Західні коментатори позитивно відреагували на повідомлення про підозру в державній зраді та замаху на розкрадання національних ресурсів одному з найвпливовіших олігархів України, народному депутату з фракції «Опозиційна платформа – За життя» Віктору Медведчуку. Але вони побоюються, що ця справа, як і багато інших гучних політичних справ в Україні не дійде до суду.
Про це, зокрема, в інтерв’ю Радіо Свобода сказав багатолітній дослідник українського політичного життя Тарас Кузьо. Співробітник Інституту зовнішньої політики Університету Джонса Гопкінса та професор Києво-Могилянської академії вважає, що дії української влади непослідовні – не можна заявляти про бажання вести переговори з Володимиром Путіним і робити кроки, що підривають його найбільш довірену особу в Україні – Віктора Медведчука.
– Після санкцій, які у лютому ввів у дію своїм указом президент Володимир Зеленський, пролунало формальне звинувачення. Чому воно викликало таку бурхливу реакцію, громадськість не чекала, що нинішня влада на це зважиться?
– Можливо, люди не чекали, що президент Зеленський дійсно піде до кінця після того, як санкції були накладені на підконтрольні Медведчуку телеканали. Але я думаю, що він і зараз не пішов до кінця навіть у цій справі – телеканал «Наш» досі працює. І нічого йому не заважало закрити і цей канал, бо ніхто б його за це не критикував – українське громадянське суспільство, західні оглядачі, більшість медіа-організацій були на його стороні. Проти була лише Росія, що було прогнозовано. І в цьому випадку, думаю, його також підтримають, бо жодна демократична країна не може допустити підривної діяльності проти себе на своїй території.
– Деякі оглядачі не вірять у те, що Віктора Медведчука можуть судити в Україні. Вони говорять, що йому навіть підозру вручити не можуть, бо ще в неділю він роз’їжджав по Києву на імітації воєнного джипу часів Другої світової війни, а обшуки влада почала у вівторок, коли його не було в Києві.
Згадайте, як мали арештувати Юрія Кравченка, і коли до нього прийшли, він покінчив життя самогубством, навіть двічі
– Так, я також вважаю, що українська судова система є настільки корумпованою, що Медведчук ніколи не опиниться в тюрмі за рішенням суду. Бо в Україні ще жодного представника еліти в тюрму не посадили. Можу нагадати про справу Георгія Гонгадзе, чи справу отруєння Віктора Ющенка. Так, можновладцям можуть навіть пред’явити підозру і навіть звинувачення, але до засудження ніколи не доходило.
У випадку Медведчука, те, що його не виявилося вдома, коли до нього прийшли з обшуком – це настільки типово для України, що не має нікого дивувати. Згадайте, як у 2005 році мали арештувати Юрія Кравченка, колишнього міністра внутрішніх справ, то про це заявили публічно, і коли до нього прийшли, він покінчив життя самогубством, навіть двічі.
Це ще раз показує, наскільки непотрібною є вся ця інституція – генеральна прокуратура. Я вже багато років тому казав, що її потрібно розформувати.
Щодо Медведчука, то думаю, вони не мали наміру його арештовувати. Можливо, намір був підірвати популярність його політичної партії, знищити конкурента на проросійському електоральному полі.
– Деякі оглядачі кажуть, що політична зірка Медведчука закотилася нині, чи, на вашу думку, він дійсно втратив свій політичний вплив, чи він ще повернеться?
Медведчук вивів газове лобі з Опозиційного блоку і створив нову політичну силу, якою прямо керує Кремль
– Якщо вони мають на увазі його електоральні перспективи, то Медведчук ніколи не мав ані найменших шансів на президентську посаду. Не те, що він, а взагалі жодний відкрито проросійський кандидат не може зараз виграти в Україні президентські вибори. Навіть Юрій Бойко, більш харизматичний тип, ніж Медведчук, і він не має тієї підтримки, яка би була потрібна для перемоги, бо немає вже тієї впливової Партії регіонів, і немає вже тих виборців, які за нього могли б проголосувати – вони залишилися на окупованих територіях.
Роль Медведчука як представника Путіна в Україні була в тому, що він контролював газове лобі і перевів його в політичну партію, яку прямо контролює Кремль. У Партії регіонів був союз двох груп – донецьких та газового лобі, яке представляли Фірташ, Бойко і Льовочкін. Медведчук вивів газове лобі з Опозиційного блоку і створив нову політичну силу, якою прямо керує Кремль. Замість заборонених російських каналів вони створили українські проросійські.
Тож гадаю, що першою метою Зеленського було позбавитися політичних конкурентів, а другою – нашкодити Петрові Порошенку. Бо він казав, що Порошенко не переслідував Медведчука через те, що вони мали якийсь бізнес. І зовсім не міркування національної безпеки і бажання віддати під суд Медведчука мали першочергове значення.
