КИЇВ – Вже кілька тижнів десятки тисяч російських військових зосереджені на позиціях на північ і схід від кордонів України, а також у Криму, який Москва захопила у 2014 році.
І на тлі провокаційних коментарів президента Володимира Путіна на адресу Києва та вимог Кремля назавжди залишити Україну поза НАТО, американські та українські спецслужби попередили, що Росія готується до можливого військового наступу, який може початися протягом місяця.
Але в Києві в цей святковий час мало ознак занепокоєння, що вторгнення може бути неминучим. По-перше, Україна веде війну вже майже вісім років, воюючи проти підтримуваних Росією сепаратистів, які з квітня 2014 року захопили частину східних районів Донецької та Луганської областей, включно з обласними центрами.
«Мені вже просто байдуже, ми живемо біля вулкана майже вісім років», – розповіла Радіо Свобода Валентина Тарпіщева, 33-річна фітнес-інструкторка, мати двох дітей, яка живе за 600 кілометрів від Донбасу.
«Ми маємо оплачувати рахунки та подбати про дітей», – сказала вона, переглядаючи одяг зі знижками в переповненому торгівельному центрі на півдні Києва.
«Немає істерії»
За даними опитування Rating Group, опублікованого в грудні, плата за комунальні послуги та важка економічна ситуація стоять на порядку денному багатьох українців вище, ніж перспектива війни.
Три чверті респондентів заявили, що найбільшою проблемою для них є підвищення тарифів на газ та опалення, а також «ескалація» економічних негараздів в Україні.
Немає ніякої істерії, це точноІгор Козловський
Що стосується війни, то менше половини опитаних вважають, що військова ескалація можлива, тоді як 23 відсотки сказали, що такий розвиток подій є «малоймовірним», йдеться в опитуванні.
«Немає ніякої істерії, це точно», – сказав Радіо Свобода Ігор Козловський, професор університету з Донецька, який переїхав до столиці після майже 700 днів полону у сепаратистів. «Взагалі все врівноважено і спокійно».
Одним із факторів, що вплинули на таке ставлення, може бути той факт, що українські офіційні особи загалом висловлювали меншу тривогу, ніж їхні американські колеги, щодо шансів нової великої російської військової операції.
Чи є загроза? Звісно, для нас є постійна загроза – ми з цією загрозою живемо вже сім роківОлексій Данілов
«Для повномасштабного вторгнення має бути у щонайменше три, чотири, п’ять разів – набагато більше [російських сил], ніж є сьогодні», – сказав телеканалові «Настоящее время» Олексій Данілов, секретар РНБО України.
«Але чи є загроза? Звісно, для нас є постійна загроза – ми з цією загрозою живемо вже сім років», – додав Данілов.
У деяких стомлених війною українців розвинулась форма фаталізму, яка нагадує настрої інших народів, які стикаються з загрозою тривалого й невирішеного військового конфлікту, кажуть оглядачі.
«Ставлення до війни в Україні починає нагадувати настрої в [Південній] Кореї чи Тайвані – це пекельна сила, яка рано чи пізно вплине на людину, як і смерть окремої людини», – каже київський аналітик Олексій Кущ.
Однак не всі поділяють таке ставлення. Опитування громадської думки вказують на різноманітні погляди.
Згідно з опитуванням Київського інституту соціології, опублікованого у середині грудня, кожен третій українець заявив, що візьме зброю, якщо російські війська увійдуть до їхнього рідного міста чи села.
Але майже 40 відсотків тих потенційних добровольців живуть на західній Україні, далі від російського кордону та лінії фронту на Донбасі, тоді як близько чверті опитаних у східних областях заявили, що приєднаються до збройного спротиву. Ці цифри перегукуються з відмінностями між переважно україномовним заходом і переважно російськомовними сходом і півднем.
Тим часом майже 19 відсотків заявили, що «нічого не робитимуть» у разі вторгнення, а майже 25 відсотків воліли б уникнути війни, переїхавши в інший регіон або залишивши країну.
Армія не та, що була раніше
Владислав Соболевський не входить до жодної з цих двох груп.
