У Києві презентували факсиміле Євангелія від Івана Мазепи. Це унікальне Євангеліє було надруковане коштом українського гетьмана у 1708 році в сирійському місті Алепо для арабськомовного світу. Воно містить дуже символічну присвяту Антіохійського патріарха гетьману Мазепі, що засвідчує великий авторитет українського керманича, його мудру політику, яка має колосальний вплив на сьогодення.

Шлях реліквії до Києва

Поверненню святині на українські землі передувала кропітка робота надзвичайного і повноважного посла України в Лівані Ігоря Осташа. Саме він віднайшов примірники Мазепинського Євапнгелія на території Лівану, про що Радіо Свобода інформувала раніше.

За 4 роки детективних пошуків у монастирях, архівах, бібліотеках Близького Сходу дипломату вдалося відшукати 14 Євангелій. «Всі вони виглядали досить зношеними: затерті до дірок та зачитані. Це засвідчує, що православні арабського світу мали велику духовну потребу в такій книзі», – пояснив Ігор Осташ.

Усі 14 ліванських примірників, на жаль, не містили тієї цінної присвяти Мазепі, яка і є особливістю книги. Ймовірно якимось чином вона була втрачена. Але Ігор Осташ не полишав надії і продовжував свої пошуки повного Євангелія. І от згодом Євангеліє від Івана Мазепи з передмовою Антіохійського патріарха Афанасія IV Даббаса таки вдалося знайти – на українській землі. Воно впродовж багатьох років «непомітно» зберігалося, чи то «переховувалося», в Національній бібліотеці імені Вернадського.

Окрім тих книг, що віднайдені дипломатом, у світі існують ще бухарестський та московський примірники Євангелія. Тому дуже важливо і цінно, що вдалося знайти саме київський примірник. Є також здогадки, що один із примірників є у сховищах і фондах Ватиканської бібліотеки. Але поки з’ясування цього припущення триває.

Естафету повернення Євангелія від Івана Мазепи в сучасний порядок взяв на себе Фонд пам’яті Блаженнішого митрополита Володимира на чолі із митрополитом Православної церкви України (ПЦУ) Олександром Драбинком спільно з Посольством України в Лівані. Саме цей фонд профінансував та організував процес факсимільного видання Євангелія.

За словами голови Видавничого відділу Переяславсько-Вишневської єпархії ПЦУ Марини Бурдейної, частина накладу випущена в максимально можливо наближеному до оригіналу вигляді: у шкіряному переплетенні з тисненням і оздобленням ручної роботи.

«Ми подбали про дуже точний підбір паперу, адже максимально хотіли наблизитися до оригіналу і за щільністю, і за тактильними особливостями, і за відтінком. Хотілося передати затребуваність книги, її потертості. Бо це свідчить про те, що книгу любили, нею користувалися», – розповіла Марина Бурдейна.

Мандрівка Україною

Упродовж серпня-вересня Мазепинське Євангеліє мандрує Україною. 27 серпня воно було презентоване в Національному заповіднику «Софія Київська». Посол України в Лівані Ігор Осташ та митрополит Олександр подарували реліквію у колекцію заповідника. Це дуже символічно, адже зараз у Софії перебувають інші головні святині державності України – клейноди гетьмана Івана Мазепи, його булава, універсали, а також Конституція Пилипа Орлика. Цілком ймовірно, що згодом цю колекцію національних символів доповнить і Євангеліє від Івана Мазепи як свідчення мудрої державницької політики гетьмана.

3 вересня Євангеліє було презентоване у Відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. Вернадського і також передане як подарунок у фонди бібліотеки.

Також заплановані презентації у Батурині й Ніжині. «Саме у Ніжині, – за словами дослідника Ігоря Осташа, – у грецькому Всіхсвятському соборі Євангеліє перебувало 185 років перед тим, як потрапило до Києва. А його головним місцем призначення мав бути Батурин, резиденція Івана Мазепи. Можна сказати, що зараз ми відновлюємо історичну справедливість, повертаємо святиню до гетьманської столиці».

У чому головна цінність святині?

Цінність Євангелія передусім у тому, що це історична знахідка, пам’ятка національної культури. До того ж, яка відкриває нові сторінки життя та діяльності одного з найпотужніших політичних діячів України. Ще більш важливо, що Євангеліє засвідчує ті державницькі процеси, які відбувалися на території України у XVIII столітті.

Іван Мазепа був потужним стратегом, у зовнішній політиці зокрема. Він будував міцні взаємини з різними державами. І ця пам’ятка, Євангеліє, розкриває особливості дипломатичних взаємин із Близьким Сходом, країнами Леванту. Іван Мазепа ще тоді, три сторіччя тому, у своїх діях ставив культурну дипломатію на чільне місце. Він розумів, що лише через культуру, духовність можна підкорити серця інших народів.

Український гетьман профінансував видання богослужбових книг для користування православними всього арабського світу. Тобто він забезпечив чи не головну потребу людей – духовну. Саме тому Антіохійських патріарх Афанасій Даббас так красномовно оспівує гетьмана у своїй передмові до Євангелія.

Іван Мазепа заслужив собі беззаперечний авторитет на Близькому Сході. І цей його здобуток гріх не використати сьогодні. Фактично гетьман залишив такий собі подарунок для майбутньої України, до 30-річчя відновлення її Незалежності. Адже Євангелієм можна зараз дуже мудро і стратегічно скористатися. Антіохійський патріархат досі не визнає Православну церкву України. Тому зараз цілком слушний момент, щоб зробити йому подарунок, нагадати про пошану його попередника до українського очільника, близькі історичні взаємини між українським православ’ям та Антіохією.

В сучасних умовах пошуку нових партнерів, втілення і розвитку нових ініціатив, які стосуються зовнішньої політики України, дуже важливо робити ставку і на Близький Схід. І це стосується не лише культури, але й економіки, енергетики, освіти, пошуку ринків збуту.

Попри тимчасові економічні труднощі, Ліван досі залишається ключиком, з одного боку, до арабського світу, а з іншого – до поліетнічного, багатоконфесійного Близького Сходу. Тому Мазепинське Євангеліє – це інструмент, а також дуже гарний, і без перебільшень вічний, привід для діалогу.

Андріана Біла – журналістка, філолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода