«Ми виведемо Росію з Криму». Інтерв’ю з Дмитром Кулебою

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що Росія впродовж останнього року робила все, щоб «Кримська платформа» не відбулася, оскільки вони бачать у цій ініціативі реальну загрозу своєму пануванню в Криму. За його словами, «Кримська платформа» допоможе складати такі комбінації, за яких Росія йтиме на поступки».

На думку міністра, «нормандський формат» потребує нового імпульсу, і це ключове завдання на осінь. Міністр небагатослівний щодо програми візиту президента Зеленського до США, але говорить, що буде підписано угоду про співробітництво в оборонній сфері, на порядку денному візиту – й тема відродження українського флоту.

Навіщо президент Зеленський летить в Каліфорнію, чому ситуація в Білорусі найближчим часом буде «гойдалкою» і як на Україну може вплинути ситуація в Афганістані? Про це і більше – в «Суботньому інтерв’ю» міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби.

Інна Кузнецова: Ми зустрічаємося з вами у переддень саміту «Кримська платформа». Вже маємо інформацію про те, що підтверджена участь 46 офіційних делегацій, серед них 9 лідерів держав, прем’єр-міністри, два керівники парламентів.

З одного боку, це дуже високий представницький рівень. З іншого – вам опоненти скажуть: а країни, представлені президентами, не такі то вже й великі.

– У мене немає з приводу цього жодних якихось страхів чи невдоволення. Тому що, по-перше, у нас є така категорія в міжнародних відносинах: глава держави або уряду. І в деяких країнах глава уряду саме має ключові повноваження. Тому їх треба об’єднувати. І таких не 9, а 14, прем’єр-міністри, президенти.

По-друге, незалежно від того, на якому рівні представлена країна, принципово важливо, що країна є і бере на себе певні зобов’язання. Немає жодної різниці між вагою зобов’язання, взятого на саміті, президентом або міністром закордонних справ. Тому що вони всі є главами делегацій держав. Вони там не в особистій якості.

«Кримська платформа» зібрала багато учасників. Це всі важливі для нас учасники. І всі вони є рівнозначними, з точки зору подальшої роботи на «Кримській платформі».

І сенс «Кримської платформи» саме в тому, що, використовуючи механізм, будуть ухвалюватися рішення, необхідні для збільшення тиску на Росію як на державу-агресора і кінцеву деокупацію півострова.

– Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю кримським журналістам, яке вийшло 19 серпня, заявив: «Ось на що повинна звернути увагу перш за все «Кримська платформа»: актуалізувати, загострити кожне болюче питання на рівні не тільки українського суспільства з низів. Це наше питання. Наше питання. І треба його виводити на європейський рівень, на рівень США».

Актуалізуєте, загострите. А що далі, як Росія у «глухому куті»?

– Нічого. Ми виведемо Росію з «глухого кута» і з Криму. Це ж політика. І є два вибори завжди в політиці: або ти сидиш і нічого не робиш, чекаєш, «поки півень свисне», або ти усіляко допомагаєш «півню свиснути». От і все! Це стратегія, перевірена історією. Час від часу в історії одні країни захоплювали територію інших держав. Але коли ти маєш системну роботу ключових гравців, спрямовану на одну конкретну ціль – звільнити окуповану територію, то, зрештою, це дасть свій результат.

Я розумію, зараз всі ці розмови: а що, а як, конкретно? Це все дуже важливо і дуже релевантно. Але для того, щоб з’явилися якісь конкретні дії, потрібно мати тих, хто ці дії робитиме. І друге – механізм, в рамках якого вони ці дії робитимуть.

– Хто це робитиме?

– Це робитимуть ті суб’єкти – держави, міжнародні організації, ЄС, які створять ось це ядро «Кримської платформи». Потім «Кримська платформа» буде здобувати нових учасників, тому що «Кримська декларація» буде відкритим документом, до неї можна буде приєднуватися. В кожній з цих країн будуть задіяні три рівні – уряди, парламенти, експертне товариство. Ось всі ці суб’єкти (узагальнимо їхню назву) і будуть пропонувати, ухвалювати та реалізовувати конкретні кроки, спрямовані на деокупацію Криму.

– А де гарантія, що вони це будуть робити? Зібралися вони, поговорили, декларацію ухвалили. А далі?

