Наразі ідентифіковано 91 військового РФ, причетного до воєнних злочинів у Бучі під час окупації Київської області російською армією, повідомив генпрокурор Андрій Костін.
Американським конгресменам під час відвідин міста він розповів, що під час окупації російська армія скоїла в Бучанському районі понад 9 000 воєнних злочинів, більш ніж 1 700 цивільних осіб загинули, із них близько 700 – у Бучі.
«Після звільнення ми виявили масові поховання з понівеченими тілами чоловіків, жінок, дітей. Тортури, вбивства, сексуальне насильство. Це і є справжнє обличчя «русского мира» та режиму РФ, який засновано на повній зневазі до принципів прав людини та гуманітарного права», – сказав Костін.
За його словами, наразі триває робота щодо притягнення до відповідальності всіх причетних.
За офіційними даними української влади, численних журналістських розслідувань, а також міжнародних організацій, таких як ООН та ОБСЄ, у Бучі за часів російської окупації у лютому-березні загинули сотні цивільних жителів, є задокументовані випадки загибелі жителів міста від рук російських військових. Москва це заперечує.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
