«Чи хотіли вони його вбити? – цікавився Джеймісон Фаєрстоун в інтерв’ю Російській службі Радіо Свобода в листопаді 2009 року. – Не знаю».
Фаєрстоун був керівним партнером московської юридичної компанії «Фаєрстоун Данкен», яка й призначила свого працівника Сергія Магнітського, щоб розслідувати підозри в масових податкових шахрайствах і крадіжках у перебігу рейдерського захоплення компаній, які належали інвестиційній компанії Hermitage Capital Management. Магнітський помер у слідчому ізоляторі в Москві 16 листопада 2009 року. Він провів там 358 днів, протягом яких йому так і не висунули обвинувачення.
«Магнітський показав, що група офіцерів Міністерства внутрішніх справ Росії винна у викраденнях із державного бюджету 230 мільйонів рублів», – розповів Фаєрстоун.
«Так ці офіцери і входили в групу, яка його арештовувала. Зробили це, щоб змусити його замовкнути. Але після арешту їм треба було якось виправдати свої дії і сформулювати обвинувачення. Їм тривало десять місяців, щоб вигадати свої безглузді історії, – сказав він. – Очевидно, що слідчі намагалися змусити його погодитися з тим, що не відповідає дійсності».
«Свідома стратегія»
Магнітський, якому було 37 років, багато разів казав, що йому відмовляють у медичній допомозі, а правозахисники заявляли, що таке ставлення дорівнює тортурам.
Більш ніж через десятиліття прихильники ув’язненого російського опозиціонера Олексія Навального з дедалі більшою стривоженістю заявляють, що стан його здоров’я погіршився за ті тижні, коли він перебуває під арештом після повернення до Росії з Німеччини в січні, а особливо відколи його перевели в колонію у Владимирській області раніше цього місяця.
Адвокат Навального Вадим Кобзєв звинувачує владу в «свідомій стратегії з метою підірвати його здоров’я», а дружина опозиціонера Юлія Навальна каже, що ставлення до її чоловіка – це «особиста помста» за його політичну діяльність.
Навальний із серпня 2020 року перебував у Німеччині, куди його літаком вивезли на лікування після майже смертельного отруєння бойовою хімічною речовиною з класу «новачок» під час поїздки Сибіром. Він звинувачував у цьому отруєнні президента Росії Володимира Путіна. А громадянське розслідування виявило, що отруєння здійснила група працівників Федеральної служби безпеки (ФСБ) Росії.
У грудні 2020 року Навальний повідомив, що обдурив одного з цих працівників, Костянтина Кудрявцева, представившись помічником чільного кремлівського посадовця, і той у 49-хвилинній телефонній розмові розповів деталі своєї участі в тій операції.
Нині ж Навальний скаржиться на сильний біль у спині і втрату чутливості в правій нозі, яка, за його словами, в нього вже віднімається. На заплановану зустріч із адвокатами 24 березня він не прийшов. Наступного дня російські тюремники видали коротку заяву про те, що стан здоров’я опозиціонера «стабільний» і «задовільний».
Після того, як адвокатам таки дозволили побачити Навального, вони поставили ці слова під сумнів: один із них заявив, що стан здоров’я діяча «надзвичайно несприятливий».
У двох заявах до тюремників, які оприлюднили 25 березня, Навальний заявляє, що йому влаштовують катування безсонням, коли вночі щогодини будять, і не надають належного лікування й відмовляються допустити до нього фахівця, що він розцінює як знущання з нього і свідоме порушення його права на отримання медичної допомоги, спрямоване на підрив його здоров’я.
«Це точне дежавю зі справи Магнітського, – написав у твітері 25 березня Білл Браудер, директор фонду Hermitage Capital і керівник «Всесвітньої кампанії за справедливість для Магнітського». – Нехтування медичною допомогою, яке Путін влаштовує Олексієві Навальному, свідоме, і Путін хоче, щоб світ знав, що це він робить це».
«Кімната катувань»
У розмові з Радіо Свобода 2009 року, за місяць до смерті Магнітського, Браудер звертав увагу на погіршення стану здоров’я ув’язненого.
