(Рубрика «Точка зору»)
Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв – один з небагатьох високопосадовців на Петербурзькому міжнародному економічному форумі – у присутності президента Росії Володимира Путіна заявив, що його країна не збирається визнавати так звані «народні республіки» Донбасу і взагалі вважає їх «квазідержавами».
Ця заява казахстанського президента стала не просто черговим ляпасом для Володимира Путіна, «досягнення» якого в Україні ніхто у світі не збирається визнавати та схвалювати. Ця заява Касима-Жомарта Токаєва ще раз продемонструвала крах всієї зовнішньої політики Росії – у тому числі і на пострадянському просторі.
Президент Казахстану з обуренням відкидає саму можливість участі своєї країни в авантюрі визнання «ЛДНР»
Казахстан можна вважати найближчим союзником Росії. Ця країна була однією з держав-засновників Євразійського економічного союзу та ОДКБ. Проте президент Казахстану з обуренням відкидає саму можливість участі своєї країни в авантюрі визнання «ЛДНР» – тій самій авантюрі, якою Путін мотивував напад на Україну. І, до речі, не лише «ЛДНР». Токаєв заявив, що його країна не може визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії – інших «квазі-держав», незалежність яких була визнана Росією після нападу на Грузію у 2008 році.
Але хіба один Токаєв? Ніхто з керівників колишніх радянських республік не визнав вигадані у Кремлі формування. Навіть білоруський правитель Олександр Лукашенко також не поспішає із визнанням «незалежності» окупованих Росією територій Донбасу. І Абхазії та Південної Осетії теж. Лукашенко неодноразово говорив про своє гаряче бажання відвідати окупований Крим. Але одна справа – висловити бажання, а зовсім інша – взяти та поїхати.
Мотив опору зовнішньополітичним авантюрам Путіна є очевидним
При цьому навряд чи треба нагадувати, що і Лукашенко, і Токаєв багато чим завдячують особисто Путіну. Саме політична та економічна підтримка російського режиму допомогла Лукашенку у 2020 році виграти війну з власним народом та утриматися при владі. Саме введення в Казахстан військ ОДКБ у 2022 році допомогло Токаєву не лише зупинити народне повстання, а й здобути перемогу в клановій боротьбі із попередником Нурсултаном Назарбаєвим та родичами колишнього президента. Але, мабуть, навіть подяка не дозволяє керівникам Білорусі та Казахстану визнавати вигадані у Кремлі «держави».
І мотив цього опору зовнішньополітичним авантюрам Путіна є очевидним. Якщо сьогодні погодитися з тим, що так звані «народні республіки» – справжні держави, хто завадить Путіну завтра оголосити «народною республікою» якусь область Білорусі чи Казахстану? Адже «самовизначення» Могилівської області чи Західноказахстанської області нічим не відрізняється від «самовизначення» Донецької чи Луганської областей.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
