Росія у порушення базових принципів міжнародного права визнала «незалежність республік Донбасу». Що це означає для України?
Далі, після «визнання» Російська Федерація підпише договори про «дружбу й співробітництво», а фактично про безпеку й оборону так званих «ЛНР» і «ДНР».
Потім офіційно введе туди свої війська, розмістить військові бази.
Після цього перейде до наступу.
Які можливі варіанти розвитку подій?
Навіть не Путін, а місцеві маріонеткові режими заявлять, що їхні межі проходять не по лінії розмежування, а по адміністративних кордонах Донецької та Луганської областей.
А далі два варіанти: або відразу війна за вихід до цих кордонів, або загроза війни як новий інструмент тиску на Україну замість Мінських домовленостей.
Враховуючи задіяні росіянами ресурси, швидше за все спроба захоплення Маріуполя чи Краматорська, а також півночі Луганської області, відбудеться вже найближчими днями.
Частину можуть відкласти на потім. Для переговорів і пом'якшення санкційного удару Заходу.
Так не буде як вже було
Це якщо бойові дії підуть так як вони задумали. Але я думаю, що так не буде.
Росіяни щодо України мислять шаблонно, своїми далекими від реальності стереотипами. І промова Путіна цьому черговий доказ.
Путіну хочеться повторити як вже було. Але так як було в Криму, чи у Слов'янську, вже не може бути за визначенням. Це вже зовсім інша історія, інша Україна, і інший світ.
У чому їхній розрахунок?
Думаю, що нагодовані путінською пропагандою війська можуть сподіватися, що місцеве населення їх підтримає або, принаймні, не чинитиме опору. Чому? Ну, бо, по-перше, їм зараз розкажуть, що на Донбасі нарешті настане «мир». По-друге, що зарплати і пенсії у них будуть більшими ніж в Україні. І що у перспективі буде повне приєднання до Росії...
Для когось це може спрацювати, але вже далеко не на всіх.
Українці чинитимуть опір.
Збройні сили чинитимуть опір. І саме від сили опору залежить зупинення агресора, його воєнно-політична поразка, руйнація його імперського проєкту і настання стійкого та довгострокового миру.
Але щоб це сталося, наш опір має бути достатнім не лише в зусиллях, а й у часі. Ми витримаємо, але для цього потрібна консолідація.
В України просто немає вибору.
Промова Путіна – це не стільки про визнання «ЛНР» і «ДНР», як про невизнання України.
Оце вже точно війна не просто за незалежність, а й за саме існування.
Володимир Горбач – політичний аналітик у Інститут Євроатлантичного Співробітництва.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
