Відповідь НАТО на ядерну загрозу з боку Росії скоріш буде не фізичною, а політичною. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив американський дипломат, помічник генерального секретаря НАТО з політичних питань в 2000–2003 роках Даніел Спекхард. Він вважає, що після закінчення війни Північноатлантичному альянсу доведеться гарантувати безпеку не тільки Україні, а й Росії, при цьому довіри до обіцянок Кремля немає ні в кого. Як колишній посол США в Білорусі, Спекхард вважає, що Олександр Лукашенко не зацікавлений у повноцінній участі його країни у війні проти України.
– Ядерна загроза Путіна змушує всіх нервувати, і ми чуємо, що НАТО готове дати відповідь на деякі з цих дій, які можуть бути з ядерною зброєю з боку Росії. Яким, на вашу думку, є реальний сценарій, за яким НАТО може фізично відповісти на цю ескалацію?
– Я думаю, що мова йде не про військову відповідь на це, а більше про міжнародну економічну та психологічну відповідь. Я думаю, росіянам має бути зрозуміло, що якби вони коли-небудь зробили щось таке жахливе, як це, відповіло б усе міжнародне співтовариство.
Здатність реагувати має бути більшою мірою загрозою, від якої постраждають росіяни
Коли Росія буде виставлена напоказ країною-ізгоєм, вона буде відрізана. Реальність полягає в політиці, економіка набагато сильніша за військовий фактор, чи не так? І тому здатність реагувати має бути більшою мірою загрозою, від якої постраждають росіяни, а не тому, що існує якась військова загроза біля кордону чи в якомусь місті чи частині Росії. Це більше про це. Росіяни не зацікавлені в цьому, тому що реакція міжнародної спільноти буде дуже значною. І це не те, що вони можуть подолати.
– Україна багато каже, що нам потрібні міжнародні гарантії безпеки. Якщо ми зможемо закінчити війну, як це може працювати з боку країн НАТО? Чи може Альянс дати реальні гарантії?
– Я не можу говорити від імені НАТО чи держав-членів, але я вважаю, що цілком можливо, що вони можуть в цьому контексті гарантувати саме Росії, що в будь-який момент часу немає ніякої загрози для Росії чи будь-якої російської території. Я думаю, що це так.
Я вважаю, що НАТО є оборонною організацією. Це організація консенсусу. Це всі держави-члени, а не окрема країна. Потрібно багато, щоб досягти консенсусу навіть для захисту. Потрібен ще більший консенсус, якщо хтось коли-небудь думатиме про агресію.
Тому я вважаю, що росіяни дуже, дуже впевнені, що вони можуть отримати необхідні їм гарантії безпеки всередині своїх кордонів. Але з цим пов’язана відповідальність, якщо вони хочуть таких гарантій, що вони не збираються загрожувати чиємусь суверенітету чи територіальній цілісності, і вони насправді мають досить погані результати щодо цього. І це виклик. Проблема полягає в тому, щоб довіряти російським обіцянкам, що вони стосуються гарантій безпеки, і я розумію, чому Україна нервує щодо того, як вони підходять до дискусій про мир.
– Ми в Україні маємо побоювання щодо того, як зміниться політика США щодо України після виборів. Ми знаємо про ситуацію, коли американські конгресмени звернулися до Джо Байдена щодо необхідності дипломатичного шляху зупинки війни. Потім цей лист відкликали, але все одно хотілося б зрозуміти: зараз всередині США немає впевненості в тому, що Україна повинна битися далі? Чи будуть нас підштовхувати до переговорів з Путіним, яка зараз американська політика щодо цього?
Удари по містах менше спрямовані на руйнування українського морального духу. Росіяни зараз розуміють Україну. Ви сильні, ви витривалі
– Ну, я думаю, що це не лише американська політика, це також і європейська політика. Це буде дуже важка зима для України, але вона також буде складною політично та економічно для Європи та Сполучених Штатів. І тому нам доведеться подивитися, як політична підтримка працюватиме в цих складних обставинах.
Але я вважаю, що найголовніше те, що український консенсус і єдність зберігаються, чи не так? Тому що, я думаю, що те, що зараз відбувається, ці удари по містах менше спрямовані на руйнування українського морального духу. Я маю на увазі, що росіяни зараз розуміють Україну. Ви сильні, ви витривалі, і ви збираєтеся дотримуватися цього.
Ваше політичне керівництво робить усе можливе. Росіяни розраховують на роз’єднаність. Вони розраховують на політичний розкол
Але вони розраховують на те, що люди, які працюють дуже багато, почнуть скаржитися. Знаєте, я в Бучі зустрів одну жінку, яка казала, що, знаєте, наші люди захистили Київ, а Київ не допомагає, зараз ми не отримуємо достатньої підтримки. І тому, коли ця система деградує, люди вимагатимуть, щоб їхні політичні лідери допомогли їм. І це неможливо зробити відразу. Ваше політичне керівництво робить усе можливе. Росіяни розраховують на роз’єднаність. Вони розраховують на політичний розкол.
Тому головне, щоб українці залишалися єдиними. Я думаю, ви побачите, що ваш кейс має великий резонанс у США та Західній Європі. Важливо, щоб українські новинні організації, такі як ваша та інші, продовжували розповідати цю історію. І я думаю, якщо ви це зробите, ви матимете довгострокові зобов’язання з боку Європи та Сполучених Штатів, і ми будемо вас підтримувати.
– Понад 20 років тому ви були послом США в Білорусі. Ви тоді уявляли, що Білорусь може стати такою опорою для Росії у майбутній війні з Україною?
– Мій досвід роботи з Білоруссю показує, що білоруси мають набагато більше спільного з українцями, ніж з росіянами в Москві чи Санкт-Петербурзі.
Очікую, що багато білорусів розуміють виклики, з якими стикається Україна, і відчувають прихильність до неї та українців
Вони миролюбні люди, вони дійсно такими є. Вони не відчувають важливість бути великою державою, будувати імперію та робити такі речі. І тому моє розуміння білорусів і мої очікування навіть від президента Лукашенка полягає в тому, що він намагається керувати цим таким чином, щоб вони виявляли підтримку, щоб з ними не сталося те саме, що сталося з Україною.
Вони повинні продемонструвати підтримку Кремлю, але в той же час я не вірю, що білоруський народ має якийсь інтерес стати частиною цієї війни, і я очікую, що багато білорусів розуміють виклики, з якими стикається Україна, і відчувають прихильність до неї та українців.
– Чи в цьому інтереси білоруського народу і Лукашенка відрізняються?
– Я справді думаю, що президент Лукашенко не зацікавлений брати участь у цій війні. Але в його позиції це дуже важко. Тому що, якщо він буде надто сильний, він може мати російських солдатів на своїй території не тільки для підтримки вторгнення в Україну, але й для окупації Білорусі. Тож я вважаю, що він, ймовірно, дуже обережний у тому, як він це робить, говорить дуже голосно, але насправді, щоб бути максимально обережним, не втягуючи білоруських військових у цю війну. Але як це вийде, я не можу точно сказати, тому що зараз це дуже, дуже непередбачувано. Я не хочу робити жодних прогнозів щодо майбутньої участі Білорусі.