Ветеран Донбасу, який три роки воював на сході країни, каже, що готовий повернутися на службу в будь-який момент – і стверджує, що вторгнення Росії, швидше за все, матиме позитивний результат для України.
«Чому позитивний? Здається дивним, але всю цю справу так чи інакше треба вирішувати… і тепер українська армія готова відбити цю атаку», – сказав цей 32-річний міцний чоловік в інтерв’ю Радіо Свобода.
Соболевський, футбольний фанат і ентузіаст єдиноборств, у 2014 році приєднався до добровольчого батальйону «Азов» – і побачив, наскільки деморалізованими, недостатньо оснащеними та погано навченими були українські військовослужбовці.
Українська армія готова відбити цю атакуВладислав Соболевський
Він та тисячі інших добровольців допомагали армії утримувати сепаратистів від подальшого просування, а також відіграли роль у перетворенні Збройних сил на краще підготовлену та краще мотивовану силу, яка тепер має суперсучасне озброєння на зразок американських протитанкових ракетних комплексів Javelin та турецьких безпілотників Bayraktar.
Військові аналітики не поділяють впевненість Соболевського у шансах України в разі нового великого наступу – хоча більшість погоджується, що Збройні сили значно покращилися після початку війни в 2014 році.
У будь-якому разі, Соболевський вважає, що якщо Росія піде в наступ, західні санкції завдадуть удару її банківському сектору, зруйнують сподівання Кремля отримати остаточне схвалення на поставку природного газу в Європу газогоном «Північний потік-2» – в обхід України – і повністю ізолюють Путіна на міжнародній арені.
«Це може стати початком кінця Росії», – підсумував він.
Михайло, колишній керівник металургійного заводу, який втік із контрольованого сепаратистами Луганська в 2014 році до Києва, не поділяє ентузіазму Соболевського.
48-річний батько двох дітей, який не називав свого прізвища, бо боїться обох сторін конфлікту, стурбований потенційним новим сплеском бойових дій на Донбасі, де обстріли і періодичні сутички тривають і донині хоча й не з тою інтенсивністю як під час активної фази війни 2014-15 років. У ході конфлікту загинули понад 13 000 мирних жителів і військових.
Михайло, чиї батьки та брати й сестри досі живуть у контрольованій сепаратистами частині Луганської області, дуже критично ставиться до тамтешньої де-факто влади – і до Путіна.
Але він звинувачує в конфлікті прозахідний уряд колишнього президента Петра Порошенка. Він сказав, що вважає уряд нинішнього президента Володимира Зеленського нездатним завоювати серця тих, хто живе на контрольованих сепаратистами частинах Донбасу.
У похмурій грі у здогадки про те, чи ризикне Путін розпочати новий великий наступ, одне з ключових питань полягає в тому, наскільки він вірить, що може досягти у підсумку і якою ціною.
Путін відчуває слабкість, він користується цими речамиІгор Романенко
Аналітики та українські чиновники припускають, що на додаток до досконішої армії цивільне населення могло б чинити жорсткий партизанський опір, що призведе до затяжного кровопролиття в деяких районах.
Але Микола Мітрохін, дослідник Бременського університету в Німеччині, сказав, що Москва може сподіватися на значну кількість людей на сході та півдні, чиї симпатії більше схиляються до Москви, а не до Києва. Йдеться зокрема про потрібну пропагандистську «картинку» для російського державного телебачення у разі вторгнення.
«Путін відчуває слабкість, він користується цими речами, і… ми знаємо і розуміємо, що деякі люди можуть так діяти», – сказав Радіо Свобода Ігор Романенко, генерал-лейтенант у відставці, колишній заступник начальника Генштабу Збройних сил України.
За його словами, у 2014 році деякі мирні жителі на сході країни заважали українським військовим, перекриваючи дороги та навіть викрадаючи боєприпаси.
«Але такі дії нас не зупинять, коли мова йде про нашу оборону», – додав Романенко.
(Автор матеріалу – Мансур Мировалев, кореспондент Радіо Свобода у Києві)
