Переговори Тристоронньої контактної групи (ТКГ) для врегулювання ситуації на окупованій частині Донбасу, відомі як Мінський процес, після завершення карантинних обмежень і нинішніх зустрічей онлайн уже не повернуться до Мінська. Віцепрем’єр-міністр Олексій Резніков каже, що після відновлення очних зустрічей українська делегація більше не приїде до столиці Білорусі, і для переговорів треба шукати інше місце. Чим не влаштовує Україну Мінськ і куди можуть перебратися такі переговори?
Після тривалих сумнівів України в доцільності вести переговори Тристоронньої контактної групи в Мінську, які перервала пандемія і перехід у режим онлайн, Київ, схоже, остаточно вирішив: після повернення до фізичних зустрічей, яке настане рано чи пізно, українська делегація до столиці Білорусі більше не поїде.
Як заявив віцепрем’єр-міністр і міністр із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков, для переговорів потрібно шукати інше місто – адже, за його словами, Білорусь наразі перебуває під впливом Росії.
«Звісно, що в нас немає довіри до цієї території. Сьогодні там домінує певна думка проросійського напряму та антиукраїнського характеру», – сказав про Білорусь Резніков в ефірі телеканалу ICTV ввечері 5 квітня.
Він додав, що про це українська сторона вже «категорично повідомила» інших учасників переговорів.
У ТКГ пояснюють деталі
Голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук додав, що йдеться не тільки про відсутність довіри до Білорусі за нинішньої ситуації.
«Я переконаний, що країна, яка невпорядкована, яка веде складну боротьбу з опозицією, яка в цій боротьбі використовує недозволені, непередбачені методи, репресії, країна, яка перебуває у сфері впливу Росії, країна, де проходять російські військові маневри тощо, – не може бути майданчиком для вирішення такого питання, яке зветься «боротьба за мир», – заявив Кравчук в ефірі телеканалу «Україна 24».
Член цієї делегації, представник окремих районів Донецької області Сергій Гармаш додав у тому ж телеефірі, що Україна не розглядає Мінськ як майданчик для переговорів щодо окупованої частини Донбасу відтоді, як не визнала Олександра Лукашенка легітимно обраним президентом Білорусі.
За його словами, питання щодо заміни переговорного майданчика повинні вирішуватися консенсусом, тому необхідна згода трьох сторін: України, Росії й ОБСЄ.
«Якщо Україна вже заявила, що вона не буде їздити до Мінська на переговори, то з цим теж доведеться рахуватися і Росії, і ОБСЄ. На щастя, поки це питання гостро не стоїть, поки не видно перспективи завершення карантину», – звернув увагу Гармаш.
Такої ж думки дотримується й другий представник ОРДО в українській делегації в ТКГ Денис Казанський.
«Дійсно, ми всі розуміємо, що Білорусь не є на даний момент суверенною державою. Тобто фактично Білорусь перебуває в залежності від Росії повністю. Диктаторський режим у Білорусі не є легітимним, знову ж таки, думаю, це очевидно для всіх після того, що сталося на виборах президента, і подальших подій», – сказав про придушення опозиції чинною владою Білорусі Казанський в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
«Нам не до кінця взагалі зрозуміло, як себе поводити з Білоруссю і в якому статусі взагалі влада цієї країни зараз перебуває. Тому я думаю, що так, до врегулювання цієї ситуації в Білорусі, з владою в тому числі, дійсно краще утриматися від будь-яких офіційних візитів до цієї держави, і можна знайти альтернативні майданчики», – вважає він.
«Якщо ми говоримо про очні зустрічі, то, звичайно, нам складно буде зараз домовитися, вибрати якесь інший місто, тому що, звичайно, для цього потрібна згода всіх сторін. Я підозрюю, що згоди російської сторони не буде зараз, вона буде наполягати, щоб зустрічі тривали в Мінську», – додав Казанський.
Кремль «не має позиції»
І дійсно, в Росії вже заявили, що «не мають позиції» з приводу рішення України відмовитися від Мінська як місця проведення переговорів Тристоронньої контактної групи і шукати для цього альтернативний майданчик.
«Я не знаю, наскільки офіційно оголошувалося про цю позицію України, чи є це повною відмовою від того, щоб приїжджати до Мінська», – прокоментував заяви української сторони речник Кремля Дмитро Пєсков.
«Але ми знаємо, що група є тристоронньою, тому тут необхідно буде виробити позицію ще двох сторін. Поки що якоїсь позиції з цього приводу немає», – додав він.
