У перші дні після звільнення Херсону рух «Жовта стрічка» опублікував фото своїх активістів, тих людей, що проводили акції й чинили спротив окупантам у Херсоні. Координатор херсонського руху розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» про те, як було започатковано рух та як сили опору працювали під час російської окупації у Херсоні.
«Не відриватися від України»
Координатор руху не показує свого обличчя та просить не називати його прізвища, оскільки продовжує свою діяльність по координації руху в інших окупованих містах України. Він каже, що має багато друзів та колег з Луганської та Донецької областей, які розповідали про відчуття відірваності від України після російської окупації. Хлопець не хотів, щоб жителі Херсонщини почувалися так само.
– Ми дуже не хотіли, щоб це трапилося із нашим містом. Дійшли висновку, що потрібно не давати створити цей інформаційний вакуум і показувати херсонцям, що «Україна тут, не втрачайте надію, окупація – тимчасова штука, просто тримаймося».
Починалось зі стрічок, потім була можливість друкувати плакати, десь маленькі QR-коди, потім знайшли стабільного постачальника фарби у балончиках
Ми розуміли, що треба дати поштовх цьому руху, якраз тоді виникало багато новин (які транслювали окупаційні сили – ред.) про «Херсонську народну республіку», і от 27 квітня ми провели перший великий мітинг на 500 осіб. Ми закликали людей виходити із жовтими стрічками, розвішувати їх всюди. Починалось зі стрічок, потім була можливість друкувати плакати, десь маленькі QR-коди, потім знайшли стабільного постачальника фарби у балончиках, малювали графіті.
Після цього, за словами координатора, учасники руху вирішили піти на більш рішучі дії – зривали білборди з російською риторикою, спалювали тиражі їхніх газет, знищували партії завезених російських сім-карт. Свої дії активісти намагалися публікувати на доступних ресурсах.
Про так званий референдум
Далі учасники руху почали відстежувати діяльність місцевих херсонців, які пішли на співпрацю з окупантами. Особливо пильно працювали під час підготовки та проведення так званого референдуму, що влаштували російські сили. Активісти збирали прізвища організаторів або учасників так званого референдуму, які ходили по квартирах містян під час голосування.
Будівлі, місця, де були скупчення росіян, або місця, де мав відбутися «референдум», ми помічали літерою «Ї»
– Наш активіст сфотографував через дверну щілину (того, хто завітав з бюлетенями для голосування – ред.), скидав нам фото, ми верифікували, хто це до нього приходив. Після цього опублікували статтю про нього, після чого людина більше нічим таким не займалася. Будівлі, місця, де були скупчення росіян, або місця, де мав відбутися «референдум», ми помічали літерою «Ї» – потім це трансформувалося в ще один символ спротиву, окрім жовтої стрічки.
Ми працювали по «референдуму» дуже щільно, й окупанти нас притискали за це: багато було матеріалів, що нас не треба слухати, а треба йти й голосувати. Явка була менше ніж 1%, то чому б не вважати, що у нас був свій внесок?
Хто учасники руху?
Зібрану інформацію по колаборантах, за словами координатора руху, передавали українським правоохоронним органам через доступні загальні канали зв'язку, бойові позиції російської армії – через послугу «єВорог». Учасників руху верифікували та перевіряли на надійність через справне виконання завдань, каже координатор руху.
Ми запрошували до спілкування в дуже захищених месенджерах і вже більш поглиблено працювали
– Гуляв містом, бачив жіночку, яка зав’язує стрічку на лавочці в парку і через 20 хвилин тобі вже ця фотографія прийшла. Ти вже якось можеш верифікувати цю людину. Або стоїш в магазині в черзі й бачиш у жіночки в пакеті три наших плакати, які ти сам тиждень тому скинув цьому користувачу. От так ми могли верифікувати. А якщо активіст вже виконав 10 завдань, наприклад, ми бачимо, що ця людина активна, потрібно поглиблювати співпрацю з ним, і ми запрошували до спілкування в дуже захищених месенджерах і вже більш поглиблено працювали.
