Росія не піде на повномасштабний наступ проти України, заявив у «Суботньому інтерв’ю» Радіо Свобода учасник переговорів із врегулювання на Донбасі Сергій Гармаш. За його словами, як колишній співробітник КДБ СРСР російський президент Володимир Путін намагається дестабілізувати ситуацію в Україні через спецоперації.
На думку Гармаша, прямий напад призведе до «вбивчих» санкцій Заходу, а Путін їх побоюється.
За словами Гармаша, оптимальний приклад для Путіна: заворушення на початку нинішнього року в Казахстані, коли в цю країну на прохання президента Касима-Жомарта Токаєва ввели війська ОДКБ – передусім російські. Саме так, стверджує Гармаш, Кремлю було б вигідно вчинити в Україні, спровокувавши перед введенням військ хаос у Києві та інших містах України.
«У Путіна немає наміру повномасштабного наступу. І для нього найбажаніший варіант – це взагалі Казахстан, коли його самого покличуть окупувати нас. А для цього потрібні внутрішня дестабілізація, внутрішні безлади тут у Києві, в інших регіонах України. І цього Путін може досягти різними способами. Один із яких – це військова поразка України, на що він сподівається, мабуть, на Донбасі (за прикладом поразки ЗСУ в 2014 році в Іловайську і в 2015 році в Дебальцевому). І це ж буде не його, «не російський військовий наступ», а наступ так званих «ЛНР», «ДНР» чи ОРДЛО», – сказав учасник переговорів з урегулювання на Донбасі.
«І я думаю, що багато західних столиць захочуть почути Путіна в цьому випадку. Тому що той же Берлін і Париж не дуже хочуть накладати на нього санкції. Другий спосіб – якщо Україна погодиться піти на прямий діалог із Донецьком і Луганськом у межах Тристоронньої контактної групи. То я думаю, що більшість регіонів України не сприймуть це. І це також може викликати внутрішню дестабілізацію. І це також Путіна чудово влаштовує. Третій спосіб – неправдиві повідомлення про замінування, кібератаки, провокування енергетичної кризи. А ми знаємо, що обленерго в Україні – це і російський капітал, на жаль», – додав Сергій Гармаш.
Протести в Казахстані розпочалися 2 січня цього року в місті Жанаозені через підвищення цін на скраплений газ. Упродовж кількох днів мітинги стали масовими, перекинулися на інші міста Казахстану, а вимоги – політичними, розпочалися погроми, напади на адміністративні будівлі та мародерства.
Загинули понад 220 людей, ще 4,5 тисяч були поранені. 7 січня президент Касим-Жомарт Токаєв стверджував, що у Казахстані діють «озброєні бандити», і у звʼязку із «зовнішньою агресією» попросив про військову допомогу країн-членів Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).
До Казахстану були відправлені військові пʼяти країн ОДКБ, основу контингенту склали російські військові. 11 січня Токаєв заявив, що операція завершується, і сили ОДКБ поетапно виводитимуть із території Казахстану. З 14 січня розпочалося виведення із країни іноземних військових.
З осені минулого року у західних ЗМІ почали з’являтися повідомлення з посиланням на дані розвідки про концентрацію російських військ на кордоні з Україною. США й інші країни Заходу припустили, що Москва готує військове вторгнення і почали надавати військову допомогу Україні.
Кремль ці заяви відкинув і зажадав від США і НАТО «гарантій безпеки», зокрема, не розширювати Альянс на схід. Представники Заходу заявляли, що на поступки в принципових питаннях не підуть.
Президент Володимир Путін стверджував, що в нього «складається враження» – Україна готує наступ на Донбасі.
29 січня російські військові заявили, що підрозділи і авіація Західного військового округу Росії, розташованого біля українських кордонів, завершили планову перевірку боєготовності і повертаються до місць дислокації.