Наприклад, у мережі «Телеграм» запитують: «Де гарантія, що «Кримська платформа» буде ефективніша, ніж саміт «нормандського формату»?». Або, як запитує Андрій Бодя з Франківська: «Чи вона має реальні шанси на реалізацію своїх завдань?».

– Стовідсоткові гарантії є лише у Господа Бога. Все інше – це результат системної роботи. І я можу обіцяти, що ми разом з партнерами будемо системно працювати над тим, щоб платформа була ефективною. І той факт, що ці учасники будуть на саміті, підтверджує, що є з ким працювати. І той факт, що у нас буде змістовна «Кримська декларація», підтверджує, що ці учасники готові брати на себе зобов’язання, вживати конкретні кроки.

– Вже проєкт декларації готовий?

– Проєкт декларації готовий на 99%. І я не маю сумнівів, що він буде готовий на 100%, буде ухвалений.

– Ви говорите, буде працювати весь час і на рівні експертів, і на рівні парламентів. Разом з тим ваша заступниця Еміне Джеппар сказала про те, що утримувати і проводити подібні заходи щорічно можливості немає, будете думати, як і куди «паркувати» «Кримську платформу».

– Я думаю, що ця позиція Еміне трохи пролунала поза ширшим контекстом. Я хочу сказати дві речі. Перше. Україна завжди знаходитиме гроші, людей і політичну волю для того, щоб працювати над деокупацією своєї території. І друге. Ми ніде не будемо «паркувати» «Кримську платформу». Тому що це самодостатній механізм. Але ми, безумовно, будемо працювати над синергією «Кримської платформи» з іншими міжнародними форматами, зокрема з ООН.

Ви знаєте, що щороку Генасамблея ООН ухвалює відповідну резолюцію, присвячену Криму. Тобто ми знайдемо формати взаємодії, формати синергії і з ООН, і з НАТО, і з Радою Європи, і з ОБСЄ.

– Президент Зеленський говорив про те, що на сьогодні, окрім прямих переговорів з президентом Росії щодо кримських ув’язнених, він не бачить іншого виходу. Що можна напрацювати під час «Кримської платформи» стосовно цього?

– Питання захисту прав людини в Криму є одним з найболючіших, тому що коли Росія впадає в стан роздратування, вона, що називається, зриває свою злість на людях, і починаються обшуки. Це потрібно зрозуміти. Але ми будемо однозначно посилювати саме цей напрям – захист прав людини. Нам потрібно дуже багато різних інструментів, у тому числі «тихої дипломатії» з Російською Федерацією.

Ми маємо всі з вами знати, що Росія робила все впродовж останнього року, щоб «Кримська платформа» не відбулася. Вони бачать у цій ініціативі реальну загрозу своєму пануванню в Криму. І їх бентежить не лише сам факт проведення саміту в Києві, який повертає дуже сильно і помітно Крим на міжнародний порядок денний, але і подальша робота «Кримської платформи». Тому що вони бояться саме якихось системних, послідовних дій. Їхня стратегія – в тому, щоб про Крим всі забули і сприйняли їхню окупацію як доконаний факт. «Кримська платформа» цю стратегію нівелює.

Тому, безумовно, в Росії багато емоцій. Мій колега, російський міністр вже дуже яскраво висловився. Назвав «Кримську платформу» «шабашем». І на цих емоціях вони, безумовно, будуть вдаватися до репресій. Але ми будемо працювати з партнерами для того, щоб знайти все-таки інструменти захисту прав людини на окупованому півострові.

– Цього тижня затримали п’ятьох кримських татар. Тобто в списку політв’язнів ще прибуло. І так й не вдалося звільнити жодного з фігурантів «справи Хізб ут-Тахрір», як ви знаєте.

Я розумію, що це буде обговорюватися. Але, зважаючи на те, що президент Зеленський говорить про те, що питання звільнення можливо обговорювати лише з президентом Путіним, то як це корелюється?

– Тому я і сказав вам, що нам потрібно якомога більше інструментів роботи в цій сфері, де, поєднуючи тиск і діалог, можемо досягнути результату.

Коли ти говориш з Путіним і з Росією загалом, то там не можна досягати результатів виключно за рахунок того, що у тебе є на руках один козир або один важіль. Ти маєш скласти певну комбінацію. І «Кримська платформа» допоможе саме в цьому – складати такі комбінації, за яких Росія йтиме на поступки.

