заявив, що вивозячи дітей з території України, російська влада начебто хотіла «вберегти їх від небезпеки, яку можуть нести воєнні дії», і що Росія готова повернути їх до України, «коли буде безпечно».
- Президент України Володимир Зеленський у своєму відеозверненні 27 квітня привітав резолюцію ПАРЄ і сказав, що це рішення суттєво допоможе роботі щодо притягнення Росії до відповідальності саме за геноцид українського населення. Зеленський також зазначив, що достеменно відомо про майже 20 тисяч дітей, які були вивезені до різних регіонів Росії. Але таких дітей може бути значно більше.
- Того ж дня, 27 квітня, член делегації України в ПАРЄ, депутат Верховної Ради Олексій Гончаренко повідомив, що ПАРЄ підтримала його правку до резолюції про визнання також Олександра Лукашенка причетним до примусової депортації дітей і дорослих з окупованих територій України. «Це автоматично робить Лукашенка винним у геноциді, який веде Росія в Україні», – написав депутат у своєму телеграм-каналі.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
