В американському Інституті вивчення війни (ISW)4 травня заявили, що Росія, ймовірно, сама влаштувала атаку на Кремль. Аналітики зауважують, що російська влада нещодавно вжила заходів для посилення своєї протиповітряної оборони, в тому числі в Москві, і тому вкрай малоймовірно, що два безпілотники могли пробити кілька рівнів протиповітряної оборони та підірватися або бути збитими просто над Кремлем.
3 травня російська влада звинуватила Київ у нічній атаці дронів на Кремль. Речник президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Москва розцінює цю атаку як «сплановану терористичну акцію та замах на президента Російської Федерації».При цьому в Кремлі уточнили, що Путіна не було в Кремлі під час нападу, тому він не постраждав. В Офісі президента України заперечують причетність до атаки.
Сергій Рахманін, народний депутат України (фракція «Голос»), член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live» заявив, що «ця історія росіянам більше самим потрібна». Ось як, каже, чому.
– Перш за все про цю атаку нібито на Кремль, звісно, хочу спитати. У контексті тих заяв, що пролунали в Кремлі, що вони будуть відповідати у той спосіб і де вважають за потрібне, чого чекати, на вашу думку?
– Вони регулярно нам погрожують якимись нищівними ударами після перетину, як вони кажуть, червоних ліній. Тут вже не червоні лінії, а Красна площа, з їхньої точки зору.
Що очікувати? Я думаю, що навіть без цієї атаки безпілотників росіяни ніколи не соромилися бити по нас. Нещодавні трагічні події, наприклад, в Херсоні – це зайве підтвердження цьому. Я ще пригадаю, що перед цим була Умань. Дуже жорстокі удари були в Павлограді.
Масований обстріл Херсону Росією: фото наслідків
Ця історія росіянам більше самим потрібна для якоїсь внутрішньої мобілізації. Паніка, яка панує серед мешканців російської столиці, перевищує очікування, які Кремль, можливо, планує
Я навіть не пов’язував би ракетні обстріли, які, на жаль, будуть продовжуватися по території України, з подіями, які сьогодні (3 травня – ред.) були в Росії. Мені здається, що ця історія росіянам більше самим потрібна для якоїсь внутрішньої мобілізації. Хоча, я думаю, що насправді паніка, яка панує серед мешканців російської столиці, в будь-якому разі перевищує ті очікування, які Кремль, можливо, планує у зв’язку з мобілізацією населення перед 9 травня.
– А чому саме зараз тоді Кремль вдається до таких от провокацій з нібито атаками українськими безпілотниками?
– Я не хочу фантазувати. У мене немає достеменної інформації, що саме відбулося, як саме відбулося. Я просто констатую факт, що справді є підстави вважати, що було нанесено удари безпілотним літальним апаратом по одній з будівель ансамблю московського Кремля. Але оскільки достеменної інформації у мене немає, а фантазувати я не хочу.
– А як щодо повідомлення від видання Gulagu.net ? Вони пишуть з посиланням на кремлівських чиновників, що є наказ про масштабні атаки тієї ночі нібито, що Ту готові, що вже готові два об’єкти, заряджені ядерною зброєю. Ви згадали раніше, що такі заяви були неодноразово. Чому вони лунають зараз? І чи дійде до ядерної зброї, якою лякають постійно у Кремлі?
– Я не вважаю ресурс Gulagu.net надійним джерелом інформації, по-перше. У мене величезний сумнів, що у цього ресурсу є можливості отримувати якийсь інсайд з російського Генштабу чи з Кремля. Тому я це сприймаю винятково як чутки. І таких чуток чимало є.
Росіяни неодноразово натякають на те, що вони залишають за собою право застосувати тактичну ядерну зброю. Про що в принципі час від часу нас попереджають і нагадують і наші посадові особи, і наші партнери, зокрема США. Вони пильнують за ситуацією. Вони кажуть, що ризик застосування ядерної зброї залишається. На сьогоднішній момент, з їхньої точки зору, він не є високим. Але такий ризик, на превеликий жаль, є.
