Доступність посилання

ТОП новини

ООН і Радбез жодному реформуванню не підлягають. Необхідна нова система колективної безпеки – Єльченко


Фото від кінця лютого 2023 року. Російська окупаційна влада зносить руїни житлових кварталів українського Маріуполя, на які російська армія скидала авіабомби навесні 2022 року. За даними України у Маріуполі від дій Росії загинули до 20 тисяч цивільних
Фото від кінця лютого 2023 року. Російська окупаційна влада зносить руїни житлових кварталів українського Маріуполя, на які російська армія скидала авіабомби навесні 2022 року. За даними України у Маріуполі від дій Росії загинули до 20 тисяч цивільних

Чому міжнародна система безпеки виявилася неспроможною зупинити агресію Росії проти України? Як країна, яка веде широкомасштабну війну, може головувати у Радбезі ООН? Чи можна реформувати ООН? Замінити Росію в Радбезі ООН чи створити нову світову безпекову організацію? Про це у розмові із Володимиром Єльченком, постійним представником України в Раді Безпеки ООН (2016-2018 р.р.), Надзвичайним і Повноважним послом України у США (2019-2021 р.р.).

– Пане Єльченко, багато експертів вказують на безпомічність ООН у питанні припинення агресії Росії проти України. Це наслідок чого?

– Це наслідок того, що створена у 1945 році після Другої світової війни система колективної безпеки, яка базується на Статуті ООН, себе вичерпала.

Я особисто пам’ятаю ще з молодих років, коли був молодим дипломатом, другим секретарем ще в постійному представництві УРСР. І ще тоді почалася ця так звана «реформа». Було безліч пропозицій.

Скільки я в дипломатії, стільки я чую про реформу Радбезу ООН. Це все «косметика»

Ця робоча група, яка була створена для реформи Радбезу ООН, перетворювалася у всілякі формати. Врешті-решт це призвело до створення міжурядових переговорів. Але в принципі це була та сама робоча група. Я особисто неодноразово виступав на засіданнях цієї групи.

Скільки я в дипломатії, стільки я чую про реформу Радбезу ООН. Справа в тому, що це все «косметика». І вона не призведе до підвищення ефективності цього органу, оскільки він базується на статутних положеннях ООН.

Фото від 26 листопада 2018 року. Постійний представник України в ООН Володимир Єльченко
Фото від 26 листопада 2018 року. Постійний представник України в ООН Володимир Єльченко

Як я вже сказав, ці положення фактично себе вичерпали. Тому що світ дуже дуже змінився за останніх майже 80 років.

В принципі кожна система колективної безпеки в історії людства створювалася після серйозних воєн або таких глобальних конфліктів.

Першим був так званий Віденський конгрес 1815 року, який створив певні правила поведінки на міжнародній арені, які діяли більш-менш упродовж всього ХІХ століття і вичерпали себе з початком Першої світової війни. Після чого була створена Ліга націй, з якої, до речі, вигнали колишній СРСР за агресію проти Фінляндії.

І нарешті трапилася Друга світова війна, після якої створили ООН, яка більш-менш захищала світ від конфліктів, але, звичайно, не повністю, не ідеально.

Але більш-менш це тривало навіть під час «холодної» війни, Карибської кризи, вторгнення СРСР в Афганістан і таке інше, до початку 1990-их років. А потім розпався СРСР.

Маємо парадокс: маємо членом ООН Російську Федерацію, яка ніколи в ООН не вступала легально, ніколи не ратифікувала Статуту ООН, але я при цьому має право вето

І отут, мені здається, була зроблена головна помилка того, що ми сьогодні називаємо колективним Заходом. Він дозволив Російській Федерації абсолютно безпідставно, нелегально, незаконно зайняти місце колишнього СРСР в ООН і в Радбезі ООН та ще й як постійного члена з правом вето.

Отже, маємо парадокс.

