Головний редактор російського видання The Insider Роман Доброхотов прокоментував в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», історію з вибухами військових складів у чеському селі Врбетиці і звинувачення, які в зв’язку з цим були пред’явлені чеською владою двом агентам російського ГРУ – офіцерам секретної частини 29155 Анатолію Чепізі та Олександру Мішкіну. Доброхотов вважає, що свідчення про підрив складу саме російськими агентами були у чеської влади вже в кінці 2018 року, але з різних причин, почасти політичних, були розкриті тільки зараз. Також він вважає, що Чепіга і Мішкін (або їхні колеги) могли бути причетні не тільки до двох вибухів у Чехії, в результаті яких загинули двоє людей, а й ще до кількох інцидентів, в тому числі аналогічних вибухів у Болгарії.
Агенти ГРУ, за даними чеської влади, перебували в країні в період з 11 до 16 жовтня 2014 року і поїхали в день першого вибуху, 16 жовтня. Чоловіки в’їхали в країну за підробленими паспортами на імена Руслана Боширова і Олександра Петрова. Ці ж паспорти, за даними британських спецслужб, були використані тими ж агентами для в’їзду у Велику Британію і отруєння Сергія і Юлії Скрипалів «Новічком» в 2018 році.
Судячи з опублікованих фотографій, незадовго до першого вибуху Мішкін і Чепіга запитували доступ на склади у Врбетицях, надіславши в фірму, яка їх орендувала, фотокопії фальшивих паспортів на імена Ніколая Попи (громадянина Молдови) і Руслана Табарова (громадянина Таджикистану).
– Як ви думаєте, як давно чеські спецслужби знали про те, що сталося у Врбетицях і хто організував ці вибухи?
– Ті докази, які ми бачимо, повинні були бути у чехів ще в кінці 2018-го – на початку 2019 року, тому що вже тоді ми опублікували справжні імена Мішкіна і Чепіги. Були відомі також їхні фальшиві імена – Петров і Боширов, і було відомо, що вони прилетіли в Прагу. Тобто в принципі перевірка повинна була відбутися вже тоді, і, наскільки мені відомо, тоді чеська влада дійсно зацікавилися цими товаришами.
Відповідно, я думаю, у них повинна була бути інформація про те, де саме вони були в Чехії. Але не виключено, що тоді вони просто знали, що «Петров» і «Боширов» прилітали в країну, але не знали, куди саме вони їздили всередині країни: вони ж їздили під фальшивими паспортами. Можливо, тому так довго тривало розслідування.
Але, тим не менше, те, що ми чуємо зараз від чеських журналістів, говорить про те, що в Чехії була і триває дуже серйозна внутрішня боротьба між лояльними до Путіна людьми і менш лояльними. Йде протистояння між президентом Земаном, з одного боку, і іншими силами, враховуючи силовиків, з іншого боку. Тому я не виключаю, що могли бути якісь внутрішньополітичні причини, через які і президент, і силовики були не готові піднімати це питання.
У смертельному вибуху на чеському складі в 2014 році Прага звинувачує російських агентів (фотогалерея)
– Як ви думаєте, російські агенти спочатку планували вибухи в Чехії чи, як стверджують чеські спецслужби, вони повинні були відбутися в Болгарії, куди направлялася ця зброя?
– Це дуже цікавий момент. Зараз силовики стверджують, що нібито вибух повинен був відбутися за межами Чехії, і тільки випадково він стався там. Мені цей момент абсолютно незрозумілий. Як саме спецслужби, по-перше, дізналися про те, що вибух стався передчасно? По-друге: як взагалі планувалося зробити цей вибух відкладеним?
Це технічно для мене абсолютно незрозуміло. Якщо ви закладаєте кудись бомбу, зробити так, щоб вона потім вибухнула на території іншої країни, – це дуже непросте завдання. А головне: абсолютно незрозуміло, навіщо б це знадобилося? Якщо можна підірвати все на території Чехії, навіщо підривати на території Болгарії?
Можливо, це такий політичний жест – сказати: «Ні, чехи ні при чому, це все мало вибухнути в іншій країні, це все сталося випадково». Можливо, це спроба якось трішечки згладити відносини між країнами.
Ми зі свого боку, я маю на увазі інсайдери Bellingcat, плануємо опублікувати деякі подробиці. Ми змогли верифікувати значну частину інформації, яка була опублікована чехами, і знайти ще безліч додаткових деталей про те, як саме в Чехії і в Болгарії відбувалися вибухи боєприпасів. Якщо хто не пам'ятає, приблизно в той же час, трохи пізніше, в Болгарії теж було два вибухи складів боєприпасів. Так що це все одна велика історія, яку просто треба розповідати цілком.
– Еміліян Ґебрев має стосунок до зброї, яку було підірвано в Чехії?
– Так, я думаю, що це вже не має сенсу тримати в таємниці. Думаю, що всі вже здогадалися, що, звичайно, Еміліян Ґебрев мав безпосередній до цього стосунок, бо саме він займався торгівлею зброєю через ці склади. І зовсім не випадково він і його син, з яким він разом працював, і його топменеджер – всі троє – через кілька місяців після цих вибухів були отруєні нервово-паралітичною речовиною, можливо, саме «Новічком».
До речі, цікавий момент, про який багато хто зараз не пам’ятає: результати аналізів Ґебрева, які повинні були зберігатися в фінській лабораторії VERIFIN, таємниче зникли. Точно так само, як зникли результати аналізів Володимира Кара-Мурзи – вони засекречені, ми досі не знаємо, що в них.
