Президент Казахстану Токаєв, здається, міцно тримається при владі, після того, як припинилися заворушення, що загрожували його правлінню. Але як вплинули на ставлення до нього громадян країни ті рішення, які він ухвалив, щоб зберегти себе біля керма?
Із того моменту, як Касим-Жомарт Токаєв став виконувати обов’язки президента Казахстану в березні 2019 року, багато хто вважав, що він – лише номінальний президент, а його попередник – Нурсултан Назарбаєв – продовжував і далі керувати країною.
На початку січня 2022 року Токаєв застосував силу, щоб придушити масові протести, які серйозно загрожували його правлінню на тлі звинувачень у тому, що прихильники Назарбаєва також хотіли його змістити.
За ті майже три роки, коли Токаєв офіційно був президентом, дехто замислювався, чи керував би такий ветеран-політик інакше, якби він не стояв у тіні Назарбаєва.
Після очищення урядових установ від членів сім'ї та лояльних до Назарбаєвих людей і позбавлення багатьох з них повноважень, Токаєв тепер має шанс показати, як він буде правити.
Але різкі дії його уряду в перші тижні 2022 року, можливо, непоправно підірвали його авторитет серед народу Казахстану.
Стріляти на ураження без попередження
Мирні загальнонаціональні антиурядові протести, що виросли з одного протесту проти підвищення цін на газ для автомобілів у західному Казахстані 2 січня, були розігнані в деяких містах невідомими збройними групами.
Це був початок того, що деякі в Казахстані називають «Канді Кангтар», або Кривавий Січень.
Влада відповіла на перші протести, вимкнувши Інтернет, оголосивши надзвичайний стан і сувору комендантську годину.
До 5 січня в кількох містах Казахстану сталася стрілянина, а в найбільшому місті – Алмати – спалювали адміністративні будівлі та грабували магазини.
Того дня Токаєв також заявив, що прийняв відставку уряду.
У національному зверненні 7 січня Токаєв сказав, що віддав силовикам наказ стріляти без попередження на ураження.
- Того вечора в Алмати 73-річний Куат Біткенбаєв і його 64-річна дружина Гульзіфа Кулсултанова поверталися додому після відвідування родичів. Вони все ще були за кермом після 23:00, коли набула чинності комендантська година, і їхній автомобіль без попередження потрапив під кулі, загорівся і вони загинули.
Їхня трагічна смерть була лише одним із багатьох випадків, про які повідомлялося на той час.
- Раніше того вечора 21-річний Бабахан Жолбарисханулі і його сусід виносили сміття зі свого багатоквартирного будинку в Алмати рано ввечері, коли під’їхали три поліцейські машини, з яких вискочили люди в формі та відкрили вогонь. У Жолбарисханулі поцілили і він загинув.
- 8 січня в Талдикоргані, приблизно за 225 кілометрів на північний схід від Алмати, Нурболат Сайткулов, його дружина Алтинай Єтаєва та їх 15-річна донька Нурай їхали до свого будинку, коли їх застрелили у власній машині, нібито після нової, попередньої запровадженої комендантської години.
- Археолог Єрлан Жагіпаров 6 січня покинув свій будинок в Алмати, щоб перевірити ситуацію на сусідній площі. Він зателефонував другу близько восьмої вечора, щоб сказати, що його затримали бійці Нацгвардії. Але після цього від нього не було жодних звісток, незважаючи на те, що рідні і друзі його скрізь шукали.
12 січня з моргу зателефонували і сказали, що у них є тіло Жагіпарова. Брат опізнав тіло і повідомив, що на тілі Єрлана є сліди побиття, його руки були закуті у кайданки, а у грудях при цьому був отвір від пострілу.
Схожі історії продовжують з'являтися щодня і вказують на максимально жорсткий підхід до придушення демонстрацій.
Наразі влада повідомляє, що має інформацію про:
- 227 загиблих під час заворушень,
- у тому числі 149 мирних жителів
- та 11 співробітників правоохоронних органів лише в Алмати
- під час демонстрацій було затримано понад 10 000 осіб
- і, як повідомляється, кілька сотень все ще перебувають під вартою.
Побиття і катування
Серед тих, кого випустили, багато хто каже, що їх били під вартою, як от киргизький джазовий піаніст Вікрам Рузахунов, якого також змусили зробити відеозапис зізнання, що показали на державному телебаченні, про те, що він безробітний, і приїхав до Казахстану після того, як йому запропонували гроші для участі в антиурядових акціях
- Рузахунов відмовився від так званого зізнання після того, як був звільнений, і сказав, що його жорстоко побили під час затримання.
- Інший громадянин Киргизстану Чолпонбек Сидиков, який працював в Алмати, повідомив, що під час затримання його сильно побили, завдавши множинних переломів.
- Інші розповідали схожі історії або казали, що їх катували під час ув’язнення, наприклад, активісти Асет Абішев і Куат Шамуратов, який отримав струс мозку.
- Є також повідомлення про те, що поліція та силовики приїжджають до лікарень і забирають підозрюваних, які в деяких випадках нещодавно перенесли операцію
- Представник МВС Нурділда Ораз повідомила, що 24 січня міністерство перевірило сім випадків катування серед затриманих під час січневих заворушень.