– Зеленський пропонує Путіну зустрітися і одночасно переслідує його найбільш довірену особу в Україні? Чи ви бачите тут логіку?
– Ні, жодної логіки тут я не бачу. Я про це якраз вчора написав у твітері – якщо ти накладаєш санкції на Меведчука, можеш розпрощатися з мріями про особисту зустріч з Путіним. Я можу пояснити ці дії тільки відсутністю професіоналів у його адміністрації, які могли б координувати кроки у внутрішній та зовнішній політиці. А це би мав робити Андрій Єрмак.
– Наскільки візит Державного секретаря Ентоні Блінкена пов’язаний з цими звинуваченнями Медведчука?
– Гадаю, так, це – речі пов’язані. Ще тоді у лютому українські санкції наслідували американські. Зеленський намагається показати, що він поділяє принципи американської політики. Але набагато кращим способом це проявити було б проводити реформи, про які весь час говорять американці – ті реформи, які призведуть до зменшення системної корупції. На мою думку, він може дійсно не розуміти, що це є пов’язані речі. Коли Блінкен казав, що Україна має два фронти – зовнішній з Росією та внутрішній з корупцією, то він може не розміти, як вони пов’язані.
– В Україні оглядачі побоюються, що у відповідь на переслідування Медведчука Путін може вдатися до якихось асиметричних кроків, бо в Києві пов’язують відключення телеканалів Медведчука зі збільшенням напруженості біля кордонів України. Чи можна тепер чекати наступних асиметричних кроків Путіна?
– Я не думаю, що це були взаємопов’язані речі. Гадаю, підведенням військ до кордонів України, Путін намагався розіграти сценарій 2008 року в Грузії. Думаю, йшлося про провокацію. Для повноцінного вторгнення в Україну 100 тисяч військових недостатньо. Україна – це не Молдова і не Грузія, тут була би потрібно половина російського війська. Але провокація на кордоні могла б спрацювати. Єдине, Зеленський – це не Саакашвілі, як би не старалися обстрілювати українських військових з окупованих територій, він не повторив грузинської помилки.
Я думаю, що Путін сподівався, що його сценарій спрацює перед його зверненням до нації. Якщо ви звернули увагу, то відведення військ від українських кордонів почалося після його виступу – на другий день. Думаю, максимум, що він хотів зробити – це збільшити територію, яку він контролює через ці «ДНР» і «ЛНР» на всю Донецьку і Луганську область.
Путіну дуже хотілося, щоб Україна піддалася на провокацію, щоб її покарати
Але Путін не може жити без України – він марить реаліями ХІХ століття, риторикою на кшталт «якщо Україна посміє вторгнутися (в Росію), від неї нічого не залишиться». Путіну дуже хотілося, щоб Україна піддалася на провокацію, щоб її покарати – створити нестабільність в країні, змінити режим в Києві. Але цього не сталося.
Україна не стала другою Білоруссю, як мріяли у Москві, і вже ніколи не стане. Але це дуже дратує Кремль. І тому що Зеленський не поводиться, як Лукашенко, то нехай він буде навіть російськомовним євреєм з півдня України, він все одно – націоналіст для Путіна.
Тому я думаю, що стягування військ до кордонів України не було пов’язано з Медведчуком, а було пов’язано з тим, що Путін одержимий Україною і тим, що він втрачає свій вплив. «М’яка сила» Росії в Україні вже не діє. І в цьому причина путінського гніву. Почавши війну, Росія позбулася головних інструментів м’якого впливу – Російська православна церква дискредитована, недержавні організації, через які діяла Росія, вже не працюють, Партія регіонів та Комуністична партія відійшли у минуле, скінчилися газові корупційні угоди, потім телевізійні програми, соціальні медіа, російські книжки – все це відійшло.
А тепер, коли закрили канали Медведчука навіть в мережі Youtube, що залишилося? Мабуть, тільки телеканал «Наш», і це все. Тому в Кремлі так нервують – Москва своїми руками знищила можливості керувати Україною.
Народний депутат з фракції «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук прибув у середу до Офісу генерального прокурора і зявив, що він «готовий» до арешту, якщо такий запобіжний захід буде обрано і не збирається переховуватися від правосуддя.
За словами Медведчука, влада здійснює репресії проти нього за його принципову політичну позицію.
«Я оцінюю як дії спрямовані в порядку політичних репресій і незаконного кримінального переслідування мене, з приводу яких пан Зеленський погрожував мені ще в 2019-му році», – заявив Медведчук.
«Заявляю, що я перебуваю в Україні і не збираюся ховатися від правосуддя. Я і далі буду брати участь в законних слідчих діях і домагатися справедливості як для себе, так і для всіх українських виборців, які довірили мені високе звання народного депутата України», – заявив Медведчук перед будівлею Офісу генерального прокурора.
