Який вплив справила повномасштабна війна Росії проти України на права людини в окупованому Криму? Які нові тенденції з'явилися у 2022 році? І чого чекати кримчанам у найближчому майбутньому?
Під гуркіт канонади
Навіть до початку війни було очевидно, що російські силовики не мають наміру зменшувати обороти репресій в окупованому Криму. Наприклад, 18 лютого вони продемонстрували, що не збираються відмовлятися від широко запровадженої у 2021 році практики масових затримань людей, які збираються під кримськими судами під час політично вмотивованих судових процесів.
З початком масштабної війни кількість порушень Росією прав і свобод у Криму різко пішла вгору. Як неодноразово наголошувалося в доповідях правозахисних організацій, усе це відбувалося на тлі масштабних воєнних злочинів в інших регіонах України і тому залишилося абсолютно за рамками суспільної уваги, прикутої до моторошних подій у Бучі, Маріуполі, Ізюмі та інших регіонах України.
Тим часом силовики намагалися, щоб і з Криму потік інформації суттєво скоротився. Було викрадено та згодом заарештовано громадянську журналістку Ірину Данилович, прокотилася хвиля демонстраційних арештів незалежних адвокатів, а також обшуків і арештів найбільш активних кримськотатарських правозахисників та активістів.
Виросли плани
Помітною тенденцією 2022 року стали кримінальні справи щодо звинувачення кримчан у співпраці з українськими спецслужбами. Якщо раніше «шпигунські» та «диверсантські» справи з'являлися, як правило, один-два рази на рік, то з початком війни подібні «злочини» стали успішно припинятися зі швидкістю одна-дві справи на місяць. Як пише у своєму огляді громадська ініціатива «Кримська ідея», за дев'ять місяців війни Росії проти України відкрито щонайменше 16 кримінальних справ такого характеру.
Різко зросли й показники борців із забороненими у російських реаліях релігійними об'єднаннями. Так, у серпні з'явилася «справа про Джанкойську групу «Хізб ут-Тахрір», що поповнила ряди в'язнів совісті одразу на 6 осіб. Загалом за звинуваченнями у тероризмі та причетності до «Хізб ут-Тахрір» за 2022 рік заарештовано 9 осіб.
У серпні та вересні відбулись чергові обшуки у «Свідків Єгови» в Севастополі, після яких кількість переслідуваних поповнилася трьома підозрюваними, включаючи найкращого водія міста. Ще стосовно п'ятьох вірян суди ухвалили вироки, пов'язані з тривалим позбавленням волі.
Не менше динаміки відзначається у роботі борців із «незаконними збройними формуваннями». Замість однієї-двох справ за старих часів 2022 року з'явилося 13 засуджених чи підслідних за звинуваченням у тому, що вони брали участь у діяльності або фінансуванні українських добровольчих батальйонів. Щоправда, варто зазначити, що помітне «поповнення» списку «добробатівців» відбулося за типовою схемою: людину викрадають, отримують під тортурами зізнання, везуть до Криму і там «заарештовують».
Більше сотні заручників
Везуть не лише «добробатівців», а й узагалі різних людей із нових окупованих територій України. Серед них є кілька людей, яких звинувачують за універсальною статтею «Акт міжнародного тероризму», такі як Ярослав Жук, а є десятки людей, яких ні в чому не звинувачують. Їх просто тримають у слідчому ізоляторі – без звинувачень, без доступу до адвоката, без зв'язку з родичами. Дехто там ще з весни.
Здебільшого такі в'язні – це люди з активною українською позицією: мер Голої Пристані Олександр Бабич, який відмовився від співпраці з окупантами, херсонська активістка Ірина Горобцова, редактор новокаховського видання Сергій Цигіпа та десятки інших.
За оцінками правозахисників, на сьогодні таких людей у Криму утримують не менше 95 осіб, найімовірніше їх зібрали у новому слідчому ізоляторі, збудованому на території виправної колонії в Сімферополі.
«Армянський» трикутник
Ще однією сумною тенденцією цього року стали зникнення людей, які намагалися втекти від війни до Криму та зникали після того, як заходили до пункту російського пункту пропуску. Так, наприклад, 21 квітня Івана Козлова попросили почекати осторонь, а його дружина кілька годин провела в очікуванні. Але потім російські прикордонники повідомили жінку, що не варто чекати на чоловіка найближчим часом. Відтоді про його долю їй нічого не відомо.
Аналогічно зник житель Олешків М., який сплатив приватні перевезення з вивезення біженців із Херсонської області до Європи. Останнє повідомлення від М. було про те, що автобус під'їхав до пункту пропуску. Відтоді з ним немає зв'язку і відсутня будь-яка інформація про те, що сталося. З такого ж рейсу російські прикордонники зняли кримського татарина Аппаза Куртамета, про місцеперебування якого потім три місяці нічого не було відомо. Надалі він став фігурантом кримінальної справи про фінансування українського батальйону «Азов» (окремий загін спеціального призначення «Азов», більш відомий як полк «Азов» або батальйон «Азов» – КР).
У період активних бойових дій у Маріуполі через пункт пропуску «Чонгар» також проходила велика кількість біженців у бік Криму. Майже до всіх них застосовувалися так звані «фільтраційні заходи»: перевірка вмісту телефонів, допити про ставлення до «спецоперації», фотографування та дактилоскопія, а також перевірка тіла на татуювання. Як зазначають у міжнародній організації Amnesty International, такі дії порушують права людей на приватне життя.
Із піснею по життю
Символічною тенденцією цього року стала боротьба кримської влади з виконанням українських пісень на території Криму. Відомо щонайменше про 11 випадків, коли за українські пісні жителів півострова піддавали адміністративним арештам терміном від 5 до 15 діб.
Загалом репресії проти проукраїнських поглядів чи просто проти війни торкнулися вже понад двохсот кримчан. Здебільшого це штрафи за висловлювання чи дії, які, на думку підконтрольних Росії кримських судів, дискредитують російську армію. Однак важливо зазначити, що у більшості випадків переслідування не обмежується лише судовим штрафом. На практиці це може супроводжуватися побиттям, як у випадку з колишнім викладачем Андрієм Білозеровим, силовим затриманням і викраденням, як це сталося з кримським блогером Роланом Османовим, а також майже обов'язковим записом на відео вибачень і слів підтримки на адресу російських військових.
Крім того, досить частим явищем стає поширення персональних даних цих людей у російських патріотичних чатах, після яких кримчани з проукраїнськими поглядами стикаються із цькуванням у соціальних мережах та потоком прямих погроз своєму життю чи здоров'ю.
\Іншою особливістю неформального переслідування є тиск на бізнес. Місцева влада робить усе для того, щоб позбавити таких людей доходів. Яскравим прикладом може стати знесення станції техобслуговування у Красногвардійському районі, де працівники нібито відмовилися поміняти колесо на військовій машині.
Судячи з реакцій у соціальних мережах, на сьогодні значна частина населення Криму ставиться лояльно до посилення репресій та обмеження своїх прав російськими силовиками. За кількістю порушень також спостерігається лише тенденція неухильного зростання. У підсумку це дозволяє припустити, що найближчим часом ситуація з правами людини в анексованому Криму залишатиметься драматичною.
