ЛЬВІВ ‒ Переселенці з Маріуполя Донецької області організували у Львові арт-терапію для дітей, які з батьками покинули свої рідні домівки і вимушено виїхали з міст і сіл, які перебувають під обстрілами чи окупацією російських військ. Діти за допомогою олівців передають свій стан, а мистецтво допомагає їм подолати стрес і шок, пояснюють організатори.
На прохання намалювати щось, що означає для дітей безпеку, п’ятирічний хлопчик із Донбасу взяв синій і жовтий олівці. Він намалював синє море і жовтий пісок. Інша дитина свій стан передала чорним кольором.
«Мені 10 років, я з села Кіровоградської області. Там залишились мій дід, баба, кіт. Я приїхав із тіткою. Ми вчора приїхали. І я ще всього тут не побачив. Маємо малювання щодня, ходжу їсти. Коли я повернусь додому?» ‒ запитує 10-річний Євген.
Група дітлахів вільно розташувалась на підлозі для заняття з арт-терапії. Всі вони тепер живуть у центрі Львова разом із батьками під дахом молодіжного мистецького центру, який став тимчасовим прихистком для вимушено переселених людей. У кожній кімнаті ‒ матраци на підлозі. Тут людей годують і допомагають їм вирішити певні проблеми.
А переселенці з Маріуполя Марія Проніна та Денис Погребной разом із друзями організували для дітлахів щоденні заняття ‒ арт-терапію. Бо мистецтвом, кажуть, можна допомогти дитині вийти зі стресу.
Діти напруженіМарія Проніна
«Діти напружені. Згідно з нашими методиками з арт-терапії, розумію, що вони переживають, який мають хаос, непорозуміння. Це видно по малюнках, що діти у собі, у своїх рідних, в українцях бачать великий ресурс, порятунок. Коли ми просимо їх намалювати те, що їх заспокоює, чого їм зараз дуже хочеться, як себе відчувають, вони виносять дуже добре речі, показують любов, роблять щит. Старші діти усвідомлюють, що відбувається. Малі дітлахи мають одне запитання: «Чому вони не можуть повернутися додому?», ‒ каже Марія Проніна.
Група переселенців із Донбасу робить у Львові пілотний проєкт: займається з дітьми і навчає також волонтерів, які проводитимуть заняття з арт-терапії, щоб позбавити дітей стресу і шоку.
Збираємо дітей на заняттяМарія Проніна
«Ми розробили методику, яка допомагає швидко знайомитися з дітьми, налагоджувати з ними контакт, зрозуміти їхні страхи. Кожен день на заняттях додаються нові діти. Бо люди з цього центру розходяться в інші місця. Ось Федір – йому три роки. Я спостерігаю за ним, спілкуюсь, стараюсь його відволікти, даю йому зрозуміти, що він дорослий і все розуміє. Щодня обходимо всі кімнати і збираємо дітей на заняття, вони знайомляться між собою, потім разом проводять час. Заняття розраховані на дітей від 3 до 15 років. Звісно, старші посміюються з малювання», ‒ говорить Марія Проніна.
Діти переживають
Ольга Міледова приїхала у Львів із Сєвєродонецька Луганської області. Житлові квартали цього міста перебувають під постійними обстрілами російської армії, про що свідчать дані української влади.
Обстріл, бомбили насОльга Міледова
«Обстріл, бомбили нас, було страшно. Ми вісім днів перебували у бомбосховищі, не виходячи. Взяли з сестрою найбільш цінне ‒ дітей, двох собак. Все бігом і оперативно збирали, виглядали евакуаційний потяг – і бігом до нього. Синові ‒ 11 років, і він дуже наляканий, великий стрес, були сльози. Нервова система його дуже постраждала. Певно психологічно доведеться відновлювати його», ‒ каже Ольга Міледова.
Діти малюють і з малюнків роблять кульки, які обгортають фольгою, що символізує щит, захист, а потім ще й обклеюють стрічкою. Коли дітям важко, вони, маючи ці кульки при собі, можуть їх сильно-сильно стискати, каже Денис Погребной:
Діти переживають шокДенис Погребной
«На жаль, як вплинула війна на дітей, які наслідки цього стресу, ми побачимо через певний час. Діти переживають шок, а усвідомлення, що відбувається з ними, прийде з часом. Звичайно, все залежить, в яких умовах і звідки евакуювали дітей. Сценарії можуть бути різні: жодних наслідків для дитини це може і не мати і до найбільш страшних. Це все індивідуально. Є діти, які виїжджали під обстрілами, на вокзалах бачили трупи, то вони бояться про це говорити, при сильному шумі падають на підлогу».
Двічі переселенка
Марія Проніна вже вдруге у житті переживає вимушене переселення. До 2014 року вона жила в Донецьку. Після окупації її рідного міста залишатись 27-річній українській активістці в Донецьку, каже, було небезпечно. Спершу вона переїхала у Київ.
Не могли уявити, що все буде знищеноМарія Проніна
«Я кілька місяців жила в Києві, з роботою було дуже важко. Ми поїхали у Маріуполь і там доєднались до соціальної роботи. ЮНІСЕФ робило проєкти, терапевтичні тренінги. Я працювала з дітьми з зони АТО. Ми в Маріуполі за два місяці до початку війни були дуже напружені і чекали, що щось станеться лихе, укріплювалися, готувалися. Постійно у нашій команді обговорювали, що у нас повинен бути план, що повинні знати, як у тій чи іншій ситуації бути. Коли все пішло не так, ніхто не міг зрозуміти, що настільки все піде не так. Ми максимум, до чого готувалися – так це до проголошення псевдо «ДНР» і «ЛНР», що їх визнають і почнуть відвойовувати Краматорськ, Слов’янськ, Маріуполь. А Маріуполь так відбудували за три роки! Це таке гарне місто стало за ці роки, стільки талановитої молоді! Ми не могли уявити, що це все буде знищено і людей убиватимуть», ‒ говорить Марія Проніна.
На прохання Радіо Свобода описати свій внутрішній стан Марія Проніна відповіла: «Я дуже люта, просто дуже. Якби не займалась з дітьми, пішла б убивати ворога, який прийшов на мою землю вбивати українців».
Масштабна війна Росії проти України триває 15-й день. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Обстріли житлових районів ведуться з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет. Колони бронетехніки російської армії намагаються оточити Київ та кілька обласних центрів неподалік російського кордону.
Росія називає це «спеціальною військовою операцією з демілітаризації та денацифікації України». Незважаючи на регулярні обстріли українських міст російськими ракетами, Москва заперечує, що об’єктами атак є цивільні.
Після нападу Росії, який почався 24 лютого, в Україні ввели воєнний стан і оголосили загальну мобілізацію. Країни Заходу вводять проти Росії потужні економічні санкції та продовжують надавати Україні зброю.
Вже декілька країн почали розслідування про воєнні злочини РФ, скоєні під час вторгнення в Україну.
Від початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україні, як повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова 10 березня, загинула 71 дитина та отримали поранення ще понад 100 дітей.
За оприлюдненими 9 березня даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, внаслідок бойових дій в Україні загинули 516 цивільних: 98 чоловіків, 60 жінок, дев’ять хлопчиків, п’ятеро дівчат, 23 дитини та 321 дорослий, чия стать наразі невідома. Водночас у ООН вважають, що справжні цифри «значно вищі», оскільки з місць, де йдуть інтенсивні бойові дії, інформація надходить із запізненням.