В Організації з безпеки і співпраці в Європі, яка є третьою стороною переговорів, заяви України ще не коментували.
Питання про непридатність Мінська як місця для переговорів про мирне врегулювання на окупованій частині Донбасу особливо гостро постало після президентських виборів у Білорусі в серпні 2020 року, після яких було оголошено про чергову перемогу Олександра Лукашенка. Та легітимності цієї перемоги, з огляду на перебіг кампанії й повідомлення про масові фальсифікації, не визнали в значній частині світу, серед того й в Україні. Подальші ж жорстокі репресії проти опозиції і громадянського суспільства Білорусі, які не погодилися з оголошеними результатами й вимагають нових і чесних виборів, тільки посилили несприйняття столиці Білорусі.
Але це сталося вже в час, коли ще з весни 2020 року переговори Тристоронньої контактної групи перейшли в режим відеоконференцій, без особистого прибуття учасників до Мінська, через пандемію COVID-19.
Чим замінити Мінськ?
Тим часом думки про те, що Мінськ бажано замінити на інше місце для переговорів, в Україні висловлювали багато разів і раніше.
Зокрема, це питання активно обговорювали ще протягом 2018 року. Тоді, в січні, тодішній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив, що під час його візиту до Вашингтону тодішній президент США Дональд Трамп сказав йому, що переговори щодо України варто перенести з Мінська в інше місце. Тоді Назарбаєв запропонував для них свою столицю – тоді ще Астану, нині вже перейменовану в Нур-Султан.
Цю можливість тоді скептично оцінили в Білорусі. В Україні ж тодішній міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що Київ готовий перенести переговори ТКГ з Мінська в інше місце. Але він зауважив, що не бачить, як перенесення переговорів із Білорусі до Казахстану допомогло б у просуванні переговорів.
У Києві, зокрема, звертали увагу: Казахстан, як і Білорусь, входить до Євразійського економічного союзу разом із Росією. Крім того, ця країна так само негативно, а не нейтрально, голосує в ООН за резолюції, що стосуються, наприклад, порушень прав людини в окупованому Криму.
Лунали тоді й пропозиції щодо столиці Австрії Відня, де також розташована штабквартира ОБСЄ. Про це говорив, наприклад, колишній перший заступник голови Донецької обласної державної адміністрації Андрій Ніколаєнко, кілька разів таку думку висловлював колишній голова Донецької ОДА Сергій Тарута.
Олександр Лукашенко ж наполягав, що майданчиком для переговорів щодо окупованої частини Донбасу має залишитися саме Мінськ.
Пізніше, вже у вересні 2020 року, про можливість перенести переговори з Мінська до Відня говорив і Леонід Кравчук – після того, як тоді канцлер Австрії Себастіян Курц заявив про готовність прийняти ці переговори під час переговорів із президентом України Володимиром Зеленським. За повідомленнями, тоді Зеленський відповів Курцові, що це питання «рано обговорювати».
А голова правління недержавного фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко висловлював думку, що логічно було б в перенести майданчик для переговорів у Швейцарію як у найнейтральнішу країну, щоб задовольнити і Україну, і Росію.
Чи потраплять на нове місце представники бойовиків?
Тим часом політолог Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич звертав увагу, що в разі перенесення місця переговорів до західних країн представники угруповань «ЛДНР», які теж беруть участь у них, не зможуть потрапити туди через санкції або відсутність віз.
«Такі переговори можливі лише в тих країнах, куди є в’їзд. Якщо йдеться про країни Євросоюзу, то ці люди повинні мати дипломатичні паспорти, або візу, ну, а якщо це громадяни України – то безвізовий режим. Представники «ЛДНР» не будуть брати українські паспорти, а Росія їм не стане видавати інші. І як вони доїдуть?» – звернув увагу Тишкевич.
Тож, на його думку, місцем переговорів мала б бути держава колишнього Радянського Союзу, хоча не обов’язково не союзник Росії.
Тим не менше, вже нині, після останньої заяви Олексія Резнікова, Леонід Кравчук висунув нову пропозицію щодо можливого нового місця переговорів – Польщу.
«Я думаю, якщо взяти колишній соціалістичний табір, то я б назвав Польщу. Тут не буде питань, ми з Польщею не завжди були друзями, але були й часи дружби. Було і багато проблем, і на кордоні, і не тільки. Тому ніхто не скаже, що Польща вірний друг України. Це було б нормально», – сказав він в ефірі телеканалу «Україна 24».
