Отримати пенсію, зняти гроші з картки, зателефонувати рідним та подивитися українські новини – це ті звичайні речі, які зараз для жителів окупованого Бердянська, кажуть вони, перетворилися на справжній квест. Наприкінці березня у місті припинили свою роботу декілька банків. Станом на початок червня у місті діють лише два банки, але і в них готівки немає, розповіли проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов'я» жителі Бердянська, які з міркувань безпеки не називають своїх прізвищ.
Місяць у черзі
Готівку до міста не завозять, навіть якщо потрапиш у банк, там лімітжитель Бердянська
«У нас лише «А-Банк» та «ПриватБанк» залишилися, але користі від них небагато. Якщо в березні-квітні ще можна було за день-два отримати гроші, то зараз місяць і більше треба чекати своєї черги. Готівку до міста не завозять, навіть якщо потрапиш у банк, там ліміт. А в одному відділенні, я чув, монетами видають», – розповів один із жителів Бердянська.
Бердянці, як один, скаржаться, що вже «втомилися від постійних черг та очікувань». Термін очікування зростає через постійні проблеми з мобільним зв’язком та інтернетом.
І дощ був, і сніг, і вітер, а ми все стояли на вулиці та чекали, щоб отримати готівкужителька Бердянська
«Я раз відстояла в черзі, щоб отримати готівку весь день, з 8:30 ранку до вечора. Ледве до початку «комендантської години» встигла додому, добре що була на своєму авто, бо автобуси вже не ходили в цей час. Була 600 якась там в черзі, хто йшов, віддавав свій номер, так піднялася в черзі. Це ще на початку березня було, і дощ був, і сніг, і вітер, а ми все стояли на вулиці та чекали», – згадує жителька Бердянська.
Через ситуацію, що склалася в місті зʼявився новий вид послуги – видача готівки під відсоток. Попри скрутне становище, пропозиція має попит, кажуть бердянці.
«Коли декілька разів постояв у черзі весь день, а то й кілька підряд, а потім ще місяць почекав. Коли щодня походив на переклик, щоб тебе не викреслили зі списку, то вже не хочеш і бачити ті черги. Мені шкода свого часу, ніг – ходити туди-сюди, тож я краще частину грошей віддам, але отримаю готівку в момент», – пояснила популярність такої послуги місцева жителька.
Небезпечне море, вибухи в порту, пляжі без туристів. Безлюдне літо в окупованому Бердянську (фотогалерея)
Відсоток, який «банкоматні підприємці» беруть за видачу готівки, коливається від 7 до 15%. Бердянці зізнаються, що віддавати таку суму шкода, але виходу особливо немає.
Поки дочекаєшся своєї черги в банку, можна з голоду помертижитель Бердянська
«Звісно, мені аж серце болить віддавати з трьох тисяч триста гривень. Але що робити? В нас такі ціни, що та пенсія витрачається зі швидкістю вітру, поки дочекаєшся своєї черги в банку, можна з голоду померти. Що робити, коли гроші потрібні вже зараз, а не через місяць? І не дві тисячі залізними, а вся пенсія і бажано папірцями?» – поскаржився один із пенсіонерів.
Пропозиції з видачі готівки місцеві шукають у телеграм-каналі. Серед інших послуг – зворотна конвертація та обмін валюти, зокрема рубля. Зняти гроші з картки через термінал пропонують і в деяких магазинах, але там, за словами бердянців, відсоток вищий, ніж з рук.
Як «Укрпошта» пенсії видає
Востаннє пенсії готівкою бердянці отримали в березні. Наступна виплата була лише в травні, через відсутність готівки на пошті гроші переказували на банківські картки «довірених осіб» (зазвичай це родичі – ред.). Головна умова – надати свої документи та пенсіонера, за якого отримуєш виплату.
«У мене онук є, він з моїм паспортом собі на картку пенсію отримав і якось там її зняв потім. А що робити одиноким або лежачим? Хто для них піде отримувати, знімати готівку? Просто жах», – поділився один із пенсіонерів.
Пенсії за квітень бердянці отримали лише в червні, також на картку близьких чи родичів. Як працюватиме «Укрпошта» у місті надалі, невідомо. Дехто зізнається, що з відчаю пішов отримувати виплати в рублях, які видає окупаційна влада.
«Пенсія не зросла, її ще отримати треба, а ціни, як на дріжджах, ростуть. Що робити, довелося взяти ті десять тисяч рублів. Але то теж ще та пригода. Треба було рано-вранці зайняти чергу перед Пенсійним фондом, аби там тебе записали та повідомили, коли і де отримати гроші. То теж було нешвидко», – розповіла одна зі співрозмовниць.
«Гривня залишається в пріоритеті»
Рублі з’явилися в Бердянську одночасно з виплатою пенсіонерам так званої «матеріальної допомоги» від окупаційних сил. Але, як повідомили бердянці, «гривня має значний пріоритет» щодо рубля.
«В кожному магазині, в кожного вуличного торгаша було дві каси: в гривнях і в рублях. Так, їх приймають, бо зобов’язані, але це лише формальність. В нас все ще гривневий ринок українського міста», – зазначив один із місцевих жителів.
Через блокування російськими військовими трас експорт між окупованою частиною півдня та підконтрольними владі України територіями став майже неможливим. Натомість полиці магазинів заповнили російські товари, також чимало продукції з підконтрольних угрупованням «ЛДНР» територій.
Мобільний зв’язок – назад у нульові
Бердянці вже звикли, що український мобільний зв’язок час від часу зникає. Оператор «Лайф» припинив роботу наприкінці лютого, «Водафон» не працює з весни, тож всі абоненти телефонували через роумінг «Київстару». Але понад два тижні як зник і він.
Для зв’язку з рідними в межах Бердянська місцеві купують російські сім-карти. Вартість – 70 гривень, ліміт – два стартових пакети на одну людину, обов’язкова умова – надати паспорт.
Ті, хто придбав ці стартові пакети, нарікають на якість зв’язку. Бердянці скаржаться, що налаштовувати мобільний інтернет треба окремо, а дзвінки проходять не одразу, доводиться набирати номер кілька разів.
«Дзвоню раз – англійською щось теревенять, дзвоню вдруге – гудків немає, дзвоню втретє – зв’язок переривається. Не мобільна мережа, а казка! І це коштуватиме нам 150 гривень на місяць, поповнення, як колись в нульових, по картках», – описав житель Бердянська.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини півдня України редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
- Бердянськ перебуває в російській окупації з 27 лютого.
- Після окупації місто залишилося без газопостачання, є постійні перебої з мобільним зв’язком та інтернетом.
- Кілька місяців до міста не пропускають українську гуманітарну допомогу, немає «зелених» коридорів для евакуації.
- Із 8 березня в місті немає газопостачання.
- 21 березня українські правоохоронці отримали інформацію про те, що у інтернет-мережі опубліковане відео з особою, яка представляється як Сауленко Олександр Федорович. Чоловік повідомляв, що «бере на себе повноваження» з управління містом через начебто «повне самоусунення чинної влади і небажання співпрацювати з військово-цивільною адміністрацією». Самопроголошеному «меру» висунули підозру у колабораціонізмі, повідомили в Офісі генпрокурора України.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