– Чи можна очікувати найближчим часом якихось переговорів Володимира Зеленського і Володимира Путіна?

– Ми зацікавлені в цій розмові. І ви знаєте ініціативи президента Зеленського провести такий саміт. Але поки що ми не бачимо готовності з російського боку до проведення цієї зустрічі.

І зараз на порядку денному є багато інших критичних питань. Я думаю, що зараз із осіннього сезону ми активно повернемося до спроб організувати насамперед саміт «нормандської четвірки». Це є ключове завдання. Але тут, очевидно, треба буде чекати обрання нового німецького уряду і нового канцлера. Це завдання №1. Якщо саміт «нормандський» не спрацьовує, тоді треба шукати можливість двостороннього саміту. Це теж ті варіації, які є в розпорядженні дипломатії.

– Візит канцлера поки що Німеччини Ангели Меркель до Російської Федерації напередодні візиту до України. Опозиція говорить про те, що «зливають» Україну – канцлер їде вирішувати свої питання. Що ви очікуєте від візиту Ангели Меркель в Україну?

– Ангела Меркель робить по суті прощальне турне низкою країн, які були особливо важливі для її зовнішньої політики. В цьому списку є Україна. Я не бачу абсолютно проблеми в тому, приїде вона в Київ до Москви чи після Москви. З точки зори реальної політики, це не впливає на зміст і якість переговорів.

Ми готуємося до переговорів з пані Меркель. Але ми маємо розуміти, що трішки більше ніж через місяць в Німеччині буде новий уряд і новий канцлер. І я думаю, що пані Меркель буде дуже стримана в готовності брати на себе якісь додаткові зобов’язання. Але, безумовно, ми будемо порушувати всі питання, які становлять інтерес для України – як «нормандський формат» і як «Північний потік-2», і як розвиток торгівлі між нашими країнами.

– Деякі російські і проросійські експерти в Україні пишуть про те, що, мовляв, Ангела Меркель буде вимагати введення в законодавство України «формули Штайнмаєра».

– З президентом України можна домовлятися. Але він ніколи не йде назустріч, якщо від нього щось вимагають. Тому я виключаю можливість, що канцлер вимагатиме щось від України. Вона достатньо добре знає вже президента України і позицію нашої держави.

– Що вона може пропонувати, зважаючи на те, що вона попередньо відвідує Москву?

– Я виключаю ситуацію, за якої пані Меркель про щось домовиться з Путіним, а потім приїде презентувати цю домовленість у Київ. Це все – здогадки експертів, українського фейсбуку, телеграм-каналів та інших соцмереж.

– Що ви готуєте на переговори? Які теми для вас важливі зараз?

– Ми готуємо наступні теми. «Нормандський формат», «Північний потік-2», європейська і євроатлантична інтеграція України.

– Стосовно «Північного потоку-2», то це будуть питання коштів, виплат, чого саме?

– Це буде питання безпеки. У спільній заяві німецько-американській, присвяченій «Північному потоку-2», ми не побачили достатньо чітких і зрозумілих формулювань стосовно того, як можна усунути ризики, створені для української безпеки, для безпеки української держави загалом з запуском «Північного потоку-2», якщо такий запуск таки відбудеться. Ми хочемо про це більш конкретно говорити.

– Ангела Меркель прилітає до України 22-го числа. А саміт «Кримської платформи» – 23-го. І знову ж таки, як ви кажете, «фейсбучні експерти» почали говорити про те, що вона ігнорує саміт «Кримської платформи». На «Кримській платформі» Німеччина, якщо я не помиляюся, буде представлена міністром закордонних справ. А чому так сталося? (Після «Суботнього інтерв’ю» посол Німеччини в Україні повідомила, що Німеччину на установчому саміті «Кримська платформа» представить міністр економіки і енергетики замість міністра закордонних справ – ред.).

– Я думаю, що про це треба запитати Ангелу Меркель.

Відповідь Дмитра Кулеби на запитання із соцмереж:

– Як ми знаємо, Ангелі Меркель став близьким Донбас. Вона переймається зоною навколо лінії розмежування. Вона добре знає цю територію. Як ви бачите цю частину переговорів, зважаючи на те, що залишає бажати кращого ситуація з перемир’ям, гинуть цивільні?