«20 000 терористів»
Токаєв видав наказ про стрілянину на ураження, оскільки він сказав, що насильство «підбурювали терористи, навчені іноземними державами», хоча цей опис змінився на «іноземних терористів» або, більш туманно, людей, які «розмовляли неказахською мовою». Він також поставив країну в режим «червоної готовності» через тероризм.
Токаєв сказав, що близько «20 000 цих терористів зібралися в районі Алмати», що стало основою для його наказу стріляти на ураження.
Токаєв не надав жодних доказів цьому твердженню. Багато протестувальників були обурені тим, що їх вважають терористами, і провели невеликі протести, щоб висловити своє невдоволення.
«Терористична» загроза була також офіційною причиною для Токаєва, щоб звернутися до очолюваної Росією Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) за допомогою для відновлення порядку. За його словами, Казахстану загрожувала зовнішня сила, і країні потрібна була допомога, щоб дати їй відсіч.
ОДКБ вперше за свою 30-річну історію погодилася відправити війська до країни-союзника, іноземні сили із приблизно 2-3 тисячами солдатів, переважно з Росії, прибули приблизно на тиждень.
Деякі аналітики вважали, що сили ОДКБ направили не для відновлення порядку, а були ознакою підтримки Кремлем Токаєва у нібито боротьбі за владу з прихильниками Назарбаєва.
Але розгортання ОДКБ викликало обурення у населення Казахстану, яке вважало, що Токаєв завдає шкоди суверенітету країни, вводячи іноземні війська.
Оглядаючись назад, важко зрозуміти, навіщо взагалі були потрібні іноземні війська, які вийшли з Казахстану 19 січня 2022 року.
Токаєв швидко перестав згадувати про тисячі терористів, які перебувають на волі в Казахстані, і хоча чиновники продовжують стверджувати, що терористи були причетні, вони не надають жодних цифр.
З огляду на те, що станом на 24 січня близько 711 осіб по всій країні все ще перебувають під вартою, здається, що в країні ніколи й не було тисяч терористів.
А що Назарбаєв?
«Шал кет» або «забирайся, старий» було звичайним скандуванням під час протестів у дні, коли Токаєв ставав президентом, і це лунало по всій країні під час мирних протестів у січні 2022 року.
Зміни до Конституції, затверджені ще на початку 2000-х років, надали першому президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву широкі повноваження навіть після того, як він офіційно пішов у відставку. До того ж, посада секретаря потужної Ради безпеки давала ще додаткові повноваження. Тож Назарбаєв залишив пост президента, очолив Раду безпеки і мав великий вплив.
Не важко було зрозуміти, чому багато хто не бачить жодної різниці в тому, як керували країною або хто керував нею після того, як Токаєв офіційно перебрав на себе роль президента.
Але «Шал кет» був спрямований не лише проти Назарбаєва, а й у цілому на створену ним систему правління, яка приносила користь родині та друзям Назарбаєва, багато з яких зараз мільярдери.
- 5 січня Токарєв звільнив Назарбаєва з посади секретаря Ради безпеки Казахстану.
- Троє зятів Назарбаєва раптово звільнили чільні пости у великих казахстанських компаніях і організаціях невдовзі після цього.
- Племінник Назарбаєва Самат Абіш також був звільнений з посади заступника голови Комітету національної безпеки (КГБ) Казахстану.
- Токаєв також оголосив про створення спеціального фонду і сказав, що ті, хто збагатився за роки президентства Назарбаєва, очікується, зроблять до нього внески.
Це означає, що ті, хто забирав прибутки країни протягом 30 років, зможуть повернути частину того, що вони взяли, щоб уникнути в'язниці.
Хоча члени сім'ї Назарбаєва, схоже, зазнають фінансового удару після перемоги Токаєва у внутрішньоелітних боях, немає жодних ознак, що відбудеться розслідування або їх притягнуть до відповідальності за багаторічне зловживання владою задля наживи.
Фактично, конституційні зміни, внесені понад 20 років тому, забороняють розслідування щодо Назарбаєва або його найближчих родичів.
Сам Назарбаєв уперше в історії Казахстану залишився без державної посади, і у своєму відеозверненні до народу від 18 січня назвав себе пенсіонером.
Хоча поворот подій, безсумнівно, сильно вдарив по самолюбству Назарбаєва, немає натяку на те, що «Елбаси» загрожує будь-яке покарання за гроші, які він нібито перевів на іноземні рахунки, або за більш серйозні злочини, до яких він нібито був причетний.
Нова ера?
Тож Токаєв нарешті звільнився від Назарбаєва і, здавалося б, може визначити свій власний курс як президент.
Але він робить це після того, як дає правоохоронним органам зелене світло застосувати надмірну силу проти громадян країни для наведення ладу і створює фіктивну загрозу, щоб виправдати це.
Він також у боргу перед Кремлем за те, що попросив війська для своєї підтримки, коли його становище як президента здавалося нестійким.
І, схоже, Токаєв не має наміру притягувати до відповідальності членів сім'ї Назарбаєва або прихильників, які, як вважається, обманювали казахстанців та крали у них протягом 30 років.
Усі соціально-економічні та політичні реформи, які дехто вимагав від Токаєва відтоді, як він став президентом, так і не були здійснені.
Тож, попри нещодавні обіцянки, що зміни настають, перші дні його сольного президентства надовго запам’ятаються як найчорніші дні незалежності Казахстану.
