Андрій Гевко
Бої на Донбасі на початок 2016 року призупинилися. Війна перейшла у стан окопної, чергуючи поодинокі перемир’я та спроби України підтримувати Мінські угоди з обстрілами з боку бойовиків угруповань «Л/ДНР». Це дало можливість знову порушити питання деокупації Криму на міжнародному порядку денному. Обговорення форматів і розробка стратегій триватимуть протягом наступних трьох років каденції п’ятого президента України Петра Порошенка й доповнюватимуться резолюціями від міжнародних правових організацій. (Це продовження циклу публікацій про те, як відбувався розвиток українського та світового бачення деокупації Криму. Першу частину читайте тут).
2016 рік
Першою такою нагодою стала зустріч із послами іноземних держав в Україні 12 січня 2016 року. Тоді Петро Порошенко заявив про «неприпустимість відкладення кримського питання» і наголосив на тому, що необхідно якнайшвидше створити майданчик з деокупації Криму.
«Женева плюс»
14 січня, виступаючи на пресконференції, Порошенко заявляє про необхідність нового міжнародного формату переговорів щодо деокупації Криму. П’ятий президент України бачить цей процес як «формат «Женева плюс» за участі партнерів з Європейського союзу, Сполучених Штатів Америки та, можливо, країн-підписантів Будапештського меморандуму». Питання деокупації півострова пропонується вирішити «насамперед політико-дипломатичним і міжнародно-правовим шляхом».
При цьому представники української влади вважають, що окупація Криму, навіть у разі його повернення дипломатичним шляхом, не повинна обійтися Росії задарма. Так, в інтерв'ю Радіо Свобода депутат восьмого скликання від партії «Народний фронт» Георгій Логвинський розповів, що Україна подала позови до Європейського суду з прав людини ще 2014 року. За його словами, «комісія, що порахувала збитки, на той момент нарахувала 1200 мільярдів».
Робота з деокупації тривала як на міжнародному рівні, так і всередині країни. Порошенко 21 січня підписав указ «Питання представництва президента України в Автономній Республіці Крим». За відомством закріпили функцію роботи з переселенцями з тимчасово окупованого Криму та створили, серед інших, «службу з питань реінтеграції та деокупації Автономної Республіки Крим».
Наприкінці січня з'явилися й перші подробиці обговорюваного міжнародного формату «Женева плюс». В інтерв'ю українським телеканалам 24 січня Петро Порошенко розповів, що формат передбачає «негайно розпочати консультації щодо організації такого процесу, як звільнення незаконно заарештованих, і взагалі забезпечення дотримання прав кримськотатарського народу та розробку «дорожньої карти» з деокупації Криму». Проєкт покликаний чинити політико-економічний тиск на Росію, щоб змусити її відмовитися від претензій на український Крим.
Формат повернення Криму шляхом переговорів підтвердив 25 січня в ефірі Радіо Крим.Реалії голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Він додав, що над стратегією працюють і представники неурядових організацій, і переселенці з Криму. Чубаров підкреслив, що «право кримськотатарського народу на самовизначення – один із базових аргументів, які будуть використані тією чи іншою стороною».
У пошуках стратегій
Паралельно зі спробами створити міжнародний формат з деокупації робота велася і в київських кабінетах. У відповідь на запит депутата Сергія Лещенка 2 лютого 2016 року надійшла відповідь за підписом секретаря РНБО України Олександра Турчинова. У ньому сказано, що в апараті Ради національної безпеки та оборони України підготовлений проєкт стратегії повернення Криму, ведеться його обговорення.
У лютому 2016 року українська влада активно обговорювала питання деокупації Криму з міжнародними партнерами – Великою Британією та США. Вже тоді в переговорах був задіяний тоді ще віцепрезидент Джо Байден.
Експертне середовище водночас не виключало варіанту силового повернення Криму. У рамках міжнародного форуму «Крим – це Україна. Анексований півострів між минулим і майбутнім» голова фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко назвав однією з головних проблем України у підготовці до деокупації Криму «відсутність полігонів, на яких ми можемо тренувати наші війська в умовах пустелі». Таким чином він обґрунтував свою думку, що Крим потрібен Росії лише як військова база, що спричинить безліч екологічних проблем.
Частково цей прогноз підтвердився, коли Росія почала проводити навчання на території Опуцького природного заповідника в Криму.
17-19 березня 2016 року відбувся фестиваль CrimeanSOS. Після його завершення у студії Радіо Свобода в Празі голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров розповів, як він бачить фінал повернення Криму: «Під час деокупації першими входитимуть військові, забезпечуватимуть громадський порядок. Росія залишатиме Крим, із нею разом побіжать ті, кого ми називаємо колаборантами, я не знаю, скільки їх буде – тисяча, дві». За словами Чубарова, за кілька місяців мала б організуватися влада і відбутися вибори.
