Руслан Левієв, засновник розслідувальної групи Conflict Intelligence Team, каже про дещо дивне у діях в Україні чеченських загонів Росгвардії, так званих «кадирівців». Вони, каже він, практично не беруть участі в реальних боях, але при цьому активно піаряться в соцмережах: роздають «гуманітарну допомогу» на славу Рамзана Кадирова, голови регіону РФ Чечні, позують із прапорами тощо.
Чим насправді займаються чеченські загони в Україні та чи діють вони разом з іншими підрозділами російської армії? Також телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», поцікавився у Левієва, що він думає про твердження Росії, що «Україна випустила крилату ракету по Донецьку».
– Руслане, ви сказали, що ще уважно вивчатимете «кадирівців», але хотілося б саме на цьому зупинитися. Що, по-перше, вам відомо про них, скільки їх перебуває в Україні? Чи можна говорити про відмінність саме «кадирівців» від регулярних російських військ? Чи «кадирівці» входять до регулярних військ?
«Кадирівці» не входять до регулярних військ, формально вони є підрозділом Росгвардії
– «Кадирівці» не входять до регулярних військ, формально вони є підрозділом Росгвардії. Але важливий момент: за весь час їхньої діяльності ми бачили, що вони не підкоряються федеральному центру. Було багато різних непрямих зіткнень, коли є певний наказ загалом щодо Росгвардії, який абсолютно ігнорують «кадирівці», хоча формально вони – теж Росгвардія. Це – все-таки така приватна армія саме Рамзана Кадирова.
І зараз ми бачимо, що вони присутні на території України від початку конфлікту, проте їхньої участі в боях ми в результаті жодного разу не побачили. Як ми їх називаємо, це такі «PR-війська». Тобто вони можуть робити багато відео, багато фотографій, зроблених гарно, як вони ходять з автоматами, «зачищають» будинки, як вони нібито роздають гуманітарну допомогу та нібито дбають про мирне населення. Але це – вся їхня діяльність, яку ми весь час бачили. Вони погрожують і Зеленському, і українським військам, що «ми там за два дні зачистимо всю Україну». Але вже йде 21-й день війни, і здавалося б, де ці ваші «два дні»?
Це «PR-війська». Вони можуть робити багато відео, фотографій. У бій їх, зважаючи на все, весь цей час не пускають. Видно, вони для участі саме у бойових військових операціях не підготовлені та не навчені
Тому в бій їх, зважаючи на все, весь цей час не пускають. Мабуть, якийсь таки це не військовий підрозділ, а росгвардійський. Видно, вони для участі саме у бойових військових операціях не підготовлені та не навчені.
Більшість їх сидить під Києвом. Ми бачили їх також у Мелітополі. Більшість часу вони ходять і знімають відео. Ми бачили один інцидент, коли, судячи з усього, були загиблі «кадирівці»: днями була опублікована фотографія невеликого позашляховика з бронесклом десь під Києвом, і там видно два тіла, двох бійців, яких убили. Судячи з положень тіл, вони опинилися в засідці, і їх застрелили. За їхнім обмундируванням ми доходимо висновку, що, швидше за все, це були саме «кадирівці». Але безпосередньо справжнього бойового військового бою з «кадирівцями» ми поки що за весь час війни ще жодного разу не бачили.
– Коли ви говорите про «PR», ви маєте на увазі, що російські війська кудись просуваються, а потім туди заходять «кадирівці» та знімають там різні відео? Ми бачили їхній прапор, наприклад, під Києвом, вони десь його там вішали?
– Так, здебільшого це київський напрямок, Гостомель, Буча, Ірпінь. І той прапор, який вони вішали, це було на базі Нацгвардії України, про яку вони одразу ж зняли відео з такою хвалою, що «ми захопили базу Нацгвардії». Щоправда, ця база була порожньою, тобто там не було бою, не було такого, щоб вони там убили українських нацгвардійців і тим самим їх перемогли. Вони просто прийшли на порожню базу, поклали свій прапор і доповіли, що ось «ура, ми захопили базу».