«Він уже 11 місяців за ґратами, – говорив тоді Браудер. – Йому не дали жодного побачення з родиною. Він втратив у вазі 18 кілограмів».
«Сергія Магнітського утримували в слідчому ізоляторі в нелюдських умовах, – розповідав Фаєрстоун в інтерв’ю невдовзі після смерті Магнітського. – Він мав серйозні проблеми зі здоров’ям, серйозну хворобу шлунку. Про це добре знали у в’язниці, де йому спершу надавали медичну допомогу. Потім влада почала чинити на нього тиск із метою змусити дати потрібні їй свідчення. Задля цього вона припинила надавати медичну допомогу, його позбавили ліків, не дозволяли консультації з лікарем. Магнітський багато разів на це скаржився».
Як розповідав Фаєрстоун, Магнітський подав багато скарг на таке ставлення до нього. «Сам лише перелік його заяв на цю тему займає чотири сторінки», – сказав він.
Хоча вже в день смерті Магнітського перевели в московський слідчий ізолятор «Матроська тиша», більшу частину свого перебування за ґратами він провів в іншому московському СІЗО, відомому як «Бутирка», а саме в його сумнозвісному другому корпусі.
У ньому ж два роки перебував Роман Попков, активіст російського ультралівацького радикального націоналістичного угруповання, яке називало себе націонал-більшовиками. Його звільнили звідти за рік до смерті Магнітського.
«Коли я читав його щоденники, я зрозумів, що нічого не змінилося за останній рік, що цей корпус і далі є, власне, корпусом тортур», – сказав Попков Радіо Свобода в грудні 2009 року.
«Туди, як правило, садять … із єдиною метою: посіяти в душі відчуття повного безсилля перед системою», – додав Попков. За його словами, у великих камерах, на 20–30 осіб, є певна взаємодопомога. У другому ж корпусі камери маленькі, на 4–6 осіб, а в напівпідвальній частині це «кам’яні мішки» на 2–3 особи, де до того ж дуже погано з медичним обслуговуванням.
«Слідчі управління садять їх у «Бутирку», а вже «бутирська» адміністрація спускає їх у ці підвали, щоб люди були більш згодливі на слідстві і на суді. Це звична практика», – сказав тоді Попков.
Як писав наприкінці 2009 року щоденник New York Times, 16 листопада того року об 11-й годині лікарка в’язниці «Бутирка» Лариса Литвинова видала вказівку перевести Магнітського до «Матроської тиші», де є лікарняне відділення, бо стан його здоров’я різко погіршився. Машина для його перевезення приїхала через шість годин. На нове місце його привезли о 18.30. Тамтешній лікар приписав йому знеболювальне, видав припис на психіатричний огляд (через постійні скарги Магнітського на умови утримання його називали «психічно неадекватним») і пішов. О 21.20 наглядачі виявили Магнітського на підлозі камери без свідомості. Через пів години його оголосили померлим.
Причиною смерті спершу назвали інфекційно-токсичний шок унаслідок панкреатиту – запалення підшлункової залози, потім – гостру серцево-судинну недостатність.
У відкритому зверненні до російської влади в березні 2010 року правозахисниця і тодішня голова Московської Хельсінської групи Людмила Алексеєва написала, що смерть Магнітського «стала наслідком умисно жорстокого поводження».
За її словами, йшлося про «використання співробітниками Міністерства внутрішніх справ Росії тортур як способу тиску на Сергія Магнітського в перебігу розслідування кримінальної справи».
«Сергій Магнітський загинув від систематичних тортур, які до нього умисно застосовували», – наголосила Алексєєва.
Розслідування, яке здійснила тоді Рада з прав людини, дорадчий орган при Кремлі, дійшло висновку, що перед смертю Магнітського також жорстоко побили і не допустили до нього лікаря.