У нас є чат, де будь-яка людина бачила заклик – «зав’яжи жовту стрічку». Є і телеграм-бот, в якому 1900 учасників. Через цей бот люди отримують рекомендації, як діяти, та інструкції з безпеки, з інформаційної гігієни. Виконав завдання, скинув результат, ми перевірили, підтвердили, що все добре.
На допит ФСБ за патріотичну стрічку
Координатор згадує, що окупанти намагалися дискредитувати рух, називаючи «неонацистами» або казали про те, що це «осередок СБУ», навіть намагалися переконати херсонців, що «Жовтої стрічки» не існує». Окупанти також намагалися проникнути в рух, але, як каже координатор, таких одразу помітно.
– Просять особистої зустрічі, намагаються дізнатися адресу, скидають фото, оброблені у Photoshop.
Були й випадки затримання учасників опору, але то було в перший час існування руху, згодом, каже координатор, навчилися працювати безпечно й обходити увагу ФСБ. Подробиці затримань активістів руху розказувати не став.
– Ці ФСБшники прибували у місто не для пошуку активістів, а для пошуку своїх же, які втекли, або щоб ділити території – хто, що буде розкрадати. А ми їм просто потрапляли під руки.
Окупанти цілеспрямовано шукали, ходили по квартирах, по гаражах, якщо немає власника, то підривали замок, відкривали двері, дивилися, чи немає символіки української, а далі – обікрали, закрили й пішли до наступного.
Бувало і таке, що викрадали, якщо помітять патріотичну футболку чи патріотичну стрічку на наплічнику
Херсонець розповів, що доводилося переживати містянам за свій патріотизм під час окупації.
– Зупинили в місті, перечитали телефон твій, якщо ти не підписаний на проросійські канали – виникне питання. Якщо підписаний на українські канали, то ще більше питань до тебе буде. Якщо знайдуть жовту стрічку, то ще більше питань. Бувало і таке, що викрадали, якщо помітять патріотичну футболку чи патріотичну стрічку на наплічнику, примушували знімати це, видаляти, пару днів могли тримати на підвалах, допитувати.
Мелітополь на черзі
Перші повідомлення про початок звільнення міста почали приходити від знайомих, що були на підступах до Херсону, згадує координатор руху. Ще 10 листопада ввечері йому повідомили, що до ранку місто звільнять, але хлопець не вірив, поки не отримав інформацію про звільнення Киселівки та Чорнобаївки.
– Кожен херсонець розумів, що без звільнення тих населених пунктів говорити про Херсон немає сенсу. А вже на ранок 11 листопада почав отримувати фотопідтвердження й повідомлення: «Зустріли ЗСУ на такій-то вулиці».
Всюди були прапори, всі на вулицю виходять, як рок-фестиваль, я постійно це повторюю. Стільки української символіки я не бачив ніколи, ми знали, що люди її ховають, але не в таких масштабах, звісно. Ніби наша збірна з футболу грала (сміється – ред.), там настільки багато було патріотичних кольорів – от це мене дуже вразило.
Коли ти гуляєш містом в окупації, то з кожним разом ставало все менше і менше людей, люди виїжджали, потім вся ця депортація російська і вулиці порожніли… порожніли… А тут просто тисячі вийшли й ти такий думаєш: «Ви тут весь час були?!»
Зараз рух «Жовта стрічка» діє у всіх окупованих містах від Луганська до Сімферополя, стверджує координатор. Він ставить собі завдання – підняти активність у маленьких містах, передусім у Генічеську та Скадовську. На черзі також активуватися й у окупованому Мелітополі. Особливо координатор «Жовтої стрічки» радіє за Крим, де, за його словами, до руху долучається все більше і більше людей.
- «Жовта стрічка» – рух громадського спротиву на тимчасово окупованих територіях України, створений у квітні 2022 року після повномасштабного російського вторгнення. Мета руху – інформаційний опір окупації. Учасники руху на знак спротиву анонімно малюють українську символіку та повʼязують жовті стрічки на окупованих територіях.
- Херсон повернувся під контроль влади України. 11 листопада Міністерство оборони України повідомило, що до міста заходять ЗСУ. Шляхи відступу російських окупантів перебувають під вогневим контролем української армії, повідомили у Міноборони. Того ж дня у центрі міста підняли український прапор.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
