На хвилі масових протестів у Білорусі у зв'язку із недовірою до результатів президентських виборів у серпні 2020 року Олександр Лукашенко обіцяв призначити нові вибори – але тільки після того, як у державі змінять Конституцію і передадуть частину функцій президента іншим органам влади.
Тепер Лукашенко заявляє, що не має наміру «миттєво» скорочувати повноваження президента, і вважає, що у президента повинні залишитися основні важелі впливу «на будь-які рішення знизу догори».
Що вже відомо про цю майбутню змінену конституцію і чи обмежить вона повноваження Лукашенка?
На ці запитання в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», відповідали Ольга Ковалькова, учасниця Координаційної ради білоруської опозиції, і Юрій Воскресенський, підприємець із Мінська, який був присутній на засіданнях конституційної комісії.
– Ольго, на вашу думку, чи буде в новому проєкті Конституції від Лукашенка обмеження повноважень і яким воно буде?
Будь-які зміни Конституції повинні гарантувати дотримання базових принципів. Повноваження президента, звичайно ж, повинні бути перерозподіленіОльга Клвалькова
Ольга Ковалькова: Ми можемо довго говорити про те, як перерозподіляти повноваження, як змінювати Конституцію. Але ключове питання сьогодні в Білорусі – це те, що Конституцію, Основний закон країни мають виконувати.
У Білорусі немає конституційного права, яке не було би порушене: право на життя, на свободу думок та ідеології, на отримання і поширення інформації, право обирати і бути обраним, право брати участь в управлінні державою через вибори, право на працю, на пересування, на об’єднання в політичні партії, право на мирні зібрання.
За вимогу реалізації цих прав люди сидять у в’язницях, людей депортують, нові абсурдні кримінальні справи заводять.
2300 кримінальних справ, 322 політв’язнів, кожного дня затримання, обшуки і вироки.
– Все, про що ви говорите, це, на думку багатьох експертів, з якими ми розмовляли, є наслідки якраз цих необмежених президентських повноважень. Саме тому важливо говорити про те, щоб їх змінити. Як ви уявляєте – якими повинні бути повноваження у президента Білорусі в новій Конституції?
Ковалькова: Будь-які зміни Конституції повинні гарантувати дотримання базових принципів. Це змінюваність влади, включно з обмеженням перебування на посаді президента людини не більше двох термінів поспіль, це поділ законодавчої, виконавчої, судової влади, це проведення вільних і демократичних виборів, це недоторканність, незалежність і територіальна цілісність Республіки Білорусь.
Повноваження президента, звичайно ж, повинні бути перерозподілені. Але дивіться, ми зараз говоримо про зміни Конституції при старій владі. В умовах, коли призначаються всі рівні дільничних і Центральної виборчої комісії з представників влади, коли не допускають спостерігачів, ми говоримо про зміну Конституції при незмінному механізмі. Якби пройшли чесні вибори з відкритим підрахунком голосів, влада програла б будь-які такі вибори.
– Пане Юрію, нинішня заява Олександра Лукашенка про те, що за новою Конституцією президент повинен «контролювати все знизу догори» – як ви розцінюєте ці слова?
В країні немає репресій. У країні є наведення порядкуЮрій Воскресенський
Юрій Воскресенський: Я розцінюю слова президента так, що зараз у конституційну комісію, членом якої я є, надійшли понад 15 тисяч поправок і пропозицій.
Усі їх треба врахувати, і, звичайно, всім не догодиш. Але президент не сказав, що повинен контролювати буквально все. Він же сказав це якраз на нараді з приводу перерозподілу повноважень у тому контексті, наголошую, що не можна повністю переходити до парламентської системи або робити декоративною представницькою функцію президента. Він говорив саме в цьому контексті.
Але, припустімо, що вже завтра буде перше засідання щодо розділу другого: там права, свободи особистості. І завтра конституційна комісія вже розпочинає роботу над поправками. Я нагадаю, що згідно з дорожньою картою, 1 серпня повинен бути представлений суспільству готовий проєкт, а не пізніше 7 листопада він повинен бути вже завершений і вичищений повністю.
– То, можливо, ми з вами говоримо про різні висловлювання Олександра Лукашенка. Процитую: «У президента залишаться основні повноваження, які можуть впливати на будь-яке рішення знизу догори».
Воскресенський: Ну залишаться. По-перше, там буде два терміни, тобто те, чого домагалася демократична громадськість, це дуже добре. Я переконаний, що будуть обмеження каденцій.
– Я про повноваження швидше, а не про тривалість перебування в кріслі президента.