Минуло вже майже три тижні війни, вони ще навіть жодного разу не брали участь у бою
І там же вони взяли, зважаючи на все, українські бронеавтомобілі «Варта», які ми тепер бачимо в тому числі на їхніх відеозаписах. Ось такі всі їхні «перемоги»: прийти на порожню базу, повісити свій прапор – «Ура, ми перемогли», ніби вони провели якийсь бій. І загалом PR їхній якраз ведеться в агресивній риториці, що «ми – такі круті бійці, ми готові зачистити Київ за два дні, дайте нам команду, Путіне, дай команду». А в результаті минуло вже майже три тижні війни, і вони ще навіть жодного разу не брали участь у бою.
– Руслане, не можу вас не спитати про нещодавній «удар» ракетою «Точка У» по Донецьку. Це дуже гучна історія, яка проросійськими засобами масової інформації подається як «удар ЗСУ» і що ця ракета була збита. Що ви про це думаєте?
– Ми стежимо за війнами з 2014 року, тобто вже вісім років ми детально у щоденному режимі вивчаємо хід кожної війни, за якою ми спостерігаємо. Це був і перший етап війни проти України, тобто 2014–2015 роки, це була війна у Сирії, це війна у Карабаху, Лівія, Центральноафриканська Республіка та інші. І в багатьох цих місцях раніше вже застосовувалася ракета «Точка У», в тому числі на цьому поточному етапі війни з Україною теж застосовувався ракетний комплекс «Точка У». Тому ми не раз займалися вивченням знайдених на землі уламків і намагалися встановити, звідки ракета прилетіла.
Зокрема, щодо вчорашнього (14 березня – ред.) інциденту із Донецьком є багато фотографій, знятих самими місцевими жителями Донецька та бойовиками зокрема. На них видно ракетну частину ракети «Точка У», тобто, грубо кажучи, хвіст ракети. Вона лежить на бульварі Шевченка, і за її положенням видно, що вона хвостом дивиться на південний схід, а, умовно, «лицьовою» частиною дивиться на північний захід. Враховуючи, що ракетна частина важка, габаритна, велика – коли від неї відокремлюється бойова частина у повітрі, сама ракетна частина зберігає напрямок руху та швидкість. Виходячи з цього і з огляду на попередні інциденти, які ми вивчали, завжди ракетна частина показувала, звідки ракета прилетіла.
Ракета прилетіла, судячи з усього, з південного сходу. Там українських сил немає
Так от, виходячи з цього, будь-хто може зараз подивитися ті ж фотографії, що бачили і ми з Донецька, побачити цю ракетну частину, геолокувати її і зрозуміти, що ракета прилетіла, судячи з усього, з південного сходу. А на південному сході на всій дистанції в 120 кілометрів (це далекобій комплексу «Точка У») розташована територія, підконтрольна російським силам і силам бойовиків. Там українських сил немає. Відповідно, звідти українська ракета не могла прилетіти.
При цьому в угрупованні «ДНР» заявляють, що нібито вони «збили цю ракету». Однак ми не бачимо на рештках ракети, що лежать на землі, слідів ураження цієї ракети. Для прикладу: будь-хто може згадати ситуацію зі збитим «Боїнгом» над Донбасом, коли його уламки були буквально зрешечені в решето через елементи ракети комплексу «Бук». В цьому випадку ми жодних подібних слідів на рештках ракети «Точка У» не бачимо. І є ще той факт, що ще й спрацювали касетні суббоєприпаси: є відео, як стаються дрібні вибухи на сусідніх вулицях, це якраз і працюють касетні суббоєприпаси. Нам все це говорить про те, що насправді ця ракета не була збита, а, швидше за все, вона відпрацювала штатно.
– Тобто, можна говорити, що це була якась жахлива провокація?
