Російський інтернет-проект Gulagu.net, а також деякі телеграм-канали повідомили про утримання українських військовополонених у СІЗО волгоградського Камишина та ростовські колонії. Російська влада цю інформацію не підтверджує і не спростовує, але правозахисники говорять про переповнені ізолятори у низці південних регіонів, а також в анексованому Росією Криму. Інформацію зібрав проєкт російської служби Радіо Свобода «Кавказ Реалії».
За даними джерел Gulagu.net, вже наприкінці квітня стало відомо, що українські військовополонені утримувалися у виправній колонії (ВК) №1 Звєрєво та ВК-12 у Каменську-Шахтинському Ростовської області звідки російських арештантів ще на початку березня, ймовірно, стали вивозити до інших спецустанов Росії.
«Тепер ВК-1 та ВК-12 – фактично концтабори для військовополонених і наповнюються за рахунок захоплених на полі бою українських солдатів. Контролем за військовополоненими займаються співробітники ФСВП (Федеральна служба покарань Росії), ФСБ, Росгвардії та секретні агенти з числа засуджених-активістів, багатьох з яких етапували з ВК та СІЗО», – стверджує інформатор Gulagu.net.
Ці відомості частково підтвердила жителька Таганрога, яка написала, що СІЗО-2 у місті зайняте українськими військовими, поряд із установою припарковані машини військової поліції та військова вантажівка з літерою «Z».
Загалом у системі управління ФСВП по Ростовській області близько 20 спецустанов, усі згадані з них – у Таганрозі, Каменську-Шахтинському та Звєрєвому – розташовані поблизу Донбасу. Наприклад, від звєрєвської ВК-1 до українського кордону лише близько 100 кілометрів.
«До Камишинської в'язниці привезли близько 200 військовополонених з України. Увага. Інфа ще вимагає перевірки. Але вже кілька передплатників повідомляють нам це», – ще у квітні повідомляв паблік «Підглянуто. Камишин».
Член федерального бюро партії «Яблуко» Олександр Єфімов направив запити до прокуратури, управління ФСВП та Громадської наглядової комісії Волгоградської області з проханням перевірити ці відомості.
Інформацію про розміщення українських військових у СІЗО Таганрога назвав поки що непідтвердженою голова Громадської спостережної комісії Ростовської області Ігор Омельченко, який повідомив про неї.
«Фільтрація» військовополонених та перші вироки
Обидві сторони конфлікту проводять фільтрацію військовополонених. У Росії з ними працюють оперативники головного військового слідчого управління та співробітники ФСБ, з українського боку цим займається СБУ.
Тих, по кому немає доказів злочинів та участі у незаконних методах ведення війни, можуть обміняти. Такі обміни вже проводяться, заявила у коментарі для Кавказу. Реалії голова «Комітету солдатських матерів» Світлана Голуб.
Голуб зазначила, що у переговорах щодо обміну абсолютно не задіяні правозахисники – їх ігнорують обидві сторони. Голуб неодноразово надсилала запити до Києва, всі вони залишилися без відповідей.
«Через журналістів передала пропозицію Олексію Арестовичу (радник офісу президента України, один із спікерів ОП – ред.). Він відповів, що це питання не до нього. Від пропозиції зустрічі також відмовився, сказавши: «А навіщо? «, – так мені журналісти передали. На жаль, обидві сторони не можуть виробити прозорий алгоритм обміну військовополоненими, це затягується», – вважає українська правозахисниця.
І Росія, і Україна обмежені Женевськими конвенціями, підписаними обома країнами. За ними всі комбатанти – учасники збройних сил – мають однаковий статус.
Держави, які взяли їх у полон, зобов'язані забезпечити їм нормальні умови утримання, включаючи медичну допомогу, відсутність тортур і знущань, можливість зв'язатися з рідними. Причому це стосується всіх комбатантів, і зокрема тих, хто з ОРДЛО, зазначає директор російської правозахисної організації «Громадянин та армія» Сергій Кривенко.
У Женевській конвенції прямо прописано, що жодні фізичні чи моральні тортури та жодні інші примусові заходи не можуть застосовуватися для отримання будь-яких відомостей від військовополонених. Тим з них, які відмовляються відповідати, не можна погрожувати, їх не можна ображати чи піддавати будь-яким переслідуванням або обмеженням.
Тому ситуація, коли помічник Рамзана Кадирова по силовому блоку Апті Алаудінов, показує побитого полоненого українського офіцера, а сам глава Чечні знущаючись жартує, що той отримав гематоми на обличчі «випадково, наступивши на граблі, якраз у той момент, коли виходив з оточення», є прямим порушенням Женевської конвенції.
Але аналогічні випадки траплялися і на відео, знятому українськими військовими, стверджує правозахисник.
