Рух «Талібан» наголошував, що сформує «інклюзивний ісламський уряд», із участю й інших політичних і суспільних сил, і не буде «монополізувати владу» після швидкого захоплення контролю практично над усім Афганістаном минулого місяця.
Але новий теократичний уряд, склад якого оголосили 7 вересня, складається виключно з ветеранів і лоялістів «Талібану». Цей войовничий ісламістський рух об’єднує майже виключно пуштунів – представників найчисленнішого народу країни, що складає майже 40 відсотків від усього 38-мільйонного населення Афганістану.
«Це національно однорідний, «муллократичний» уряд», – каже Алі Аділі, дослідник Мережі аналітиків Афганістану, незалежного аналітичного центру в Кабулі.
Із 33 міністрів, імена яких назвали 7 вересня, – 30 пуштунів, двоє за національністю таджики і один узбек. В уряді немає жодного представника хазарейської національної меншини – чи не єдиних шиїтів в Афганістані, які раніше не раз зазнавали нападів із боку радикально сунітських талібів.
А ще в уряді немає жінок.
Із названих членів уряду 17 перебувають у санкційних списках ООН через їхні зв’язки з тероризмом.
До нього не ввійшов жоден діяч попереднього міжнародно визнаного уряду Афганістану, що його скинули таліби.
Крім того, осторонь залишилися й впливові ісламістські військово-політичні сили, яких разом називають моджагедами – вони боролися проти «Талібану» в 1990-х роках і відігравали провідні ролі в політиці Афганістану з часу початку міжнародної операції під проводом США 2001 року, яка скинула тодішню владу «Талібану».
За словами експертів, склад нового, виключно талібського уряду може відображати намагання подолати внутрішні чвари й суперництва в русі, які посилилися, відколи «Талібан» захопив Кабул 15 серпня.
Наявну на цей час адміністрацію «Талібану» не визнала станом на 8 вересня жодна країна. Оглядачі кажуть, що бойовики навряд чи здобудуть міжнародне визнання, і це позбавить їх доступу до мільярдів доларів заморожених активів Афганістану й іноземної допомоги.
«Міжнародна спільнота каже, що хоче від «Талібану» формування інклюзивного уряду, – коментує Гарун Рагімі, доцент юриспруденції в Американському університеті Афганістану в Кабулі, оголошений склад уряду талібів. – Важко уявити, як це може відповідати хоч якомусь визначенню інклюзивності».
Новий уряд, старі обличчя
«Талібан» називає свою нову владу «Ісламським Еміратом Афганістану» – це та сама назва, яку мав жорстокий режим цього руху, який існував на більшій частині території країни в 1996–2001 роках.
Новий уряд очолює керівник «Талібану» мулла Хайбатулла Ахундзада, якого називають «верховним керівником» або ще «повелителем правовірних» (амір-уль-момінін). Він буде мати вирішальне остаточне слово в системі влади, яка нагадує клерикальну владу сусіднього Ірану, що існує там із 1979 року.
Мулла Мохаммад Хасан Ахунд, один із засновників «Талібану» на початку 1990-х років, який перебуває під санкціями ООН, призначений головою уряду і керуватиме його повсякденною діяльністю. Мулла Абдул-Гані Барадар, іще один зі співзасновників «Талібану» й останнім часом найпублічніший діяч руху, буде першим заступником Ахунда.
Іще двоє впливових військових діячів теж зайняли визначні посади. Мулла Мохаммад Якуб, син першого духовного провідника «Талібану», небіжчика мулли Мохаммада Омара, призначений міністром оборони. А Сіраджуддін Хаккані, ватажок мережі Хаккані, впливової фракції в «Талібані», яку США визнали терористичною організацією, стане міністром внутрішніх справ.
Бойовики також скасували Міністерство у справах жінок – зате відновили Міністерство заохочення доброчесності і запобігання порокам. У 1990-х це міністерство відповідало за насаджування норм моралі, як їх бачив «Талібан», серед того суворих вимог до зовнішнього вигляду, особливо жіночого, чи відокремлення чоловіків і жінок у суспільстві. Релігійна поліція цього міністерства викликала жах і була сумнозвісною своїми різноманітними жорстокими публічними покараннями порушників.
«Талібан» наголошує, що всі міністри наразі мають статус виконувачів обов’язків, і склад цього «тимчасового» уряду може змінитися.
Але оглядачі кажуть, що це мало ймовірно.
«Новий уряд «Талібану» заявляє нам, що вважає себе уповноваженим тільки керувати ісламською владою, – каже аналітик Аділі. – Я вважаю, що «Талібан» не бажав залучати до свого уряду непуштунські спільноти. Єдині не-пуштуни в ньому – це теж таліби, які вже роками є частиною цього руху».
«Відвернути незгоди»
Напередодні 7 вересня бойовики багато разів переносили анонсоване було оголошення складу їхнього нового уряду.
За словами експертів, таліби чекали остаточного виведення з Афганістану всіх іноземних військ до 31 серпня. Іще однією причиною був збройний опір талібам у Панджшерській долині, яка лишилася останнім осередком опору талібам; «Талібан» уже кілька разів стверджував, що вже подолав цей опір і завоював цю територію, але опозиція до нього заперечує це.
Але, звертають увагу оглядачі, найімовірніше насправді пояснення – це внутрішні чвари в «Талібані».
Це войовниче угруповання залишається відносно однорідною бойовою організацією, незважаючи на кризи з наслідуванням керівництва, суперництво за приязне ставлення в світі з екстремістським угрупованням «Ісламська держава» і тяжку війну, яку «Талібан» майже два десятиліття вів проти іноземних і афганських військ.
Та ці давні незгоди й суперництва всередині руху стали помітнішими нині, коли він повертається до влади.
«Талібан» поділений на дві головні фракції.
Одна з них – мережа Хаккані, найсильніша в русі з воєнного погляду. Її база – південний схід Афганістану і північний захід сусіднього Пакистану, де так само живуть племена пуштунів. Ця мережа була відповідальною за бойові дії в 21 провінції Афганістану з загалом 34 – на сході й півночі країни. Багато членів цієї мережі належать до племені гільзай, або гільджі, одного з найбільших серед пуштунів.
В іншій фракції переважають пуштуни з іншого з найбільших племен, дуррані, що базоване в провінції Кандагар на півдні Афганістану й сусідніх із нею регіонах країни. Саме звідти походять багато з провідних членів керівництва «Талібану», зокрема мулла Хайбатулла, мулла Хасан Ахунд чи мулла Якуб.
«Оголошений склад уряду не має ніякої іншої мети, крім як вдовольнити чільників талібів, – каже фахівець-юрист Рагімі. – І це змушує мене думати, що їм довелося піти на це, щоб відвернути нові незгоди».