З одного боку, ми маємо членом ООН Російську Федерацію, яка ніколи в ООН не вступала легально, ніколи не ратифікувала Статуту ООН, а просто поміняла таблички руками колишнього постпреда, між іншим СРСР, Юлія Воронцова, який 22 грудня 1991 року буквально на моїх очах просто прибрав табличку «СРСР», а поставив табличку «Російська Федерація».

І на цьому все закінчилося. І воно більш-менш працювало до тих пір, поки до влади не прийшов в Росії Путін.

Як реформувати Раду безпеки ООН? І що робити з Росією у ній?
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:04:51 0:00

– А тепер є реальні перспективи, що Росію з Радбезу ООН можуть вигнати в межах ось цієї реформи, яку вже навіть анонсує Гутерреш?

– Я думаю, що це два паралельні процеси. З одного боку, маємо говорити про реформу Радбезу ООН. Це так чи інакше потрібно.

Хоча, як мені особисто здається, ця організація і головний орган – Радбез ООН – жодному реформуванню не підлягають.

Потрібно все розігнати і створити заново міжнародну організацію, яка буде побудована на абсолютно інших принципах

Потрібно все розігнати і створити заново міжнародну організацію, яка буде побудована на абсолютно інших принципах.

Ми маємо Російську Федерацію, яка порушила все, що можна і не можна: і Статут ООН, і всі міжнародні інші документи. При чому, це і універсальні документи, і двосторонні угоди з Україною, і таке інша. Але ця держава продовжує посідати місце постійного члена Радбезу ООН.

Отже, є два шляхи:

  • виключити Російську Федерацію за порушення Статуту ООН.

Це, мені здається, нереально, нереалістично, тому що це прецедент, якого бояться всі інші країни або, принаймні, ті, які також порушують Статут ООН або порушували його неодноразово, але тим не менше залишаються членами цієї організації.

  • простішим шляхом буде поставити під сумнів сам факт легітимності членства Російської Федерації в ООН.

А це потягне за собою і членство в Радбезі ООН, включно з правом вето.

Тому що, як я вже згадав, у грудні 1991 року Росія абсолютно безпідставно посіла місце колишнього СРСР, не ратифікуючи Статут ООН. Це питання не обговорювалося, не голосувалося, жодних рішень не ухвалювалося.

Всі інші країни, які вступали в ООН до і після Російської Федерації, так би мовити, проходили однакову процедуру, яка прописана в Статуті ООН.

Це рішення Радбезу, а потім голосування Генасамблеї, тоді країна стає членом ООН. Цього всього не було у випадку Російської Федерації.

– Якщо поставити під сумнів перебування Росії в Радбезі ООН, чи якщо станеться так, що вона не зможе займати там своє місце, на яке місце в реформованій системі може претендувати Київ?

– Зараз є багато нових досліджень з цього питання.

Остання – це була стаття у виданні POLITICO відомого експерта, пана Ліві, який написав, що треба місце Росії віддати Україні, оскільки Україна, поряд, до речі, з Білоруссю є однією з країн, які заснували ООН у 1945 році. Це було 52 країни.

Gитання не в тому, щоб Україна зайняла місце Російської Федерації

Але насправді ми на це не претендуємо. Це гіпотетично це можливо, але я не думаю, що це реалістично. Отже, ми на це не претендуємо.

Ми претендуємо лише на те, щоб вигнати Росію з ООН до тих пір, поки вона не поміняє свою поведінку на міжнародній арені. І нехай та країна, яка з’явиться на місці нинішньої Російської Федерації подає заявку на членство в ООН. Це питання має бути розглянуто, згідно з існуючими процедурами, проголосоване. І тоді воно буде вирішене або не вирішене.

Отже, питання не в тому, щоб Україна зайняла місце Російської Федерації. Це буде нескромно. Питання в тому, щоб позбавити цю організацію країни, яка порушує все, що тільки можна, фактично гальмує всі ті процеси, які на сьогодні відбуваються в рамках цієї організації.

А реквіємом своєрідним оцього парадоксу було минуломісячне головування Російської Федерації у Радбезі ООН.

XS
SM
MD
LG