Протягом зими все менше білорусів виходило на вулиці з вимогою відставки Олександра Лукашенка, який при владі понад 26 років, через холодну погоду, жорстокі репресії уряду та, можливо, втому.
Опозиційна лідерка Світлана Тихановська у лютому поскаржилася, що продемократичний рух «втратив вулиці», але пообіцяла, що він відновиться весною, починаючи з загальнонаціонального мітингу 25 березня, який збігається з Днем Свободи, річницею короткого існування Білоруської Народної республіки, яку заснували в 1918 році.
Однак Лукашенко не демонструє готовність піти на компроміс, і його найвищі посадовці пообіцяли жорстоко відповідати на будь-які нові широкомасштабні протести.
Білорусь переживає заворушення з тих пір, як Лукашенко, який при владі з 1994 року, заявив про абсолютну перемогу та шостий термін на президентських виборах, які, на думку мільйонів білорусів, були сфальсифіковані. Голосування відбулося на тлі масштабних мітингів по всій країні, які підтвердили широку підтримку Тихановської, та її прихильники стверджують, що насправді вона перемогла, незважаючи на офіційний результат опозиціонерки в 10 відсотків.
Жодні вибори за часів правління Лукашенка не були визнані незалежними міжнародними спостерігачами як вільні, чесні та демократичні.
З моменту виборів було заарештовано понад 30 тисяч людей, сотні було побито під час затримань та демонстрацій, та принаймні четверо людей було вбито під час урядових репресій. Існує також достатня кількість заяв про катування. Захід наклав санкції на Лукашенка та його найближче оточення, відмовляючись визнавати його законним лідером Білорусі, що ще більше підштовхнуло його до того, щоб звернутися за підтримкою до союзниці-Росії.
18 березня Тихановська, яка виїхала до Литви через сильний тиск з боку держави після виборів, оголосила онлайн-кампанію, вимагаючи щоби Лукашенко вступив в переговори з білоруським демократичним рухом. Вона запропонувала, щоб переговори проводились за посередництвом ООН та Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).
«Кожен з вас знає, що країна перебуває в кризі, і це можна вирішити лише мирним шляхом та з допомогою міжнародних переговорів», – сказала Тихановська в одній із своїх заяв.
За її словами, ініціатива онлайн-голосування була також підтримана Координаційною радою By_Pol, якій доручено контроль за демократичною передачею влади, на яку всі сподіваються, та яка об’єднує колишніх білоруських силовиків та чиновників, які перейшли на бік опозиції, а також інші демократичні сили.
Тихановська заявила, що чим більше білорусів проголосує в онлайн-кампанії, тим «більше світ почує про наше прагнення вирішити кризу мирним шляхом без жодних інших жертв». Вона розкритикувала Лукашенка за те, що він «плюнув в обличчя мільйонам білорусів», відмовившись піти з посади після виборів 9 серпня.
Станом на 19 березня близько 460 000 людей підписались на підтримку закликів до діалогу на незалежній платформі «Голос», яка була створена в Білорусі минулого року для моніторингу спірних президентських виборів та контролює онлайн-голосування.
Тихановська звернулась до білорусів на наступний день після того, як вона виступила на слуханнях у рамках відеоконференції Комітету закордонних справ Палати представників США, закликаючи Вашингтон посилити санкції проти суддів, державних підприємств, силовиків, проурядових підприємців та чиновників, які відповідають за питання освіти та спорту.
«Люди страждають та помирають зараз. Білоруси, як ніколи, потребують вашої допомоги», – заявила вона на слуханні 17 березня.
Чи повернуться люди на вулиці?
Опонентів Лукашенка попереду може очікувати тернистий шлях.
Люди втомлені, розчаровані і особливо залякані масштабними репресіямиКаміль Клисинський
Як стверджує Каміль Клисинський, старший дослідник Центру східних досліджень OSW у Варшаві, шанси повернути таку кількість людей, як в перші дні протестів, коли збиралось понад 100 тисяч осіб після спірного голосування, сумнівні.
«Люди [білоруси] справді втомлені, розчаровані і особливо залякані масштабними репресіями, які ми спостерігаємо протягом останніх місяців», – сказав Клисинський у коментарі Радіо Свобода.
Білорусь переживає «безпрецедентну кризу зі станом з правами людини», як стверджено у звіті, надісланому 25 лютого Верховним комісаром ООН з прав людини Мішель Бачелет до Ради з прав людини ООН.
Масові акції протесту були зустрінуті «масовими свавільними арештами та затриманнями» здебільшого мирних демонстрантів, а також «сотнями випадків катування та жорстокого поводження», – заявила Бачелет в коментарі того ж дня на форумі в Женеві, додаючи, що «жодна з сотень заяв про катування та жорстоке поводження» не була розглянута.
У посмертному рішенні, винесеному того дня, суд Білорусі визнав Геннадія Шутова, який був убитий силовиками в серпні 2020 року, винним у невиконанні наказів поліції.
17 лютого Human Rights Watch заявила, що напередодні правоохоронні органи провели загальнонаціональні рейди, спрямовані на правозахисників та активістів, обшукуючи їхні будинки та офіси та затримавши щонайменше 40 осіб.
Понад 400 осіб були засуджені «у зв’язку з участю в незаконних масових заходах і акціях протесту, які грубо порушують громадський порядок», – заявила 17 березня генеральна прокуратура Білорусі.