Повернути Крим? Тільки мирним шляхом
У квітні п’ятий президент України Петро Порошенко зробив важливу заяву, що домінуватиме у владі країни аж до повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році. В інтерв'ю українським телеканалам 3 квітня він заявив, що «воєнного рішення деокупації Донбасу та Криму не існує», і знову наголосив на необхідності працювати у форматі «Женева плюс». Прихильність до переговорного процесу пізніше підтвердили Рефат Чубаров і національний лідер кримських татар Мустафа Джемілєв.
Свою підтримку в питанні повернення півострова під контроль Києва висловив у квітні й один із головних друзів України – нині покійний сенатор від Республіканської партії США Джон Маккейн. Він закликав світ до консолідації у цьому питанні: «Крим – це земля предків татар, і вони мають право жити на своїй батьківщині, світ не може залишитися осторонь... Тільки словами ми нічого не досягнемо. Потрібна згуртованість. Я ніколи не припиню свою боротьбу за вільну та незалежну Україну з Кримом у її складі», – заявив він.
У червні 2016 року в сесійній залі ВРУ представники громадськості, державні діячі, депутати і делегати релігійних громад взяли участь у парламентських слуханнях «Стратегії реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь».
Тодішня заступниця голови держслужби України у справах Криму та Севастополя Зарема Озенбаш заявила, що «Україні конче необхідно ухвалити політичне рішення та ухвалити стратегію деокупації Криму, яка дасть напрямок руху громадськості й дасть меседж світовій спільноті».
У липні Петро Порошенко звернувся до країн НАТО із закликом запустити міжнародний механізм деокупації Криму.
Цього ж місяця у Кабміні України вперше відбулася урядова міжвідомча нарада з питань деокупації півострова.
Активно форсували питання деокупації півострова самі кримчани, які змушені були виїхати на материк після захоплення Криму Росією. З вимогою до органів державної влади розробити стратегію деокупації Криму звернулися учасники кримської делегації VI Всесвітнього форуму українців 31 серпня. Координатор громадської організації «Таврійська гуманітарна платформа» Андрій Іванець озвучив вимогу делегатів форуму до уряду України щодо скасування закону про ВЕЗ «Крим» і статусу нерезидентів для кримчан.
Перші вагомі результати
22 вересня 2016 року Верховна Рада України ухвалила постанову № 4003а про затвердження рекомендацій парламентських слухань на тему «Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь: проблемні питання, шляхи, методи і способи».
Далі знову був важливий міжнародний крок. У Нью-Йорку 15 листопада було ухвалено запропонований Україною проєкт резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим». Вперше у документах ООН Росію назвали державою-окупантом, а Крим – тимчасово окупованою територією.
Саму резолюцію ООН ухвалила 20 грудня того ж року.
2017 рік
2017 року продовжилося обговорення деокупації Криму шляхом переговорів. Силовий варіант у риториці українських і кримськотатарських лідерів категорично відкидався. Наприклад, 23 лютого Мустафа Джемілєв назвав силовий сценарій повернення півострова «безперспективним» і зазначив, що «військові дії можуть спричинити етнічні чистки».
Європарламент і кримське питання
У березні до ініціативи створення міжнародного майданчика з деокупації Криму підключився Європарламент. У спільному проєкті резолюції, підготовленому всіма політичними групами Європарламенту, депутати закликають «знайти способи підтримати Україну в Міжнародному суді ООН у справі про відповідальність Російської Федерації за підтримку тероризму на сході України та акти дискримінації щодо етнічних українців і кримських татар в окупованому Криму».
Цього року порушується ще одне важливе питання, дискусії навколо якого точаться досі. А саме – створення на території півострова Кримськотатарської національної автономії.
У липні 2017 року під час 19-го саміту Україна-ЄС Петро Порошенко заявив, що «склалися всі умови для переходу від політики невизнання до активної стратегії деокупації Кримського півострова». Але деталей не назвав.
Восени представникам США та Росії вдалося обговорити питання окупованих територій України. Так, 16 вересня спецпредставник Держдепартаменту США у справах України Курт Волкер, відповідаючи на запитання кореспондента Радіо Свобода, чи обговорював він кримське питання з помічником президента Росії Владиславом Сурковим, відповів, що його завдання – «зосередитись на Мінських переговорах та на питанні східної України. При цьому він уточнив, що навіть у такому разі це не змінює поглядів щодо Криму з боку США.
Росія стоїть на своєму
Водночас у Росії переважна більшість як влади, так і опозиції продовжувала наполягати на тому, що питання Криму закрите або хоча б «законсервоване». А опозиційний російський політик Олексій Навальний, який у 2014 році заявляв, що Крим – «не бутерброд», у вересні 2017 в ефірі радіостанції «Эхо Москвы» сказав, що якби він був президентом, він провів би в Криму ще один «чесний референдум», щоб визначити статус території. Про те, щоб перед проведенням такого референдуму повернути півострів під контроль Києва, не йшлося. Визнає міжнародно визнаний український статус Криму Навальний лише 2023 року, перебуваючи у російській в'язниці.
