Лондон – У королівському Віндзорському замку, що на захід від Лондона, у віці 99 років помер чоловік британської монархині – принц Філіп, герцог Единбурзький. У заяві, оприлюдненій королівською родиною, було зазначено, що герцог Единбурзький тихо помер вранці у п’ятницю, 9 квітня. Подальші оголошення щодо його похорону будуть зроблені вже невдовзі. Принц Філіп був найстрарішим членом королівської родини в її нинішній формі. Йому залишалося два місяці до відзначення 100-річчя від народження. Загалом подружній партнер королеви Єлизавети Другої увійшов в історію як доволі нетиповий чоловік монархині і його присутність у королівській династії Віндзорів безперечно позначилась багатьма такими саме нетиповими подіями і заявами.
Дев’ятого квітня о 12:09 за Лондоном Британська телерадіомовна корпорація «Бі-Бі-Сі» перервала звичний хід денної програми телебачення і телеекрани у цілій Британії набули чорного кольору перед тим, як на тлі тиші з’явився напис «Новинне повідомлення». Саме у цей час було оголошено про смерть принца Філіпа у Віндзорському замку. Герцог Единбурзький перебував у цій заміській резиденції британської монаршої родини з 16 березня, повернувшись після місячного перебування у шпиталі. Це був найдовший час, який чоловік британської королеви будь-коли провів у лікарні. Йшлося про лікування інфекції і операцію на серці.
Офіційне оголошення про смерть принца Філіпа було одразу вивішено на брамі королівського Букінгемського палацу в центрі Лондона, проте десь за 45 хвилин його було звідти прибрано аби стати на заваді спонтанному збиранню людей перед палацом. Варто пам’ятати, що Велика Британія і надалі перебуває у стані часткового локдауну, і організація та проведення похорону чоловіка британської монархині зазнають певних змін саме з огляду на це.
Щодо цілого довгого і насиченого життя принца Філіпа можна сказати, що він пережив дуже багатьох, хто знав його особисто. Він був незвичайною людиною, яка жила незвичайним життям у надзвичайні моменти історії. Ціла його біографія була тісно пов’язана з буремними подіями 20-го сторіччя. І до певної міри сама постать принца Філіпа стала таким собі портретом усіх суперечностей і драматизму того, що відбувалося впродовж останніх ста років. Філіп народився грецьким принцем на острові Корфу, втім, не маючи ані престолу, ані краплі грецької крові. Однак безперечно його «блакитна» кров поставала сумішшю данської, німецької і навіть російської шляхетної крові. Власне, ціла ця суміш також є певною ілюстрацією до того, як у роки Другої світової війни Філіп брав участь у бойових діях як офіцер британського військово-морського флоту, тоді як чотири його старші сестри, які вийшли заміж на німців, активно підтримували нацистів. Рідною мовою Філіпа була саме німецька.
1947 року Філіп офіційно зрікся своїх данських і грецьких королівських титулів, взявши собі прізвище Маунтбаттен, ставши натуралізованим британським громадянином, власне, напередодні одруження з британською принцесою Єлизаветою, яка вже за 6 років стала королевою Єлизаветою Другою. Їхнє весілля стало найпершою великою громадською подією у Сполученому Королівстві після закінчення війни.
І саме тоді, коли його дружина обійняла британський королівський престол, а сам Філіп здобув титул герцога Единбурзького, він цілковито присвятив себе тому, що згодом отримало визначення як «другий номер монаршої родини», ставши неабиякою опорою для молодої королеви, відійшовши у певні затінки на тлі його дружини.
«Усучаснювач і перебудовник» зі специфічним почуттям гумору
За його роки у королівській родині Філіп зажив слави такого собі усучаснювача і перебудовника, бодай, на рівні королівських маєтків та палаців. І саме в цьому виявилась певна суперечність Філіпа, як людини з двох половин. Першої, яку піддані корони бачили на балконі королівського Букінгемського палацу в усіх монарших регаліях, і другої – надзвичайно приватної і усамітненої людини, яка, втім, завжди наголошувала на повній відсутності романтики всередині і на твердому прагматизмі.
Ще однією рисою, яка вирізняла чоловіка британської монархині від решти членів королівської родини було його доволі специфічне почуття гумору, яке навіть набуло легендарного статусу. У Британії було видано кілька книжок, присвячених окремим висловлюванням принца Філіпа, які, сказати б, не зовсім підпадали під королівський протокол. Дехто навіть вважав ці заяви і висловлювання ознакою глибоко вкоріненого расизму і зверхності у монаршій родині. Сам Філіп лише віджартовувався, кажучи, що, мовляв, він є не зовсім цікавою людиною, тому хоче привабити до себе увагу своїми «цікавими» висловлюваннями.
Непохитна і однозначна підтримка дружини
Однак, головною віхою, якою запам’ятається герцог Единбурзький, постає його непохитна і однозначна підтримка своєї дружини королеви Єлизавети Другої у тій роботі, що вела і веде британська монархиня. Висловлюючи реакцію на смерть принца Філіпа, прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон наголосив саме на цьому моменті.
«Перш за все ми пам’ятатимемо герцога Единбурзького за його різнобічну і всеосяжну підтримку Її Величності королеви Єлизавети впродовж їхнього довгого подружнього життя», – сказав Боріс Джонсон.
І попри свій «другий номер» у королівській родині, герцог Единбурзький справді поставав одним із помітних підмурків сучасної британської монархії з усіма її вадами, блиском і скандальними моментами. Шлях від колиски грецького принца без корони з острова Корфу до статусу найстарішого члена правлячої нині сучасної династії Віндзорів у доволі яскравий спосіб відображає багатогранність, унікальність, насиченість і навіть суперечливість цілого життєвий шляху, що його пройшов за свої 99 років принц Філіп.
Принц Філіп, герцог Единбурзький, відвідав Україну у вересні 1973 року. Він як президент Міжнародної федерації кінного спорту, перебуваючи за штурвалом особистого літака, прилетів до Києва, де відбувся Чемпіонат Європи з кінного триборства.