– «Нормандський формат» потребує нового імпульсу. Тобто те, як він працює зараз, він здатен утримувати ситуацію більш-менш в тому стані, в якому вона перебуває. Але Україні цього замало. Нам потрібно рухатися вперед – припинити обстріли, загибель українських військових та цивільних громадян, деокупувати наші території, змусити Росію вийти з Донбасу. Все це можна робити в «нормандському форматі», але потрібен інший рівень активності і отих самих славнозвісних комбінацій, до яких ми з вами вже зверталися.

Але, знову ж таки, при всій повазі, ми розуміємо, що пані Меркель усвідомлює, що через 1,5 місяця вона не буде канцлером Німеччини. І, відповідно, вона не може брати якісь зобов’язання, які ляжуть вже на наступний уряд. Ми цінуємо її. Ми хочемо відвертої, змістовної розмови з нею. Зазвичай під час завершення каденції політики дозволяють собі говорити більше, ніж в середині свого правління. Тому однозначно це буде корисна розмова, корисні переговори.

– Повертаючись до саміту «Кримської платформи», ще одна тема – це флот і безпека в Чорноморському регіоні. Росія нарощує там свої сили. З іншого боку, президент Зеленський сказав, що завдання України – до 2035 року побудувати український флот. Там є цілі до 2024-го і до 2035 року.

– Крим та Азовське і Чорне моря абсолютно невід’ємні. Це все – одна тема. Неможливо говорити про Чорне море, оминаючи Крим. Неможливо говорити про Крим, оминаючи Чорне море і Азовське. Тому тема моря, чорноморської безпеки пронизує всі теми, які ми обговорюємо і обговорюватимемо на «Кримській платформі».

Для президента відродження українського флоту є абсолютним пріоритетом. Він налаштовує і Міноборони, і МЗС на максимально результативну роботу з метою залучення зовнішніх ресурсів і партнерської допомоги на відбудову українського флоту. Ми над цим надзвичайно активно працюємо. І можу теж трішки привідкрити лаштунки, сказати, що ця тема теж буде на порядку денному зустрічі візиту президента України до США.

– Зустріч президента Зеленського з президентом Байденом відбудеться 31 серпня. Вже заплановані переговори делегації і зустріч віч-на-віч. Що ще ви можете сказати щодо готовності?

– Як то кажуть, багато знаєш, а розказати немає чого. Тому про все ви дізнаєтеся. Нормально там складається візит, гарна буде програма. Все буде добре.

– Багатослівно!

– Запрошуйте на ефір після візиту – все розкажу.

– Багато фейсбук писав про Ілона Маска і про Каліфорнію.

– Знаєте, як багато фейсбук пише!

Візит в Каліфорнію – це дуже важлива історія. Ще ніколи в історії президент України не літав на Тихоокеанське узбережжя США. Хоча саме там зосереджені високотехнологічні компанії, ІТ-сектор, аерокосмічна галузь. А це саме та сфера, де в України є дуже серйозні можливості. Ви знаєте, ми славимося своїм ІТ-сектором. І тому було ухвалене рішення, що ми летимо туди. Це дуже правильне рішення. Президент відвідає Каліфорнію. Там вже підтверджена зустріч з керівником одного з супертехнологічних гігантів, є ще інші зустрічі, які знаходяться у розробці.

Але програма президента буде остаточно доступною для публіки після того, як всі ці заходи відбудуться в рамках візиту. Я хочу лише наголосити, що мета візиту на Тихоокеанське узбережжя – саме залучення інвестицій у високотехнологічні сектори української економіки і створення додаткового партнерства між американським і українським бізнесом.

ІТ і аероракетна галузь – це те, що в «серці» візиту до Каліфорнії.

– Була інформація про те, що президент нібито має виступити з лекцією у Стенфордському університеті стосовно Бабиного Яру.

– Ми відпрацьовуємо дуже різні елементи програми, у тому числі, безумовно, публічний виступ президента.

Буде візит – всім все стане відомо без домислів, без спекуляцій. Я можу лише сказати, що та програма візиту, яка «гуляла» у ЗМІ, є вже не релевантною частиною, і багато елементів, які там пророкували журналісти або фейсбук, насправді не опрацьовуються. Це були здогадки і домисли різних людей.

Відповідь на запитання із соцмереж:

– Там має бути підписано три угоди. Це була інформація, здається, від Офісу президента, а не від фейсбуку. Ці угоди будуть підписані?