На черговому засіданні Генасамблеї ООН у Нью-Йорку 20 вересня 2017 року президент України закликав країни-члени ООН посилити міжнародні зусилля з деокупації Криму.
При цьому українська влада продовжує наполягати на мирному сценарії. Зокрема, в ефірі Радіо Крим.Реалії про це говорив народний депутат від коаліційної партії БПП Олексій Гончаренко.
Нова резолюція
У листопаді 2017 року ООН ухвалює новий – посилений проєкт резолюції щодо Криму. У документі міститься вимога до Росії виконати тимчасові заходи рекомендацій Міжнародного суду ООН щодо скасування заборони Меджлісу кримськотатарського народу в Криму та забезпечити навчання українською і кримськотатарською мовами на півострові.
Протягом усього 2017 року Україна формує так звану «Групу друзів Криму» – країни, які спільно з Києвом працюватимуть над створенням дорожньої карти з деокупації Криму. Пізніше, 2021 року ця співпраця сформується у «Кримську платформу».
2018 рік
Президент Росії Володимир Путін 11 січня заявив, що Росія готова повернути Україні її військову техніку з анексованого Криму. В питанні деокупації півострова це несло в собі певні хитрощі, на які представники України не піддались.
У відповідь президенту Росії міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що офіційний Київ не піде на повернення військової техніки, що залишилася в Криму, «до закінчення війни і повернення територій». «У 4-й міжнародній (Гаазькій) конвенції від 18 жовтня 1907 року в Положенні про закони та звичаї війни чітко зазначено, що зброя може бути повернена після укладання миру», – сказав дипломат. Те саме пізніше підтвердив і президент країни.
Крим на Мюнхенській конференції
Кроки з деокупації на міжнародному рівні продовжились у лютому 2018 року. Петро Порошенко 17-го числа під час 54-ї Мюнхенської конференції з безпеки зустрівся з делегацією Конгресу США. За його словами, сторони «скоординували подальші кроки щодо посилення міжнародного фронту з деокупації українського Криму». Конкретних запланованих кроків сторони не назвали.
У березні 2018 року деокупацію Криму обговорили на зустрічі лідерів Меджлісу кримськотатарського народу з іноземними дипломатами. Жодних кардинально нових рішень, у тому числі й щодо посилення санкцій проти Росії, це не принесло. Таким станом справ залишився розчарований Мустафа Джемілєв.
Своє слово щодо роботи над поверненням півострова Україні висловили і в ЄС. Голова комітету із закордонних справ Європарламенту Девід Макалістер заявив, що Європейський союз має очолити міжнародні переговори з деокупації анексованого Росією Криму.
Критика відсутності цілісності
Проте роботу української влади розкритикувала головна редакторка Центру журналістських розслідувань Валентина Самар. Вона заявила, що в Україні «немає політики щодо Криму». Вона вважає, що політику щодо Криму у 2014 році почали вести «чітко і правильно», але «ініціативу перехопили олігархи та пролобіювали дуже зручний для себе закон, щоб зберегти там бізнес і можливість колаборації з окупантом». За її словами, це спричинило те, що українські політики та бізнесмени підірвали ті санкції, які самі ж і просили посилити.
Незважаючи на постійні заяви Петра Порошенка про виключно мирний сценарій деокупації Криму, іншу думку мав постійний представник президента України в Криму Борис Бабін. Він вважав за необхідне нарощувати військову могутність. На його думку, «ніхто не скасовує мілітарної складової – без потужної військової сили деокупація неможлива, це фікція».
«Кримська декларація» США
Важливий документ було ухвалено США: на сайті Держдепартаменту країни 25 липня 2018 року було опубліковано «Кримську декларацію», в якій підтверджується невизнання анексії півострова Росією та проголошується довгострокова політика з приводу відмови визнання її претензій на територію, захоплену силою всупереч міжнародному праву.
Вже взимку до деокупації Криму буде зроблено ще один крок. Генеральна асамблея ООН 18 грудня 2018 року ухвалить резолюцію у зв'язку з мілітаризацією Криму, Чорного та Азовського морів. Результативна частина документа складається з дев'яти пунктів. Резолюція закликає Росію вивести свої війська з території Криму і засуджує наростаючу російську військову присутність у Чорному та Азовському морях.
Загалом упродовж року прозвучить ще чимало заяв щодо важливості деокупації Криму. А вже у 2019 на Україну чекає зміна політичних еліт, а отже – і новий погляд на методи деокупації Криму.
Далі буде
