Паралельно з учасниками навчань «Захід-2021», до Білорусі перекинули також російську техніку і військових, чия присутність в країні матиме значно більш довготривалі та відчутні наслідки. Йдеться про так званий спільний російсько-білоруський навчально-бойовий центр, перші російські винищувачі для потреб якого 8 вересня приземлились на аеродромі в Барановичах. Якою є ціль створення таких центрів? Якими будуть наслідки для України від все тіснішої співпраці Москви та Мінська у військовій сфері? І що зараз відбувається на українсько-білоруському кордоні?
Прикордонний пункт пропуску «Сеньківка» в Чернігівській області. За день в обидва боки його перетинають менше від тисячі осіб. Здебільшого – водії вантажівок. Людей стало менше через обмеження в зв'язку з пандемією COVID-19, пояснюють прикордонники. Тепер, після перетину кордону, якщо людина не вакцинована, то повинна встановити в телефоні спеціальний додаток і піти на двотижневу самоізоляцію.
«То обмеження в правах – два тижні сидіти в коморі. Хіба це нормально?.. Навіть в той же ліс сходити зараз (немає змоги – ред.), хіба це нормально?» – обурюється Роман, що через пункт пропуску прямує з Росії в Україну.
Особливість пункту пропуску «Сеньківка» в тому, що тут сходяться державні кордони України, Росії та Білорусі. В 1975 році на межі трьох країн навіть встановили монумент, який повинен символізувати дружбу між народами. І це, мабуть, останнє, що нагадує тут про довоєнний період. Адже зараз вже за 200 метрів від пам'ятника розпочинається протитранспортний рів і колючий дріт, яким Україна відгороджується від Росії.
Прикордонники просять не називати роботи на межі з Росією будівництвом стіни. Кажуть, коректна назва – інженерне облаштування кордону. І зі стіною тут, дійсно, мало спільного.
«На даній ділянці українсько-російського кордону інженерне забезпечення – це металеве сітчасте загородження з колючого дроту «Єгоза», контрольно-слідова смуга, рокадна дорога та протитранспортний рів», – перелічує складові перший заступник начальника відділу прикордонної служби «Гірськ» Сергій Хоменко.
У будь-якому випадку, запевняють прикордонники, проєкт дозволив значно посилити контроль на кордоні. Щоправда, останні кілька років жодних робіт тут не проводили.
«На даний час інженерне облаштування таке, як ви бачите. Проєкт був реалізований у 2015 році. На даний час він призупинений, з 2015 року», – пояснює Хоменко.
Схожа ситуація і в інших областях на кордоні з Росією. Хоч будівництво почали ще в 2014-му, в жодному регіоні проєкт поки не завершили.
Завершити роботи вздовж усього українсько-російського кордону спочатку обіцяли до кінця 2018 року, потім до кінця 2020-го. Зараз крайній термін – 2025 рік. У Чернігівській області проєкт реалізували тільки на 10%. Всього ж, за даними прикордонної служби, облаштувати необхідно ще 1500 кілометрів кордону.
Відстань до українсько-білоруської ділянки кордону звідси – кілька сотень метрів, та різниця в підходах помітна неозброєним оком. Втім, за словами прикордонників, ставлення до білоруського напрямку змінюється і незабаром тут теж планують посилювати охорону.
«На даній ділянці державного кордону будуть нарощуватись зусилля з інженерного облаштування. Будуть додатково облаштовуватись також інші інженерні споруди та загородження. В цьому році, в наступному та в подальшому», – додає перший заступник начальника відділу прикордонної служби «Гірськ» Сергій Хоменко.
А поки в Україні лише планують роботи на кордоні з Білоруссю, інші її сусіди вже перейшли від слів до справи. Більше того, Україна їм в цьому допомагає. Так, наприклад Литві, як гуманітарну допомогу Київ, серед іншого, передає колючий дріт. Загалом – десятки тонн вантажів.
Литва, Латвія і Польща вже почали активно відгороджуватись від Білорусі. Головна причина – потік мігрантів, який в цьому році збільшився в десятки разів. Тільки в Литву через білоруський кордон в 2021-му потрапило більш як чотири тисячі порушників. Здебільшого це громадяни Іраку, Ірану та Сирії. Керівництво країни впевнене – це сплановані дії з боку Лукашенка. Ситуацію на кордоні з Білоруссю там називають гібридною агресією.
Цього разу білорусько-російські навчання «Захід-2021» пройдуть поблизу Волинської області. Серед місць, де тренуватимуться військові – «Брестський» полігон.
Один із прикордонних українських населених пунктів в цьому районі – село Піща. І хоч по прямій до білоруської території тут лише три кілометри, місцеві не вважають що є причини для занепокоєння.
«У нас там більше рідні, аніж навіть тут. Ми всі один народ в врешті-решт. Що там рускі навчання роблять – ну, може трохи лякають і так далі», – говорить місцевий мешканець Микола Нестерук.
«Ми тут всі жили раніше разом. У нас тут як такого страшного кордону не було. Наші родичі – там, ми тут живемо. Я не знаю, кого нам там боятися», – додає односельчанин Віталій Ковальчук.