– Ми зараз з вами зайшли у безперспективний вектор розмови. Тому що я відповідаю за результат. Тому я не можу вам зараз щось сказати до того, як це не відбулося. І я запевняю вас, що ми працюємо над максимально змістовним наповненням візиту президента, зокрема підписанням відповідних угод.

У нас дуже позитивна динаміка зі США з цих питань. Але наразі це все, що я можу сказати..

– Але я ризикну запитати стосовно базової оборонної угоди зі США. Тобто ця угода, як кажуть фахівці, дала б можливість якісно змінити двосторонню безпекову співпрацю. Наскільки ця угода готова? Бо експосол України в США Валерій Чалий каже, що те, що готується, за його інформацією, не зовсім те, що мало би бути.

– Я не знаю, які у пана Чалого очікування і на основі якої інформації він робить такі висновки. Є принципова домовленість про те, що угода про співробітництво України та США в оборонній сфері буде укладена. Це буде змістовна угода, яка потім буде розшита в низку конкретних напрямків взаємодії між США та Україною в секторі безпеки і оборони.

– Питання безпеки, знову ж таки, і «Північного потоку-2», і гарантій США...?

– Що ви хочете від мене почути? Ми знаходимося в переговорному процесі. Ми узгоджуємо зі США домовленості, заяви. Як ви собі уявляєте, що я зараз вам буду все розказувати, те, що знаходиться в переговорному процесі? Залишилося чекати зовсім недовго.

– Питання внутрішніх реформ, деолігархізація, судова реформа. Наскільки вони будуть присутні в переговорах з президентом Байденом? Раніше про це вже було багато розмов і з паном Блінкеном.

До речі, стосовно «Кримської платформи» німецькі експерти кажуть, що Україна мала би показувати більше поступу у внутрішніх реформах, таких, як судова, тоді і «Кримська платформа» заграла би інакше.

– Це цинізм і лицемірство, яке не прикрашає ані німецьких експертів, ані експертів інших країн, коли питання територіальної цілісності прив’язується до питання реформ. Тому я не знаю, на яких експертів ви посилаєтеся, але це люди, яким я готовий в очі сказати, що вони лицеміри.

– Наприклад, Сюзан Стюарт з берлінського фонду «Наука і політика».

– От я Сюзан Стюарт готовий це сказати. Тому що є питання цілісності держави, цілісності «тіла» міжнародного права. І ми стоїмо всі разом. Нас німецькі експерти дуже люблять повчати, як ми всі маємо стояти на захисті принципів та правил. І це окреме питання, яке до реформ не має жодного стосунку. Коли вони починають це все пов’язувати, то це просто або їм немає що сказати, або вони просто лицеміри.

Що стосується реформ? Реформи – це святе. Реформи повинні відбуватися. Вони повинні поглиблюватися і поширюватися. Ми, безумовно, маємо змінювати країну у власних інтересах. Не заради партнерів, а заради того, щоб наша країна була більш ефективною і більш справедливою для власних громадян. У цьому питанні ми вдячні всім партнерам, які щиро допомагають нам робити ці реформи.

Але ті, хто намагається (от як ви щойно процитували) все прив’язати до реформ, навіть те, що прив’язувати аморально і недопустимо, такі люди не допомагають, такі люди просто саджають нас на гачок постійного приниження – «ви ніхто, ви ні на що не заслуговуєте – ви не зробили всі реформи».

Кожна країна перебуває постійно в стадії тих чи інших реформ. Кожна! І Франція, і Німеччина, і інші уряди. В деяких європейських країнах уряди відправляють у відставку через відсутність чи не вдалість тієї чи іншої реформи. Не треба українцям вестися на тих, хто постійно принижує нас відсутністю реформ.

– Тема Афганістану зараз у всіх на слуху. І запитують наші дописувачі, чи варто Україні очікувати тіснішої співпраці у військовій сфері зі США у зв’язку з виведенням військового контингенту з Афганістану? Про це Антон запитує. І чому, на вашу думку, Байден ще з часів віцепрезидентства відстоював виведення військ?

– Якщо чесно, то у Вашингтоні зараз всі зосереджені виключно на питанні Афганістану. І розмірковувати, з ким тепер вони будуть більш тісно взаємодіяти, просто зараз не до цього. Рівень проблем, які вони вирішують, вимагає повної концентрації на темі Афганістану.