«При цьому в конвенції не міститься обов'язки держави – учасниці конфлікту з обміну полоненими під час бойових дій. Це не прописано, але може статися за бажанням держави. Після завершення війни обмін проводиться у форматі «всіх на всіх» за винятком тих, хто вчинив злочини , їхня кожна сторона судить окремо», – уточнює Кривенко.
В Україні вже відбулися перші суди над російськими військовими. До довічного позбавлення волі за вбивство мирного жителя Сумської області засуджено 21-річного Вадима Шишимаріна, командира відділення 4-ї танкової Кантемирівської дивізії.
У Полтавській області засуджено водія та навідника артилерійської частини, яка обстріляла село Дергачі. Це Олександр Бобикин та Олександр Іванов, вони отримали по 11 з половиною років позбавлення волі.
У Росії тим часом ростовський суд за клопотанням слідства обрав запобіжний захід у вигляді арешту першому військовополоненому з України Денису Муризі, учаснику збройного конфлікту на Донбасі у складі батальйону «Айдар». Суд над Муригою підтверджує переведення військовополонених до ростовських СІЗО.
Умови утримання
Ще одне важливе положення Женевської конвенції, як зазначає директор правозахисної організації «Громадянин та армія» Кривенко, окремо визначає, що військовополонені мають утримуватися у спеціальних місцях (таборах), а не у звичайних в'язницях чи слідчих ізоляторах.
«При цьому просочується багато інформації, що українські військовополонені утримуються у місцях позбавлення волі та на території військових частин Ростовської та Волгоградської областей. Чи це так, перевірити нереально. Але якщо це так, це порушує принципи Женевської конвенції. Як утримуються військовополонені на території «ЛДНР» «, взагалі незрозуміло, там суцільна «сіра зона», – звертає увагу Сергій Кривенко.
Необхідність спеціальних умов для утримання військовополонених у коментарі для Кавказу. Реалії підтвердив колишній викладач кафедри конституційного та муніципального права Волгоградського державного університету, автор посібників з міжнародного права, кандидат юридичних наук Роман Мельниченко.
Він був звільнений після публікації у соціальних мережах антивоєнних постів і тепер оскаржує відсторонення від роботи через суд.
«Міжнародне право стосовно місця утримання військовополонених використовує слово «табір». Судячи з тексту конвенції про поводження з військовополоненими, це особливе обгороджене місце, на території якого знаходяться приміщення для військовополонених і відкриті простори для їхнього вільного на них знаходження. Це позначення табору для військовополонених не поєднується з поняттям «в'язниця» або з іншими місцями ізоляції осіб, які зазнають кримінального переслідування»
Він наголошує, що потрібно розділяти поняття «військовополонений» і «військовополонений, який зазнає кримінального переслідування», тобто якого підозрюють або звинувачують у конкретних злочинах. Він може утримуватися у виправній установі.
Обмін, звільнення
«Щодо повернення військовополонених додому, міжнародне право не перешкоджає обміну за бажанням сторін, але ніяк не регулює цю процедуру. Втім, міжнародне право війни включає і норми звичайного права, в яких містяться такі формули, як «все на всіх», « принцип рівності» та «диференційований обмін», – підтвердив Мельниченко.
За його Мельниченка, дія будь-якої конвенції поширюється лише на суб'єктів міжнародного права, до цього поняття належать і ще не визнані територіальні утворення, які ці конвенції підписали.
«Тобто щодо «ЛДНР» діють ті самі норми міжнародного права, які перебувають у Женевських конвенціях, але діють не як конвенційні норми (записані у конвенціях), а як звичайні норми міжнародного права війни», – вказує співрозмовник.
Крім того, якщо російські збройні сили взяли в полон українських військових, вони не мають права передавати їх так званим сепаратистам, оскільки ті не підписали Женевські конвенції, підсумував Роман Мельниченко, зазначивши, що в будь-якому випадку саме Росія нестиме міжнародно-правову відповідальність за переданих військовополонених.
- 21 березня між Росією та Україною відбувся перший повноцінний обмін після початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого.
- Москва повідомила про дев'ять військових, які повернулися додому, Київ заявив про обмін у форматі десять на десять.
- На початку квітня стало відомо про новий обмін у форматі 86 на 86.
- Українські військові, які обороняли заблокований російською армією Маріуполь і в останній період оборони утримували «Азовсталь», почали 16 травня покидати територію заводу на виконання наказу вищого керівництва України. Українська сторона назвала це «евакуацією з метою порятунку життя людей», а російська сторона заявила, що українські військові «здалися у полон».
- У перших повідомленнях було, що поранених із «Азовсталі» доправили у лікарні ОРДЛО, а інших у СІЗО Таганрога.
