«Путін був упевнений, що за кілька тижнів буде в Києві» – Жозеп Боррель про 24 лютого 2022 року

«Потрібно думати, як закінчити війну з дотриманням територіальної цілісності і суверенітету» України, наголосив в інтерв’ю Радіо Свобода верховний представник Євросоюзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. Він також зазначив, що потрібно якомога швидше надати Україні західні танки.

– Пане Боррель, ми наближаємось до річниці війни. Тож перше запитання, яке я хотіла б вам поставити, про ніч із 23 на 24 лютого 2022 року. Чи могли б її пригадати? Як ви дізналися про повномасштабне російське вторгнення в Україну? Та якою була ваша перша реакція – і як високопосадовця ЄС, і як людини?

– Торік мені зателефонували о п'ятій ранку. І коли я почув звук телефону, то одразу подумав – мені оголосять, що Київ бомблять. І ось що мені каже голос на іншому кінці дроту: «Київ – бомблять». Тоді я зрозумів, що сторінка історії перегортається, і ми входимо до драматичної ситуації.

Через рік – тисячі загиблих. Україну знищують. Мирних жителів бомбардують. Інфраструктура повністю зруйнована: ні електроенергії, ні водопостачання. Це трагедія українського народу, але й для росіян теж. Десятки тисяч солдатів загинули, багато поранених. Для Росії це драматична ситуація не тільки для Путіна і його людей. Для російського народу це сумна історія. І ми не знаємо, як довго це триватиме.

– Ми чули, спершу деякі країни ЄС мали сумніви, що Україна здатна витримати. Були припущення, що Київ та Україна взагалі впадуть. Чи можу я запитати, які держави Євросоюзу не вірили в Україну, а які навпаки вірили, та у якому таборі були особисто ви?

– Ніхто не очікував, що Україна так опиратиметься. Ніхто. І точно не очікував Путін. Путін був упевнений, що за кілька тижнів буде в Києві. І звичайно, більшість друзів України боялися, що Україна не вистоїть.

Але російська армія продемонструвала, що її військові зовсім не такі вправні, як передбачалося, натомість українці – набагато сміливіші та готові захищати свою державу.

Спершу я подумав, що економічних санкцій недостатньо. Не можна відреагувати на вторгнення, брутальне вторгнення у країну, просто забороною експорту чи імпорту. Треба було зробити ще щось, а водночас забезпечити військову допомогу.

І завдяки цій військовій допомозі Україна змогла оборонятися. Вони вклали набагато більше, ніж просто зброю: вони віддали життя, вони проявили мужність, вони спрямували свою волю до опору, щоб стати – ні, не стати, бо вже були – залишитися вільною та незалежною країною. І це – те, що ми повинні зробити. І ми маємо робити це швидше. Більше та швидше.

– Реакція ЄС справді від початку була безпрецедентною. Було введено потужні санкції, а ще Євросоюз майже припинив споживання російського газу, запроваджене нафтове ембарго. Також надали Україні фінансову та військову допомогу. Проте Україна розраховує на більше. На ваш погляд, що ще Євросоюз може зробити для України?

– Більше того ж, ще більше того ж самого. Більше і швидше: економічної підтримки, військова допомоги, навчань військовослужбовців, гуманітарної допомоги, налагодження дипломатичних зв'язків із третіми сторонами, з іншими країнами світу, запровадження санкцій щодо економіки Росії, щоб вони не могли продовжувати фінансувати війну. Це ми намагалися та намагаємося робити. І це те, що ми маємо продовжувати робити.

Я не збираюся вигадувати велосипед. Мені потрібно просто мати впертість, наполегливість, стратегічне терпіння. Якщо українці опираються, ми маємо їх підтримати. Для нас це має свою ціну, але набагато меншу, ніж та, яку платять українці і, вибачте, що кажу, – і росіяни.

Ця війна – ганьба для усього світу! Весь світ дорого розплачується за неї: зростання цін на електроенергію, енергоносії, продукти харчування, галопуюча інфляція, слабке економічне зростання. Усі у світі розплачуються за наслідки рішення Путіна вторгнутися до України.

– Ви якось оцінювали вплив санкцій на Росію?

– Дивіться, минулий рік був для Росії хорошим, бо ціни на енергоносії злетіли. У липні-серпні ми платили по 300 євро за мегават/годину електроенергії: у 6-10 разів більше, ніж до війни. І ми, як і раніше, залежимо від російської нафти та газу. Ми продовжували купувати їх і за найвищою ціною. Тому вони добре заробили. Але це змінюється, бо більше ми в них не купуємо. Росія втратила основного покупця газу. Та іншого не отримає.

Росія втрачає гроші Подивіться на цифри: дефіцит бюджету цьогоріч у січні у 14 разів більший, ніж у січні торік. У торгівлі прибутки від нафти скорочуються. Дивіться, вони одержують по 40 доларів за барель нафти Urals: 40, коли за Brent платять 80. Торгівля скорочується, дефіцит держбюджету зростає, І товарообіг теж упав. Великий дефіцит торговельного балансу. Тож, російській економіці буде завдано удару. Але миттєвого ефекту не буде. На це піде час. Але це завдає збитків. Сильних збитків

– А як довго, за вашими попередніми та приблизними оцінками, Росія зможе зберігати можливість вести війну проти України?