Удар по порушниках прав людини «в найболючіше місце»
Після кількох років активної кампанії Браудера й його однодумців Сполучені Штати Америки 2012 року ухвалили «Акт Магнітського». Той перший закон цього типу дозволив Вашингтонові накласти цілеспрямовані санкції проти тих російських посадовців, кого вважали причетним до порушення прав Магнітського й загалом прав людини. 2015 року США ухвалили «Глобальний акт Магнітського», який розширив таке саме покарання на всіх, кого вважали причетними до порушень прав людини в усьому світі.
Антикорупційна неурядова організація Global Witness назвала американські закони, названі іменем Магнітського, «важливим інструментом» у боротьбі проти зловживань.
«Це успішний приклад конкретної дії проти корумпованих і найгірших порушників прав людини, яка вдаряє їх у найболючіше місце – по кишені», – написала організація в грудні 2019 року.
Наступними роками після США також Канада, Велика Британія, Європейський союз і інші теж ухвалили схожі закони. Зокрема, «Європейський акт Магнітського» був ухвалений у ЄС у грудні 2020 року.
Усі ці закони разом «фундаментальним чином змінили роль фінансових заходів у всесвітній боротьбі проти порушень прав людини і корупції», написала дослідниця американського аналітичного центру Atlantic Council Гаґар Гаджар Шемалі після того, як такий закон ухвалив Євросоюз.
«ЄС заявляв, що запровадить своє перше коло санкцій за цим законом на початку 2021 року, і, як очікується, серед їхніх цілей у Росії будуть причетні не тільки до смерті Сергія Магнітського, а й до нещодавньої спроби вбивства чільного російського опозиційного лідера Олексія Навального, – написала Шемалі. – Навальний заохочував ЄС цілити в російських олігархів і наближених до президента Росії Володимира Путіна, в першу чергу через їхні активи й маєтки, які вони мають у Європі».
24 березня Браудер написав у твітері: «Олексій Навальний каже, що його здоров’я різко погіршилося в ув’язненні. Ось так починається те пекло, яке підготував для нього Путін. Я вже бачив раніше, що це таке, в Сергія Магнітського, і це жахливо. Треба бути готовими обкладати санкціями набагато більше людей із режиму Путіна».
Після того, як Велика Британія наклала санкції за своїм «актом Магнітського» на 25 росіян, а також на 20 саудівців, яких обвинувачують у причетності до відмивання «кривавих грошей», у липні 2020 року, міністр закордонних справ Британії Домінік Рааб високо оцінив цей новий дипломатичний інструмент.
«Я думаю, цілком правильно, особливо як інструмент зовнішньої політики, що ми застосовуємо до осіб, відповідальних за … зловживання – чи то тортури, чи вбивства без суду й слідства, чи будь-які інші, – заморожування активів і візові заборони, – сказав тоді Рааб агентству Reuters. – Я думаю, це правильно як заява про нашу міжнародну позицію – заявити, що ми не хочемо, щоб люди, відповідальні за такі жахливі злочини, які мають кров на своїх руках, приїжджали до нашої країни, ходили на різдвяні закупи в центрі Лондону чи намагалися інвестувати в британські банки чи британське майно».
26 березня речник Кремля Дмитро Пєсков відкинув більшість паралелей між справами Магнітського й Навального, заявивши, що в Кремлі не вважають, що ці ситуації схожі. Але він згадав, що Магнітського вже посмертно визнали в суді в липні 2013 року винним у масштабному уникненні податків – оглядачі кажуть, що це був, імовірно, перший посмертний судовий процес у сучасній історії Росії.
«Узагалі не бачимо ніяких паралелей, – заявив Пєсков, – за винятком лише того, що Магнітський, на жаль, небіжчик, був ув’язненим і засудженим, і Навальний теж є ув’язненим і засудженим».
Навального визнавали винним у двох судових процесах за звинуваченнями в фінансових злочинах, які він сам і його прихильники називають сфабрикованими й такими, що мають на меті перешкодити його викликам, які він кидає Путінові. Вони так само кажуть, що нинішнє звинувачення в порушенні умов умовного вироку, яке привело до його ув’язнення, абсурдне й безпідставне.
