Олександр Лукашенко підписав указ про заснування свята «Дня народної єдності» в Білорусі, що відзначатиметься 17 вересня. Саме в цей день у 1939 році радянські війська без оголошення війни перейшли кордон Польщі й захопили Західну Білорусь і Західну Україну, приєднавшись до гітлерівської Німеччини, яка з 1 вересня вела війну проти Польщі.
Білоруський історик Олександр Пашкевич каже, що указ Лукашенка вписується в сучасний контекст протистояння офіційного Мінська із західним світом і Польщею як його авангардом. Пашкевич також підкреслює, що ця дата є дуже неоднозначною, і звертає увагу на радянський світогляд Олександра Лукашенка.
– Лукашенко підписав указ про «День національної єдності» – 17 вересня. 17 вересня 1939 року – початок походу радянської армії на східні воєводства Польщі, де проживали білоруська і українська національні меншини. Перед цим, 1 вересня, на Польщу напала нацистська Німеччина. Між СРСР і Німеччиною в серпні 1939 року була підписана угода про нові кордони і сфери впливу в Східній Європі («пакт Молотова – Ріббентропа»). Після того, як Німеччина і Радянський Союз спільними зусиллями розгромили Польщу, Західна Білорусь увійшла до складу Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки.
Що може означати призначення цієї дати «Днем національної єдності» для білорусько-польських відносин?
Зараз важливіші не символічні, а реальні кроки – коли в Білорусі людей саджають у в’язниці, позбавляють роботи, висилають із країни
– Не думаю, що це рішення офіційного Мінська якось суттєво змінить білорусько-польські відносини, бо вони вже дуже зіпсовані й погані. Ми маємо репресії проти Союзу поляків Білорусі, заяви про геноцид білоруського народу польською Армією крайовою, інші конфлікти між білоруською владою і польською. Тож призначення цієї дати не призведе до різкого погіршення стосунків, але точно їх не покращить.
– У багатьох західнобілоруських містах ще з радянських часів є вулиці 17 вересня. Чи є щось нове в цій ситуації? Що хоче підкреслити влада тим, що визначає цей день як святковий?
Це добре вписується в сучасний контекст протистояння офіційного Мінська із західним світом. І з Польщею як його авангардом
– Перш за все, влада хоче показати дулю сусідам-полякам, які дуже критично ставляться до всіх подій, що відбуваються в Білорусі з минулого року. Повторюся, я не думаю, що це кардинально щось змінить. Вони будуть більш активно святкувати цей день, Лукашенко виступить із якоюсь промовою, можливо, войовничою щодо Польщі. Зараз важливіші не символічні, а реальні кроки – коли в Білорусі людей садять у в’язниці, позбавляють роботи, висилають із країни.
– Тим не менше, навколо символів за останні місяці ведеться потужна боротьба, коли влада затримує й садить за біло-червоно-білий одяг. З цієї точки зору, що саме влада хоче підкреслити на символічному рівні цим піднесенням дати 17 вересня?
– 2021 рік у Білорусі оголосили «роком єдності», потім влада почала думати про те, як це оформити далі. І вирішили взяти перше, що було на поверхні, – 17 вересня. Тим більше, що це добре вписується в сучасний контекст протистояння офіційного Мінська із західним світом. І з Польщею як його авангардом.
Західна Білорусь, переставши бути частиною Польщі, не стала частиною незалежної Білорусі – вона стала частиною сталінського СРСР, де панували масові репресії і жахливі умови життя
Уся остання риторика пропаганди й самого Лукашенка полягає в тому, що Захід хоче поставити нас на коліна, позбавити незалежності, розділити, а поляки хочуть захопити західні регіони. У цьому контексті дата 17 вересня має певну символіку – мовляв, тоді ми об’єднали ці землі, а тепер не віддамо.
– Дискусія про 17 вересня триває в Білорусі вже давно. Це трагічна і драматична дата, завдяки якій, тим не менше, до складу БРСР тоді повернулися білоруські землі. Але влада визнає лише один, бравурний, аспект цієї події, не помічаючи її трагічності для багатьох поляків і білорусів.
– Звичайно, ця подія дуже неоднозначна. У нашому випадку об’єднання коштувало багато. Ми не можемо сказати, що це однозначно негативна дата для нашої історії, – саме через фактор об’єднання. Але ми знаємо, що Західна Білорусь, переставши бути частиною Польщі, не стала частиною незалежної Білорусі – вона стала частиною сталінського СРСР, де панували масові репресії і жахливі умови життя.
Влада десятиліттями нав’язувала суспільству радянські історичні концепції… І згідно з цією концепцією, 17 вересня СРСР не зробив нічого поганого, «простягнувши руку братерської допомоги» білорусам і українцям
Безпосередні предки сьогоднішніх білорусів, наші діди і прадіди, фактично опинилися в радянському рабстві, втративши майно, пройшли безліч випробувань. Тому в їхній особистій долі ці зміни були здебільшого негативними. З авторитарної недемократичної Польщі того часу вони потрапили в тоталітарний нелюдський радянський режим.
Тому ця дата має історичне значення і особисте значення для багатьох людей, для яких почалися втрати і страждання. Тому я вважаю, що цю дату мають відзначати історики. Нехай з’являються статті, влаштовуються конференції, ведуться дискусії. Але робити з цього свято, показувати це як щось виключно позитивне, роз’ятрювати національні рани – цього не треба. Я проти того, щоб ця дата, 17 вересня, була святковою. Пам’ятна – так, але не святкова.
– 1 вересня 1939 року на Польщу напала нацистська Німеччина, розпочавши Другу світову війну. А 17 вересня з іншого боку на ослаблену Польщу нападає СРСР, виступивши разом із Німеччиною проти спільного ворога. І це те, чим пишається нинішня білоруська влада…
– Історію пишуть переможці. Використовуючи свою монополію, влада десятиліттями нав’язувала суспільству радянські історичні концепції, – і значна частина суспільства їх засвоїла. І згідно з цією концепцією, 17 вересня СРСР не зробив нічого поганого, «простягнувши руку братерської допомоги» білорусам і українцям. Довгий час у Радянському Союзі приховували існування секретних протоколів до пакту Молотова – Ріббентропа. І в сучасній Білорусі події 17 вересня залишаються в офіційному дискурсі як справедлива справа, яку варто святкувати, і якщо щось негативне було, то це тому, що «ліс рубають – тріски летять».
– Ви бачите, що Олександр Лукашенко любить робити головними святковими датами в країні ті, коли білорусів визволяли зі Сходу. 3 липня, 17 вересня. Це бажання прогнутися перед Москвою, показати свою ідеологічну лояльність?
– Це один із чинників – бажання сподобатися Москві. Другий – це те, що Лукашенко – людина радянської свідомості, його світогляд сформувався за часів Радянського Союзу. Так він розуміє історію, так він її засвоїв. Я думаю, його оточення не надто від нього відрізняється.