Прокурори перерахували справи переслідуваних ними людей, у тому числі 35-річного чоловіка, який «розмістив образливі коментарі проти правоохоронних органів у соціальній мережі «Однокласники».
Найбільший вирок – 10 років
Минулого місяця 16-річного Микиту Золотарьова, який страждає на епілепсію, засудили до п’яти років ув’язнення у тюрмі для неповнолітніх за участь у тому, що органи влади називають «масовими заворушеннями».
Білоруська правозахисна організація «Вясна» зарахувала його до списку політичних в’язнів.
16 березня блогер Ігор Лосик, якого заарештували у червні минулого року за звинуваченням у підготовці громадського заворушення перед серпневим голосуванням, припинив голодування і був переведений до карцеру.
Лосик, який є консультантом Радіо Свобода з питань нових медіа-технологій, спробував перерізати зап’ястя і оголосив голодування 11 березня, коли проти нього було висунуто нові нечіткі звинувачення.
Уряд Лукашенка виправдовує свої дії тим, що назвав протестувальників пішаками іноземних сил і організаторами безладу.
Під час зустрічі з Лукашенком 9 березня Іван Тертель, керівник КДБ, розповів про «безпрецедентний тиск на нашу державу» з боку іноземних акторів, не уточнюючи деталі. Не надавши доказів, він заявив, що його відомство виявило плани «дестабілізувати ситуацію» в Білорусі з 25 по 27 березня.
«Тертель заявив у ефірі державного телебачення... що КДБ «знає все» про всю підготовку до демонстрацій 25 березня, і відповідно їхня реакція буде досить жорсткою», – сказав Клисинський.
Командувач внутрішніх військ МВС Микола Карпенков нещодавно описав білоруських протестувальників як «ворогів нашої держави», перш ніж пообіцяти жорстко і «швидко розібратися з ними із задоволенням».
Окрім переслідувань та побиття протестувальників в Мінську, Карпенков відомий ще й тим, що він відстоював застосування вогнепальної зброї проти них, та тим, що його записали на диктофон, поки він обговорював плани побудови таборів для тих, кого затримали під час репресій.
Карпенков зробив свої коментарі в той час, як білоруське державне телебачення повідомляло, що війська МВС проводять навчання для протидії можливому масовому заворушенню, демонструючи обладнання, яке може бути застосовано в такому випадку.
Поки білоруси стикаються зі зростанням кількості репресій і протестів, Лукашенко залишається зухвалим.
На зборах тисяч прихильників у Мінську в лютому Лукашенко назвав протести проти свого правління «заколотом», організованим іноземними силами і пообіцяв, що 2021 рік «стане вирішальним».
«Жодна передача [влади] в Білорусі неможлива», – сказав Лукашенко 2 березня, розповідаючи про свої переговори з президентом Росії Володимиром Путіним минулого місяця у російському курортному Сочі.
Він заявив, що нова конституція буде ухвалена на початку 2022 року, але натякнув, що це не призведе до кінця його правління, і додав, що «передача влади» не була на порядку денному, коли він зустрівся з Путіним.
«Вулкан невдоволення»
Переговори були першою особистою зустріччю двох лідерів з вересня 2020 року, коли Путін виділив Лукашенку 1,5 мільярда доларів державних позик. Цьому заходу передувало – 19 лютого у Москві – підписання міністрами транспорту обох країн угоди про перевантаження білоруського палива (перенаправленого з Литви) до російських портів. Ходили чутки, що Путін виділить ще 3 мільярди доларів під час переговорів, але потім було відмовлено у видачі цієї позики.
Економіка Білорусі сильно постраждала не лише через негаразди в політиці та бізнесі, особливо враховуючи, що надзвичайно прибуткові ІТ-бізнеси тікають з Білорусі, але й через пандемію COVID-19, під час якої Лукашенка звинуватили в прийнятті невідповідних рішень через відмову у введенні будь-яких обмежувальних заходів.
У Лукашенка є також інші клопоти. Пов’язаний з опозицією Telegram-канал NEXTA 8 березня випустив документальний фільм, в якому детально розповідається про його розкішний спосіб життя, включаючи 17 палацових резиденцій, парк розкішних автомобілів і годинників та «гарем».
Окрім удару по його іміджу як людини з народу, Лукашенко може зіткнутися з перешкодами на політичній арені, де він прагне залучитись підтримкою Кремля, який до цього часу його підтримував, відкидаючи опозиціонерку Тихановську як західну маріонетку.
Шостого березня в Мінську відбувся установчий з’їзд проросійської партії «Союз». «Союз» позиціонує себе як опозиційна фракція, виступаючи за поглиблену білорусько-російську інтеграцію. Її голова Сергій Лущ заявив, що «жорстокий розгін перших акцій протесту в Мінську» призвів до того, що «Лукашенко фактично нелегітимний», закликаючи Росію «відігравати більш активну роль у стабілізації ситуації».
У короткостроковій перспективі Лукашенко може впоратися зі свіжою хвилею протестів, сказав Клисинський.
«Але це не означає, що Лукашенко остаточно переміг, – додав він. – Він сидить на «вулкані» невдоволення, яке відчуває більшість білорусів, і він не може бути впевнений, що все є під повним контролем».