Попри близькість до кордону, зараз потрапити в Білорусь для місцевих завдання не з простих. Відразу біля села розташований прикордонний перехід, але з весни минулого року, через пандемію, він закритий. І якщо сусідня Польща навмисно відгороджується від Мінська, то тут навіть вимушеним закриттям кордону люди незадоволені.
«Їздили ми і на роботу в Білорусь, бо ж нема тут роботи. Їздили і на буряки, і на помідори. Була робота, а останні два роки – все. Ми навіть на город свій без паспорта виїхати не можемо», – скаржиться Лілія Нестерук.
«У «верхушці» сваряться, а нам, простим – біда. Як наші, так і тамтешні. Границі були відкриті, було добре. Я така баба-непосидючка: ми ходили на Білорусь, помідори там пололи, все робили», – додає мешканка села Піща Тетяна.
Водночас, сам Лукашенко не раз заявляв про те, що необхідно повністю закрити кордон з Україною. Нібито, так в Білорусь потрапляє зброя і бойовики. Подібні звинувачення в Офісі президента України називали безпідставними. Доказів Лукашенко не надавав, та й кордон, хоч і з «ковідними» обмеженнями, та все ще відкритий.
«Я думаю, що на це тисне Кремль, тому що Кремль посилює власний вплив на Білорусь протягом цього року постійно і в інтересах Кремля, щоб у Білорусі і України були максимально погані стосунки. Тоді їм простіше працювати і на території Білорусі, і намагатися посилити свої позиції в Україні. Їм не вигідно, щоб Білорусь з Україною могли напряму взаємодіяти», – вважає директор з досліджень міжнародної безпеки Європейської експертної асоціації Марія Авдєєва.
На думку Авдєєвої, в Білорусі навмисно створюють образ ворога з України. Так Кремль використовує Лукашенка для гібридної агресії, яка одними лише словами може не обмежитись.
«Ми можемо очікувати провокацій на кордоні з Білоруссю. Подивіться, що зараз відбувається на кордоні з Польщею, і на кордоні з Литвою. Що буде використано на кордоні з Україною, яким чином будуть зроблені ці провокації, ми не знаємо, але ми мусимо очікувати їх. З тим, щоб звинуватити в першу чергу Україну. Оскільки протягом всього цього року постійно є така розмова з боку Білорусі, що Україна становить для Білорусі небезпеку», – застерігає Авдєєва.
На цьому тлі, військове співробітництво Москви і Мінська тільки посилюється. Так, 8 вересня в Білорусь перекинули російські винищувачі Су-30СМ. Їх планують використовувати в рамках спільного навчально-бойового центру, про створення якого міністри оборони двох країн домовилися в березні цього року.
«Кремль, звісно, розраховує на те, що закріпившись у вигляді спільних навчально-бойових центрів, можна буде поставити питання про переформатування і цього центру і двох російських військових об'єктів, які знаходяться на території Білорусі і які не володіють статусом військової бази – в повноцінну військову базу і не просто трансформація юридичного статусу, але і по набору тих підрозділів, які будуть там перебувати», – коментує новину керівник аналітичного проєкту Belarus security blog Андрій Поротніков.
Також на початку вересня Лукашенко заявив, що незабаром Росія передасть Білорусі десятки бойових літаків і вертольотів, а також засоби ППО. Допустив, що отримають навіть зенітно-ракетний комплекс С-400.
«У разі, якщо ці поставки пройдуть саме в тому форматі, в якому заявлено – це, швидше за все, можна розглядати як наявність якоїсь великої військово-політичної пакетної угоди між Мінськом і Кремлем. Росія вже позначила той формат співпраці, який її б влаштував – це створення єдиної військової організації так званої Союзної держави. Як це виглядає, можна подивитися на прикладі Південної Осетії. Коли частина колишньої армії Південної Осетії, її спецслужб, якихось силових структур передається в підпорядкування і пряме управління Російської Федерації», – вважає Поротніков.
Військова активність в сусідній Білорусі жителів прикордонного села Піща поки не особливо хвилює. Хоча, визнають місцеві, ставлення до Лукашенка за останній рік тут все-таки змінилося.
– Раніше вважали хазяїном. Що, як в селі, то господар. А зараз, то вже диктатор «полнєйший». От, в мого зятя друг якийсь там пост залишив в інтернеті – «проти». Приїхали, з квартири забрали, 15 суток просидів ні за що.
– Як жила там, бо в мене чоловік був білорус, то наче нормально було. А зараз, як включиш телевізор, то тільки й думаєш, щоб прокинутись зранку і спокій був. Він з Путіним зв’язаний, що тут говорити.
– Моя точка зору, що йому вже пора на пенсію. Вже досить. Чекає, щоб свого Миколку залишити замість себе. Він вже старий і це, як то кажуть, стариковський маразм, – діляться думками мешканці села.
Подальше зближення Москви і Мінська в українському МЗС вважають загрозою нацбезпеці, зазначаючи, що загальна протяжність українсько-білоруської ділянки кордону – більш як тисяча кілометрів.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