Я вважаю, що ніщо не загрожує наразі розвитку співробітництва між Україною і США в сфері оборони. І в нас буде все там динамічно і позитивно розвиватися. Ми під час візиту президента України, безумовно, будемо про це говорити.

Питання виведення військ з Афганістану в американському суспільстві користується широким консенсусом. Питання не в тому, що вони вийшли. Питання в тому, як вони вийшли і наскільки стрімко «Талібан» захопив контроль практично над усім Афганістаном. Ось це те питання, яке ставить зараз американське суспільство і американські еліти. Не чому ми вийшли? Тут вони всі за те, що треба було виходити. А чому ми вийшли саме так?

– Ростислав Сукешко запитує: «Які наслідки для України та міжнародного тероризму можуть настати у світлі подій в Афганістані?».

– Це я вперше бачу слово «Україна» і «міжнародний тероризм» в одному запитанні.

Треба дивитися. Зараз дуже багато поспішних поглядів висловлюється. Але я можу сказати одне. З того, що я бачу за цей тиждень, це не той «Талібан», який був в 1996-2001 роках. Ця організація однозначно еволюціонувала, розвинула своє політичне крило. Тому ми маємо зараз уважно спостерігати за їхніми діями, перш ніж робити швидкі висновки.

Але при цьому абсолютно невідкладним завданням є надання права кожному, хто знаходиться на території Афганістану і хоче з нього виїхати, спокійно і безпечно це зробити. Не повинно бути жодних перешкод з боку «Талібану» для реалізації бажання людини залишити країну. Тому що кожен має свої міркування з точки зору безпеки. В усьому іншому потрібна пауза, щоб зрозуміти, якою буде нова політика «Талібану». Тоді можна будувати свою політику стосовно них.

– Не можу не запитати про долю українців, які зараз перебувають в Афганістані. Їх не так багато, але вони є. Ви спілкувалися з одним зі співробітників однієї з військових баз, які там працюють.

– Україна за останніх 1,5 року неодноразово показувала, що ми ефективно вміємо вивозити людей, громадян України та дружніх країн з точок небезпеки. І цього разу ми теж були однією з дуже небагатьох держав, які в найбільш важку ніч, з неділі на понеділок, підняли літак в повітря за громадянами і полетіли. На той момент фізична здатність відлетіти з Афганістану була у восьми громадян України. Ми їх всіх забрали, посадили на борт. Інші не могли дістатися аеропорту з тих чи інших причин. Зараз ми працюємо над подальшою евакуацією.

Ніхто не кинутий напризволяще, ніхто не забутий. Я, користуючись нагодою, закликаю всіх звертатися до посольства України в Таджикистані або до посольства України в Пакистані, залишати свої контактні дані, свої паспортні дані, де ви знаходитеся, якщо ви хочете потрапити на евакуаційний рейс. Ми систематизуємо всі списки і при першій же ж нагоді орієнтуємо людей, куди і коли їм треба прибути для того, щоб залишити Афганістан.

Робота в нас організована дуже чітко і просто. Пріоритет №1 – громадяни України. Умовно кажучи, якщо на борту літака 180 місць, а в нас є 150 громадян України, готових летіти, і 300 іноземців, яких нас просять забрати, ми заберемо 150 громадян України, а на решту 30 місць візьмемо іноземців. Громадяни України – абсолютний пріоритет.

– Посол Російської Федерації в Афганістані так радісно сприйняв прихід талібів, «такі гарні мужики».

– Це російське лицемірство! «Талібан» офіційно в Росії є забороненою організацією. Якщо ви в російських медіа або в ефірі скажете слово «Талібан», ви маєте додати: організація, яка заборонена в Росії. І при цьому вони висловлюють позитивну оцінку приходу «Талібану» до влади. Тобто класичний стиль російської дипломатії.

Такий самий, до речі, як і щодо Криму. Коли вони, з одного боку, розказують на кожному кроці, що питання Криму закрите і вирішене раз і назавжди, Крим є частиною Росії, а з іншого боку, розгортають всю свою машину для того, щоб зірвати саміт «Кримської платформи». Якщо питання закрите і вирішене, чому ви тоді протидієте «Кримській платформі»?

– Вони кажуть, що це «посягання на територіальну цілісність Російської Федерації».

