31 жовтня у шотландському Ґлазґо розпочалася двотижнева кліматична конференція ООН, яку називають також саміт COP26. Через пандемію коронавірусу її проведення було відкладено на два роки. Від цьогорічного заходу очікується, які саме зобов’язання зі збереження довкілля візьмуть на себе країни-учасниці, адже, за словами природоохоронців, зміни клімату є невідворотними, і вони ідуть прискореними темпами.
Яка мета переговорів?
Кліматичний саміт у Ґлазґо, в якому беруть участь представники з понад 190 держав, екологи називають найбільшою подією за останні шість років.
У 1994 році набула чинності Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату.
Країни, які підписали цей документ, зобовֹֹ’язались зменшити кількість парникових газів в атмосфері, а також розпочали свої щорічні зустрічі на Конференції сторін (з англ. Conference of Parties або COP – ред.) Цього року це вже 26-е за рахунком міжнародне зібрання.
Учасники міжнародних кліматичних переговорів прагнуть узгодити юридичні механізми впливу на уряди держав, щоб посилити їхню відповідальність за дії, які призводять до зміни клімату в усьому світі.
Позиція української сторони
Президент України Володимир Зеленський також взяв участь у саміті, де презентував Кліматичний порядок денний України. У липні цього року український уряд затвердив оновлений національно визначений внесок України до Паризької угоди (документ, ухвалений у 2015 році в межах Рамкової конвенції ООН – ред.). Цим самим Україна прагне скоротити викиди парникових газів на 65% у 2030 році від рівня 1990 року, зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода керівниця відділу клімату ГО «Екодія» Євгенія Засядько.
Щоб досягнути цього, Україна очікує отримати інвестиції на 102 мільярди євро.
За словами Євгенії Засядько, Україна вважає неприпустимим той факт, що Росія включає у свою звітність щодо викидів дані з окупованого Криму та ОРДЛО.
Які небезпеки чатують на людство?
Кліматичні зміни однакові для всіх країн, незалежно від континенту, зауважує в коментарі Радіо Свобода професор кафедри екології Києво-Могилянської академії Євген Хлобистов. Вони характеризуються поступовою зміною погодних умов і зменшенням водності поверхневих джерел.
На думку Євгена Хлобистова, найбільшими проблемами, які постануть перед людством за 10-20 років будуть:
- Дефіцит питної води. В різних частинах планети люди матимуть різні запаси прісної води.
- Несприятливі погодні умови. Великі території земної кулі страждатимуть від високих температур. Це стосується країн Близького Сходу, Середньої Азії, де прогнозують показники стовпчиків термометрів вище за 50 градусів.
- Танення льодовиків. Території на Півночі будуть непридатними для традиційного господарювання.
- Все це призведе до потужних міграцій. Велика кількість людей, які сьогодні проживають у більш-менш придатних умовах, за пару десятиліть опиняться на межі виживання і будуть змушені шукати інші домівки.
Що загрожує Україні?
«Кліматичні мігранти» будуть викликом також і для України.
«В найближчому майбутньому нашій державі й іншим країнам варто готуватися до потоків мігрантів, які будуть шукати сприятливих умов життя. І це може бути швидше, ніж ми очікуємо, бо кліматичні зміни набирають обертів», – каже Євген Хлобистов.
Несприятливі погодні умови негативно впливають на південні регіони України, які страждають від посух, натомість захід України потерпає від підтоплень. У 2020-му через ці явища Україна втратила близько 25 мільярдів гривень, зауважує Євгенія Засядько.
«Якби ці бюджетні кошти можна було вкласти в превентивні заходи, то вдалося би уникнути явищ. Пожежі, повені варто попереджати, а цього не відбувається. З року в рік в бюджет закладаються приблизно однакові суми на розв’язання екологічних проблем. А Міністерство захисту довкілля і природніх ресурсів не витрачає близько 80% з них через бюрократію, яка гальмує процес», – наголошує експертка.
За прогнозами Євгена Хлобистова, південні і східні регіони України перетворюватимуться на пустелі чи напівпустелі. Через це доведеться переглянути технології у сільському господарстві.
Також варто очікувати зміни берегової лінії Чорного моря. За розрахунками кліматологів, воно має піднятися на 3,5 см.
Україні необхідно виробляти стратегію адаптації до кліматичних змін, які, щоправда, не будуть для неї такими карколомними, як, наприклад, для країн Південно-Східної Азії.
