Російське широкомасштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Російським військам вдалося зайняти деякі населені пункти. Щоб звільнити людей, які залишаються на тимчасово підконтрольній російській армії територіях, або там, де постійно точаться бої, українська влада організовує гуманітарні коридори. Але російські сили вже багато разів зривали досягнуті домовленості, розпочинаючи обстріли.
- 13 березня віцепрем’єрка-міністерка із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук повідомляла, що такі гуманітарні коридори не спрацювали одразу для декількох населених пунктів через атаки з боку російських військових.
- У цьому переліку – місто Пологи Запорізької області. За словами Верещук, «коридор був заблокований через постійні обстріли».
- Одному з жителів міста Пологи вдалось виїхати раніше. Чоловік самостійно вивіз родину разом з двома дітьми-підлітками.
Радіо Свобода наводить пряму мову очевидця, не називаючи його імені з міркувань безпеки. Але його особу верифіковали за допомогою представників Запорізької обласної військово-цивільної адміністрації.
Це чоловік хоче вивезти родину подалі, у безпечніше місце. А потім хоче повернутися, щоб приєднатися до лав тих, хто чинить спротив російським загарбникам.
– Я з самого початку війни був на території міста Пологи. Там самоорганізовувалася охорона, самооборона міста. Коли були попередження про можливе бомбардування міста, ми всі спускалися до укриттів.
Вже 3 березня окупанти вторглися на територію міста, почали лунати постріли та вибухи. Потім – гул техніки, яка заїхала і переміщалась територією міста.
Окупаційні війська отаборилися на території міста Пологи, а також села Пологи. З часом російські військові встановили свої блокпости. Практично по всьому місту.
Тривали бої із місцевою територіальною обороною.
З 7-го березня росіяни почали бомбардувати місто. Розбомбили центр, дуже багато помешкань, адміністративних будівель, в тому числі міську раду, районну раду.
У лікарні з однієї сторони вилетіли всі вікна. Страшне видовище.
В центрі немає жодного магазину, який би не постраждав від мародерства
Почалася облога міста, а далі – мародерство. Зараз в центрі немає жодного магазину, який би не постраждав від мародерства. Зараз всі магазини, всі аптеки в місті розграбовані.
Пару днів тому було чергове бомбардування і в місті Пологи, і в селі Пологи. Дуже багато будівель було знищено – серед них і мій дім.
Я був вимушений зібрати сім'ю – і виїхав з міста.
Дякувати богу, вся сім'я залишилася живою, але це дуже страшно, дуже страшно!
Я взагалі не розумію, нащо вони це роблять? Для чого їм всі ці руйнування? Яка в них мета?
Це злочин! Це такий злочин, що я навіть не знаю, як описати!
Коли до міста зайшли передові загони, вони дуже агресивно себе поводили. Застосовували силу проти місцевого населення.
Потрапляючи в населені пункти, вони відбирають і ріжуть худобу та птицю. У будинках розбивають все, нищать побутову техніку, б’ють дзеркала та скло, перевертають речі, поводять себе як татаро-монголи у давнину.
У будинках розбивають все, нищать побутову техніку, б’ють дзеркала та скло, перевертають речі, поводять себе як татаро-монголи у давнину
Я так розумію: якщо щось треба, зайдіть у хату, візьміть продукти, речі, відкрийте холодильник чи з погреба дістаньте. Але навіщо нищити майно людей?
Але коли просто розбивають прикладами всю побутову техніку, руйнують шафи, об ліжко чистять ноги.
Я не розумію, це що таке виховання? І звідки така ненависть до українців?
Коли російські військові почали на зайнятій території ставити блокпости, то вони намагалися показувати свою чемність. Намагались нас заспокоювати, щоб отримати прихильність місцевого населення.
Вони казали нам: не бійтеся. А ми кажемо: як же не боятися, якщо ви таке робите?
Також під час перетину блокпостів вони забирають телефони та переглядають їх, щоб не було фото та відео з місцевості, підтвердження руйнувань від обстрілів – особливо цивільних районів, коли після вибухів усе навколо понівечено. Через це вони лютують.
На даний час, з того, що мені відомо, серед місцевого населення близько 20 загиблих.
Хлопці з територіальної оборони мужньо трималися декілька діб, але після ведення нерівного бою мусили відійти, щоб просто не загинути в місті.
На даний час я виїхав разом з сім'єю. Та буду намагатися вивести родину у більш безпечні райони, а потім приєднаюся до лав захисників Запоріжжя.