Тож, судячи з усього, триває якась політична гра, через яку ми отримуємо тільки частину інформації. Але ми знаємо достатньо, щоб сказати про те, що ці вибухи в Чехії, Болгарії та отруєння Еміліяна Ґебрева – це була велика спецоперація Кремля, спрямована перш за все на те, щоб озброєння не надійшло в Україну.
– Те, що це була саме диверсія, спецоперація, відразу стало зрозуміло?
– Так, це було відразу, особливо другий вибух. Коли в Чехії стався перший вибух, було незрозуміло, про що йде мова, бо таке трапляється, що склади боєприпасів вибухають. Але коли буквально через пару тижнів стався наступний вибух за кілометр від першого, всі, хто за цим спостерігав, говорили про те, що таке випадково статися не може вдруге, це явно якась диверсія.
Це все відбувалося в період війни в Україні та війни в Сирії. І в будь-якому випадку ні на кого, крім Росії, не падала вже тоді підозра. Але ці історії тоді не дуже сильно розкручувалися в медіа, тому що було багато інших тем, і основна увага була спрямована безпосередньо на Україну і на те, що там робила Росія. Так що це якийсь час залишилося в тіні, саме по собі.
– Чи можна буде притягнути Росію до відповідальності за вибухи у Врбетицях і загибель двох людей?
– Зараз, коли з’явилися докази, то настануть, очевидно, якісь легальні наслідки. Частина з яких вже настала, а саме висилка російських шпигунів – що саме по собі, до речі, цікаво. Мова йде не просто про 18 якихсь дипломатів: в Чехії відкрито говорять, що всі ці люди працювали або на СЗР, або на ГРУ. Це вже саме по собі означає, що 18 шпигунів працювали під прикриттям дипломатів.
Ми всі розуміємо, що таке відбувається, але взагалі, звичайно, це дуже серйозне порушення дипломатичних норм. І той факт, що це безпрецедентна за всю історію дипломатії така велика висилка з одного посольства – це теж багато говорить про стан російсько-чеських відносин.
У російсько-болгарських відносинах теж за останні півтора року стався різкий поворот: із цієї країни регулярно відбуваються висилки дипломатів, відносини теж сильно змінилися.
І в Болгарії, і в Чехії посольства були такими локальними штабквартирами російських спецслужб. У Болгарії ця штабквартира російського посольства покривала насамперед балканський регіон, в Чехії – центральну Європу. І зараз по обох цих посольствах завдано дуже серйозного удару, величезна кількість шпигунів вислані, і в цілому політика двосторонніх відносин дуже сильно змінилася. В обох випадках тригером був саме один конкретний скандал, пов’язаний з диверсіями щодо Ґебрева, його компанією і підривом снарядів, які він купував.
– Як вам здається, дипломатичні відносини, двостороння політика щодо Росії теж тепер зміниться?
– Російська зовнішня політика щодо країн Східної і Центральної Європи була не стратегічною, а тактичною, вона була націлена на якісь нагальні завдання. І було зрозуміло, що якщо ви проводите такі операції, які включають в себе вбивства, теракти та інше на території цих країн, то рано чи пізно це буде розслідувано. Рано чи пізно будуть знайдені люди, які це робили, і державний слід буде доведений. Було очевидно, що не може все так довго нескінченно сходити з рук. Настав час, коли треба відповідати за свої вчинки.
Це стосується, до речі, не тільки тих країн і тих регіонів, які ми обговорюємо, – Центральної і Східної Європи. В принципі, те саме стосується і Британії зі справою Скрипалів. Вони одного разу отруїли Литвиненка і подумали, що все так буде далі. Потім вирішили, що можна Скрипалів теж отруїти. Такого не буває. Рано чи пізно доводиться відповідати за свої вчинки.
І мене, і багатьох моїх колег просто вражає, наскільки короткозорою була ця політика. Бо ж і Болгарія, і Чехія, і низка інших країн, скажімо, Австрія, Угорщина та інші впродовж останніх років, незважаючи на всі порушення прав людини в Росії, незважаючи на війну в Україні, були в дуже хороших контактах з Кремлем, з російськими дипломатами. І російська влада просто сама собі відрубала ці можливості за допомогою такого грубого втручання, за допомогою цих актів державного тероризму – а саме так в Чехії ці вибухи розглядаються і класифікуються, адже там загинули двоє чеських громадян під час цих вибухів. Звичайно, таке ніхто не буде терпіти.
І найголовніше: до того моменту, коли відбувалися ці вибухи, вже були підписані перші Мінські протоколи, тобто, по суті, основна гаряча стадія війни з Україною вже минула. І не було ніякої особливої практичної необхідності здійснювати всі ці теракти. Тобто за всіма параметрами це було дуже нерозумно і недалекоглядно.
– Чи може Росія визнати свою провину і видати виконавців цих вибухів?
– Ми знаємо біографії практично всіх ГРУшників, які брали участь у цих терактах, в тому числі в отруєнні Ґебрева. Разом з «Бошировим» і «Петровим» це буде, напевно, десятеро осіб, у більшості з них ми знаємо подальшу біографію. І вони продовжують працювати на російську державу на різних посадах і в різних регіонах. Тобто нам невідомо, щоб когось із них розчинили у ванні з кислотою або взагалі у них були якісь проблеми. Я думаю, що у них все чудово.
Тож не думаю, що в принципі для них можуть наступити якісь наслідки до тих пір, доки Володимир Путін при владі. Я думаю, що немає ніякого сценарію, коли Росія могла б піти на співпрацю в розслідуванні, видати когось. Це абсолютно неможливо.