– Ми поки що зараз схиляємося з більшим ступенем ймовірності до того, що так, це саме вона і була. Тому що нам не віриться у те, що її збили, візуальні факти кажуть, що немає жодних слідів збиття.
Плюс є поточна ситуація на фронті – весь світ і все в принципі українське населення бачить, як російські сили обстрілюють міста, що там тисячі загиблих в одному Маріуполі, тисячі загиблих від цих обстрілів міст.
(Міська рада 13 березня повідомила, що в Маріуполі від початку вторгнення Росії в Україну загинули 2187 людей. 15 березня радник мера Маріуполя Петро Андрющенко заявив, що кількість жертв російських обстрілів у місті може наближатися до 20 тисяч.)
При цьому другій стороні, тобто російським силам, проросійським бойовикам треба якось урівноважити свої моральні позиції, показати, що це не вони такі звірі, а що українці їх теж обстрілюють.
І заради подібного доводу, наративу я впевнений, що і російські сили, і сили бойовиків цілком готові запустити таку акцію з реальною загибеллю мирного населення, яке перебуває в Донецьку. І ми вважаємо, що це і було.
– Ви взагалі якийсь резерв ще бачите у російських військ, які вони ще можуть відправити на кордон з Україною? Порівняно з тими, що вже зайшли на територію України? Це справді лише 10% від того, що має Росія?
10% від початкового угруповання військ, яке було на кордоні, ще там залишилося
– Навпаки: я б сказав, що 10% від початкового угруповання військ, яке було на кордоні, ще там залишилося, в резерві, власне, на кордоні. А більша частина – вже на полі бою на території України і воює. Але при цьому ми паралельно бачимо, що підтягуються нові та нові резерви, ми бачимо техніку, яка вирушає із різних регіонів Росії. І останнє, що ми бачили, – це велика нова колона «кадирівців», яка їде Кавказом у бік західної частини Росії: далі або вони повернуть на Крим, або вони повернуть у бік Ростовської області, Бєлгородської тощо. За цим ще треба дивитися.
Плюс ми бачимо ті новини, які надходили, що нібито найматимуть або закликатимуть сирійських волонтерів, швидше солдатів, для участі в боях в Україні.
Багато експертів кажуть, що нібито через 10 днів настане переломний момент
Спочатку ми теж подумали, що це блеф, піар. Проте ми бачимо підозрілу активність транспортних літаків, які почали курсувати між Латакією, тобто авіабазою Росії в Сирії, та Росією: літаки почали курсувати так, начебто вони перевозять когось. Тож у принципі резерви підтримки поточного темпу військових дій, як ми вважаємо, є.
Багато експертів кажуть, що нібито через 10 днів настане переломний момент і що далі йтиме все це на спад. Воно, в принципі, і зараз йде на спад. І на місці російських генералів правильніше було б відмовитися від ідей щодо оточення Києва, Харкова, Одеси та перекинути всі сили на схід, де точиться боротьба з силами операції Об’єднаних сил, де вони намагаються замкнути їх у котел. Проте російські генерали та Кремль не хочуть у це вірити. І навіть при всіх втратах, при всій шкоді та втратах продовжують йти шляхом, що визначили спочатку, оточення Києва, оточення Чернігова, Сум, Харкова та пробиття коридору до Одеси.
Війна Росії проти України триває 21-й день. Після нападу Росії, який почався 24 лютого, в Україні ввели воєнний стан і оголосили загальну мобілізацію. Країни Заходу вводять проти Росії потужні економічні санкції та продовжують надавати Україні зброю. Однак на прохання президента Володимира Зеленського запровадити над Україною безпольотну зону НАТО відповіло відмовою.
Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію», яка має на меті «демілітаризацію і денацифікацію».
Генеральний штаб Збройних сил України заявив 16 березня, що втрати особового складу РФ у війні проти України наближаються до 14 тисяч. Росія називає значно менші втрати російських військ, що діють в Україні. Незалежного підтвердження даних про втрати армії РФ в Україні наразі немає.