– Ні. З точки зору міжнародного права, Російська Федерація в Криму має один статус – це статус держави-окупанта. І вона, згідно з міжнародним правом, несе повну відповідальність за все, що відбувається на окупованій території. Іншого статусу Росії в Криму немає. Вони можуть собі вигадати все, що завгодно. Можуть столицю в Крим перенести. Це їхня проблема. Але від цього політичний, юридичний і моральний статус Росії в Криму не зміниться.

– Близький сусід, який зараз не дуже дружній. Білорусь. Багато є біженців з Білорусі в Україні. І зараз Литва і Польща колючим дротом обгороджуються, тому що очікують неприємних ситуацій. Та й останні заяви Олександра Лукашенка стосовно України теж не радують. Як буде далі розвиватися ситуація?

– Ми активно допомагаємо литовцям відгороджуватися колючим дротом від Білорусі. Ми дуже вдячні Литві за те, що вона така дружня і до нас, і підтримує завжди. І коли в нас з’явилася нагода підтримати їх, ми відразу це зробили.

«Скільки ще українці будуть піднімати економіка закордоном?» – запитання із соцмереж:

Ситуація в Білорусі буде такою «гойдалкою». Очевидно, що Олександр Лукашенко хоче демонструвати свою владу і мститися тим країнам, які, на його думку, діють проти нього, різними шляхами, у тому числі пропуском незаконних мігрантів на кордон з ЄС. Тому ми маємо бути готові до будь-якого сценарію. І це питання є абсолютно пріоритетним для уряду, для президента.

Наразі якихось очевидних прямих загроз немає, але в будь-який момент все може змінитися, тому що Олександр Лукашенко може в будь-який момент ухвалити будь-яке рішення. І до ось цих різних сценаріїв ми повинні бути готові.

– Останніх 1,5 року туристів не так багато. Але цього року з’явилися трохи незвичні для України туристи з Саудівської Аравії, приїжджають великими родинами. Наскільки це пов’язано, наприклад, з державними угодами?

– Один мій знайомий каже мені: «Ти бачив, скільки приїхало арабів! А знаєш чому?». Кажу: «Чому?». А він каже: «Тому що там один відомий блогер записав ролик для ютубу про Україну – вони всі поїхали». На що я йому сказав: «Послухай, ти часто дивишся ролики в ютубі?». Він каже: «Щодня і дуже багато». Я кажу: «Ти відразу купуєш квиток і кудись їдеш?». Він каже: «Ні, я залишаюся вдома».

Це абсурд вважати, що хтось записав ролик – і відразу всі поїхали. Це результат, з одного боку, роботи України. Тому що ми, до речі, з ініціативи президента, скасували візи для них. Ми працювали і над відкриттям прямих польотів з цими країнами, прямих рейсів. Другий фактор, який посприяв, то це те, що громадянам цих країн все ще заборонений в’їзд до ЄС, куди вони звикли їздити. І вже третім фактором є те, що коли вони, ці громадяни, йшли онлайн дивитися щось про країну, куди вони можуть поїхати, вони бачили якісь позитивні сюжети від своїх блогерів.

Тобто є три ці фактори, які спрацювали. Перший – це суто заслуга України. Другий – це заслуга ЄС, який не відкрив кордони. І третій – це дійсно заслуга тих арабських блогерів, які позитивно писали про Україну.

Але ми отримали шанс. Тепер завдання – перетворити шанс на постійну практику. І вже всі посольства наші в країнах затоки отримали вказівки працювати з місцевою владою для того, щоб, по-перше, повернулися наступного року арабські туристи знову до України, по-друге, щоб їх було більше, по-третє, щоб ми допомагали поширювати позитивні знання про Україну в цих країнах.

В нас є стратегія зовнішньої політики. Зміцнення позитивного іміджу України – це один з елементів цієї стратегії. Тому ми всі зараз працюємо над тим, щоб наступного року туристи повернулися, щоб їх стало ще більше. Тому що вони привезуть гроші.

Відповідь міністра на запитання із соцмереж:

– У переддень 30-ліття незалежності я хочу вам запропонувати помріяти. Якою би ви бачили Україну через 30 років?

– Через 30 років? Через 30 років я мрію сидіти на пенсії вдома, бажано, десь в селі і не читати соціальні мережі, тому що вони будуть нудними і там будуть лише фотографії друзів, не буде ніяких конфліктів і чергових «зрад». І село буде розвиненим, в ньому буде школа, лікарня. І люди будуть працювати і будуть щасливі!

– А Крим?

– Так в селі в Криму.