Ризик застосування тактичної ядерної зброї щодо України залишається
У голову Путіну залізти неможливо. Та й я, чесно кажучи, не дуже хочу залізати у цю голову. Прости Господи! Але наявність ядерної зброї і неадекватні рішення, які демонструє російська влада, на жаль, ризик застосування тактичної ядерної зброї щодо України залишається.
– І багато сьогодні заяв від російських депутатів, які вимагають вдарити по Банковій, вдарити по Києву. Як думаєте, чому ці заяви з’явилися фактично через 12 годин після того, як безпілотники нібито атакували Кремль? Чому не відразу відреагували у самому Кремлі в тому числі?
– Заяви про те, що треба бити по Банковій, ми чуємо, вибачте, з лютого минулого року. І не тільки по Банковій. Тому тут в принципі нічого дивного немає.
Необов’язково Росія стоїть за цим ударом
Пауза в 12 годин насправді є дивною. Я так розумію, що не визначилися з тим, яку позицію зайняти, не визначилися з тим, що саме, які меседжі треба донести до власного населення. І через це всі спікери просто дивилися на Кремль, чекали якихось вказівок, якихось цінних вказівок. Тому з цим і була пов’язана ця пауза, ця мовчанка. Це, до речі, може слугувати опосередкованим доказом того, що необов’язково Росія стоїть за цим ударом. Але ще раз кажу, інформації достеменної немає. Дуже багато на цю тему спекуляцій, маніпуляцій, чуток. Інформації такої, яка заслуговувала б на довіру, про те, що саме сталося, хто запустив ці безпілотні літальні апарати, немає.
– Як думаєте, чи будуть скасовувати парад на 9 травня на Красній площі через те, що сталося?
Скасувати парад – це визнати свою слабкість
– Не думаю. Тому що це буде достатньо гучний ляпас. Я думав би, що навряд чи Путін на таке наважиться. Вони носяться, як з писаною торбою, з цим парадом. Зараз скасувати парад – це визнати свою слабкість. Це, я думаю, достатньо болісно вдарить по репутації Путіна, по репутації Кремля. Я не думаю, що вони це зроблять.
Я думаю, що будуть якісь додаткові заходи безпеки. Я думаю, що додаткові системи ППО вони підтягнуть в Москву і на околиці. Я думаю, що буде достатньо жорсткий режим безпековий, але навряд чи вони відмовляться від параду. Це, ще раз кажу, дуже такий відчутний, чутливий удар буде по репутації.
– Ви згадали про те, що, можливо, такі кроки потрібні Кремлю для того, щоб мобілізувати суспільство. Але, з іншого боку, виходить, що вони таким чином визнають недієздатність власної ППО. Бо безпілотник нібито український мав пролетіти фактично 700 км. Чи скільки там...
– Я згоден. Немає підстав стверджувати, що це вони самі організували. Хоча це не виключається. Завжди, коли плануються подібні спецоперації, якщо ми виходимо з того, припускаємо, що це спецоперація, завжди зважають за і проти. Так, з одного боку, є ризик паніки, ризик визнання того, що протиповітряна і протиракетна оборона навіть над Москвою не гарантує закриття неба, а з іншого боку, вочевидь, якщо це провокація, якщо вони самі це організували, вони прораховували, що ті бонуси, ті вигоди, які вони отримають, переважать ці недоліки.
Але, ще раз кажу, спекулювати можна дуже багато, але я почекав би все-таки коли з’явиться якась більш суттєва інформація про обставини цього.
– Ми звернули увагу на публікацію відразу у декількох виданнях. The Washington Post написав, що в Білому домі прогнозують, що очікуваний контрнаступ українських військ перетвориться на «криваву бійню». Блінкен каже про те, що український контрнаступ буде найближчими днями. Politico при цьому пише, що Україна приховує від союзників деталі майбутнього контрнаступу, щоб запобігти витоку даних, які можуть зашкодити операції. З чим взагалі пов’язані такі заяви, на вашу думку?
– По-перше, з вашого дозволу, я називав би це не контрнаступом, а наступальною операцією або просто наступом. Тому що контрнаступ – це різновид наступальної операції, який відбувається або відразу після відбиття атаки ворога, або під час її. Умовно кажучи, якщо наша наступальна операція почнеться під Бахмутом, то коректно називати контрнаступом. Якщо вона почнеться в якомусь іншому місці, то все-таки логічніше називати її наступом. Слово «контрнаступ» тут не дуже коректне.
Те, що стосується чуток, пліток, оповідок та інших «ласощів», даруйте на слові, які стосуються нашої наступальної операції, то це цілком логічно. Це тема, яка є, з одного боку, сенситивною, а з іншого боку, ця тема викликає дуже жвавий інтерес. При чому скрізь: від Пекіна до Вашингтона, він Берліна до Глобального Півдня, від Росії до будь-якого населеного пункту України. Це цікава тема. Тому це жваво обговорюють, тому що багато хто пов’язує певні надії, певні сподівання з цією наступальною операцією.
Є підстави вважати, що якщо наступальна операція буде швидкою, стрімкою і ефективною, масштабною, якщо відбудеться все, відповідно до планів, то вона може внести суттєвий перелам у хід цієї війни. Тобто це може, ще раз підкреслюю, що може дозволити українським Силам оборони, українським військовим перехопити остаточно стратегічну ініціативу, взяти її в руки і більше її не віддавати. Це за умови, якщо все складеться. Ну і, зрозуміло, якщо така тема жвава і її достатньо енергійно обговорюють, тут дуже багато інформації різної, багато домислів, багато об’єктивних даних.
Не думаю, що кількість людей, посвячених в таємниці операції, перевищує десять осіб
Але я сказав би так, що інформація про наступальну операцію ЗСУ живе своїм окремим життям, яка насправді не має нічого спільного з тими планами, які складають наші військові, у першу чергу головком і Генштаб. Тому ми можемо говорити скільки завгодно, фантазувати скільки завгодно, але насправді напрямок головного удару, характер сил і засобів, кінцева мета і чіткий план відомі дуже обмеженому колу людей. Не думаю, що кількість людей, посвячених в таємниці цієї операції, перевищує десять осіб. І точно ті, хто на цю тему дуже багато і розлого пише, навряд чи знають будь-які подробиці.
– Пане Рахманін, а взагалі ця чисельність повідомлень про контрнаступ чи то про наступальні дії української армії – це підтримка фокусу українсько-російської війни у Західному світі чи, навпаки, це так званий, можливо, «білий шум», через який все менше уваги можуть привертати подібні заяви, на вашу думку?
Українсько-російська війна – у фокусі уваги. Натяки, що в деяких країнах воліли б хоча би на деякий час забути про війну в Україні і партнерські зобов’язання, є
– Ні, безумовно, це демонстрація того, що українсько-російська війна знаходиться у фокусі уваги. І направду це позитивний момент, тому що це не дозволяє забути про цю війну. Тому що певні натяки на те, що в деяких країнах воліли б хоча би на деякий час забути про війну в Україні і про свої партнерські зобов’язання, є така інформація, є такі натяки.
З іншого боку, мінус цієї обставини – те, що дуже розігріті очікування, сподівання. Теза про те, що якщо в України нічого не вдасться, то, скоріш за все, відбудуться перемовини і змаліє допомога Заходу з озброєнням і боєприпасами, то ця теза набуває популярності. І це негативний момент такого інформаційного тла, яке створене навколо нашої наступальної операції. Але події на полі бою все розставлять на свої місця.
Якщо ви заплющите очі і пригадаєте все те, що говорилися і писалося, наприклад, в перші тижні війни або перед наступальною операцією українських військ на Херсонському напрямку, коли нам розказували, багато, достатньо авторитетних військових експертів, які писали, що неможливо ЗСУ, не маючи переваги у повітрі, не маючи достатньої кількості боєприпасів, не маючи достатньої кількості свіжих тактичних з’єднань, неможливо їм буде пробити оборону і взяти Херсон до кінця року. Менше з тим, Херсон був взятий.