– Я не провидець. Але санкції, звісно, послаблять економіку Росії. Вони зазнали багато втрат. Загинуло багато військових. Але зазнали й матеріальних втрат: знищено понад 1600 танків. Це те, що Путін ніколи не міг би собі уявити.

Але, на жаль, схоже, що вони готові продовжувати цю війну, бо сконцентрували 300 тисяч солдатів на лінії фронту, що вдвічі більше за той особовий склад, який у них стояв на кордоні перед початком війни. І всі бояться, що коли погода поліпшиться, їх кинуть у наступ.

Ну, вони вже розпочали наступ. Вони намагатимуться зламати опір українців. Саме тому ми повинні продовжувати їх підтримувати і тримати двері відчиненими для будь-якого мирного процесу, який хтось зможе ініціювати.

– Україна загалом вважала б за перемогу відвоювання та повернення під контроль усіх своїх територій у межах міжнародно визнаних кордонів, я маю на увазі кордони станом на 1991 рік. Президент України припускає, що це буде, можливо, навіть цьогоріч, тобто 2023 року. А який ваш прогноз?

– Це нормально, що Україна виборює свою територіальну цілісність. І ми підтримуємо територіальну цілісність та Статут ООН. Вибачте, це не ми, і це не українці. Це Статут Організації Об'єднаних Націй базується на територіальній цілісності усіх у межах їх міжнародно визнаних кордонів.

Це – наріжний камень нашого міжнародного порядку, який базується на правилах. І найголовнішим правилом є мирне вирішення конфліктів, повага до суверенітету держав і дотримання їхньої територіальної цілісності. Звісно, саме про це говорить президент Зеленський.

– Наскільки близькі держави-члени ЄС, які мають винищувачі, до надання їх Україні на її запит?

– Ми повинні дотримуватись балансу між підтримкою України – військовою – і тим, щоби не вважатися воюючою стороною, учасником війни. Ми не хочемо Третьої світової війни.

І тому ми не є воюючою стороною. Ми підтримуємо один бік, але ми не беремо участі у війні. І це створює певний баланс та є проявом певної обережності. І ми маємо уважно проаналізувати: який рівень нашої підтримки? Але, наскільки я розумію, цієї підтримки має бути стільки, скільки потрібно.

Були суперечки про те, чи повинні ми давати танки? Так, ми збираємось надати танки. Чи ми повинні надати винищувачі? Це прохання президента Зеленського. У Мюнхені він запитував про це. І ставилося питання, чи дослухаються держави-члени ЄС, щоб взяти цей запит на розгляд . А поки давайте відправимо танки, які обіцяли, бо танків там досі немає. А вони мають бути там швидко.

– Чи накреслив Євросоюз уже приблизний план того, як зберегти мир на континенті після перемоги України? І як після цього ЄС планує мати справу із Росією?

– Ну, Росія не зникне. Росія – великий народ. Ми нічого не маємо проти росіян. Вони також страждають від цієї війни. Вони страждають. Вони втрачають життя. І вони втрачають економічні можливості. Вони втрачають добробут. І Росія залишиться після закінчення війни.

Отже, ми повинні почати думати над тим, як можна відновити мир та безпеку в Європі. І це має колись статися. Чим скоріше, тим краще. І ми маємо подумати, як. А Росія... Хто представлятиме Росію після війни? Хто знає?

– Як ви гадаєте, це питання найближчих років чи десятиліть?

– Не знаю, відверто скажу. Ви ставите мені запитання, на яке я не можу відповісти. Знаєте, поки я виконую обов'язки, маю роботу. Вона полягає у тому, щоб зберігати єдність між державами-членами Євросоюзу, єдність усіх 27 країн – а це не так просто, – домовлятися про санкції, військову допомогу, дипломатичну роботу. І я зайнятий цим.

– Від істориків ми так чи інакше чуємо критику Версальського договору, яким фактично закінчилася Перша світова війна. Отже, я хотіла б запитати: чи погоджуєтесь ви з тим, що тоді з Німеччиною обійшлися несправедливо? Вона тоді фактично втратила 20% території. Чи спрацює теоретично схема Версальського договору у випадку з Росією та Україною? Завдасть якоїсь шкоди чи навпаки – буде корисною?

– Звичайно, Версальський договір, що закінчив Першу світову війну, став – можливо, я можу сказати так – передумовою наступної війни, бо Перша світова війна не зупинилася, не закінчилася 1919 року, а тривала до 1945 року. І ми мали вчитися на історії.

Але знову ж таки, ми там, де ми є. У розпалі жахливої війни, в ході якої гинуть безневинні люди, мирні жителі, де Росія намагається знищити їхню країну, бо не в змозі перемогти. Тому сьогодні нам потрібно думати про те, як ми можемо закінчити війну з дотриманням територіальної цілісності і суверенітету країни, яка зазнала вторгнення без будь-якої виправданої причини. А далі побачимо. Як я вже сказав, ми повинні тримати двері відчиненими для будь-якого мирного процесу, який буде відповідати цим принципам.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Нескорене місто. Як вдалося захистити Харків, не допустити окупації?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Віра у перемогу за рік вторгнення зросла в українців до 95% – опитування

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Зеленський: тиск на Україну щодо початку мирних переговорів не має сенсу