Воскресенський: По-друге, ви розумієте, що президент перш за все політик. Цією фразою він підкреслював, що не можна робити в наших перехідних пострадянських державах функцію і посаду президента декоративною. Він підкреслював насамперед це. Але повірте, я вже бачу, виходячи з підготовлених документів до завтрашнього засідання, що зрушення будуть і вони не будуть носити якийсь декларативний характер.
– А які ключові? Назвіть три ключові зрушення, які приведуть до демократизації білоруського суспільства.
Зараз дуже важливо було навести порядок, цей порядок навели. У тому числі добре для Російської Федерації, щоб тут не було ніякої громадянської війни або ДонбасуЮрій Воскресенський
Воскресенський: Значить, це конституційний статус, узаконення конституційного статусу Білоруських народних зборів. З’являється новий інститут, який дуже важливий для транзитного періоду. Це обмеження каденцій президента двома термінами. І це, можливо, змішана – якщо конституційна комісія погодиться з цими аргументами – мажоритарно-пропорційна система виборів. Але завтра, наприклад, ми розглядаємо і розбираємо розділ «Особистість». Із таких основних поправок, що планується розглянути, – це те, що шлюб – це союз чоловіка і жінки, як у випадку з Російською Федерацією.
– Я тут все-таки про демократизацію вас запитувала. Зрозуміла про дві каденції, ключове із запропонованого. Важливо в цьому випадку все-таки уточнити: це ще дві каденції Лукашенка? При новій Конституції вже?
Воскресенський: Значить, президент публічно говорив, що він відчуває, що деяка частина суспільства втомилася від нього, і він готовий піти. Але, наприклад, деяка частина суспільства не готова його відпускати, це теж треба враховувати. Я б, наприклад, його не відпустив.
– Несподівана заява від людини, який називає себе опозицією в Білорусі. Ольго, можливо, вам є що заперечити.
Ковалькова: Я так припускаю, що просто можна було призначати нові вибори і все, не бачу взагалі якоїсь необхідності вносити зміни до Конституції, якщо вже так стоїть питання про те, що ніхто за владу не тримається. Ми вже сім місяців говоримо про те, що є політична криза, ми готові до переговорів. Потрібно її вирішувати, потрібно призначати вибори, формувати комісії, щоб процес був відкритий. А зараз ми чуємо, що, виявляється, і проблеми-то немає.
Ми говоримо про зміну Конституції при незміні механізму. Якби пройшли чесні вибори з відкритим підрахунком голосів, влада програє будь-які вибориОльга Ковалькова
Хлопці, це все виглядає насправді несерйозно. На мій погляд, це ілюзія реформи. Очевидно з цих останніх заяв, що ні про який процес, який би подолав цю кризу, не може бути й мови. Це забалакування ситуації, закритий процес, в якому суспільство, крім влади, не бере участі. Ось ми від Юрія дізнаємося тільки про те, які внутрішні процеси відбуваються.
– Пане Юрію, останнє у мене до вас запитання доволі просто звучить: чому в країні тривають репресії?
Воскресенський: В країні немає репресій. У країні триває (до речі, Ольга не дасть збрехати, це цитата Віктора Бабарика з минулого року: він сказав, що в країні немає репресій), в країні є наведення порядку. Ви бачите, що радикальні елементи перейшли вже фактично до підготовки терористичних акцій. Природно, це неприпустимо.
– Одне запитання все ж, щоб ми не плуталися у термінології. Коли журналістки, наші колеги, ведуть стрім із акції протесту і їх на кілька років саджають за це в тюрму, – це, на вашу думку, наведення порядку?
Воскресенський: Мені здається, що журналістки і журналісти теж повинні собі віддавати звіт, що заради хайпу або гарної картинки вони могли б своїми діями привести до трагедії. Але в даному випадку, стосовно журналістів, ваших колег, я вважаю, що це дуже різке, досить серйозне покарання. Звичайно, вони могли б відбутися штрафом.
Але розумієте, зараз дуже важливо було навести порядок, цей порядок навели. У тому числі добре для Російської Федерації, щоб тут не було ніякої громадянської війни або Донбасу. Це і для Чехії треба, і для Польщі, для Литви, для Латвії, щоб тут було спокійно і стабільно все.
Ви зрозумійте найголовнішу річ: якщо суспільство хоче змін, революцій, протестів – його не зупинити нічим, розумієте? Питання, що більшість білоруського суспільства вже не хоче таких змін, не хоче таких масових акцій.
Протести у Білорусі: коротко про головне
Президентські вибори у Білорусі відбулися 9 серпня 2020 року, на той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих.