Тому прогнози прогнозами, чутки, плітки – це одна історія, а війна все розставляє по своїх місцях. На жаль, не завжди так, як нам хотілося б, але я просто щиро радив би зараз не поспішати з прогнозами, трохи почекати. Я думаю, що найближчим часом ми зможемо справді спостерігати за подіями, які, щиро у це вірю, можуть внести суттєві зміни в хід цієї війни.
– Президент України 3 травня у Гельсінкі висловив тезу про те, що за умов успішних контрнаступальних дій української армії ми швидше отримаємо авіацію. Це трохи замкнене коло виходить. Бо для успішного контрнаступу, неодноразово говорили, потрібна авіація. Чи погоджуєтеся ви з цією тезою?
– Не зовсім. Поясню чому. Сучасні авіаційні системи зразка 4+, наприклад, як F-16 або шведський Gripen, про можливість придбання яких ми говорили ще, наприклад, до повномасштабного вторгнення... Зрозуміло, що будь-якій сучасній армії, яка стоїть перед загрозою війни або тим більше веде цю війну, потрібна сучасна авіація. Якщо ви порівняєте тактико-технічні характеристики, наприклад, Міг-29 наших і російських Су-34 і Су-35, ви розумієте, що це все-таки машини різних поколінь. І перевага точно не на нашому боці.
Зрозуміло, що сучасна авіація нам потрібна. Але я не сказав би, що роль авіації в цій війні є визначальною. До речі, прогнози експертів, у тому числі західних, і в переддень вторгнення, і відразу після вторгнення, вони базувалися у тому числі на тому (невтішні для нас прогнози), що росіяни мають абсолютну перевагу у повітрі, ця перевага обумовить значною мірою достатньо швидку і безболісну перемогу російської армії.
Що сталося? Ви пам’ятаєте. Система ППО українська, яка тоді ще не мала ні IRIS-t, ні NASAMS, ні Patriot , ні SAMP-T, а була побудована переважно на радянських системах С-300 і «Бук», вона тим не менше показала і свою життєздатність, і боєздатність. І вона фактично звела нанівець перевагу росіян в повітрі. І тому авіація зараз, як ви бачите, використовується росіянами дуже рідно і не дуже ефективно. Лише останнім часом вони трохи поміняли тактику. Вони накопили певний запас плануючих бомб і почали їх трохи більше використовувати. Але в принципі сказати, що вони мають перевагу, хоча і по кількості, і по якості авіації вони нас переважають в рази.
Тому я не сказав би, що ефективна, наприклад, наступальна операція неможлива без авіації. Якщо буде ефективно працювати система ППО, яка надійно закриє, спробує принаймні надійно закрити небо на тій ділянці, де планується наступальна операція, то я думаю, що ми обійдемося без F-16.
Але зрозуміло, що в сучасній війні, а сучасна авіація нам потрібна... Я думаю, що ми її отримаємо. Але я не ставив би у пряму залежність успіх чи неуспіх наших військових і отримання авіації. Я думаю, що ми отримаємо у будь-якому разі. Скажімо так, якщо будуть успішні дії, то це створить відповідне емоційне тло, яке полегшить трохи сам факт можливого передавання нам більш сучасних багатоцільових винищувачів. Але я думаю, що прямої залежності, прямого причинно-наслідкового зв’язку між цими обставинами наступальної операції Сил оборони і постачанням авіації немає.
Я впевнений, що ми її отримаємо. Я думаю, що отримаємо не пізніше початку наступного року. Дуже хотілося б, щоб швидше. Принаймні рішення буде ухвалене точно. А далі це вже буде залежати від мільйона обставин, у тому числі і від нас. Тому що ми не просто маємо навчитися працювати на цих літаках, а це достатньо складна історія, ми маємо ще й забезпечити необхідною інфраструктурою. Це потрібні абсолютно інші злітно-посадкові смуги, це потрібні укриття для цих літаків, бажано, підземні, і, бажано, якомога подалі від лінії фронту, це потрібна ціла низка інфраструктурних речей. Тобто це дуже складна... Це навіть не Patriot , тим більше не танки. Це дуже складна історія? і з точки зору навчання, і з точки зору обслуговування, і з точки зору експлуатації. Але ще раз кажу, що я впевнений, що ми їх отримаємо.
