Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що на посаду начальника Генерального штабу Збройних сил країни вступив генерал-лейтенант Артак Давтян.
Як мовиться в заяві Пашиняна, він скористався для призначення тим же механізмом вірменського законодавства, яким раніше звільнив попереднього начальника Генштабу, – всупереч незгоді президента країни.
Пашинян нагадав, що 10 лютого, в день, коли він так само оголосив про звільнення з цієї посади генерала-полковника Оніка Ґаспаряна, який раніше вимагав відставки прем’єра, він подав президентові Армену Сарґсянові подання про призначення Давтяна і проєкт указу про це. 11 березня Сарґсян повернув ці документи без підпису з запереченням, і Пашинян відразу направив їх повторно. В такому разі президент Вірменії, який має обмежені повноваження, може в разі незгоди направити непідписаний проєкт указу на розгляд до Конституційного суду країни. Сарґсян цього не зробив.
Відтак, мовиться в заяві Пашиняна, указ про призначення Давтяна 22 березня набув сили закону і без підпису президента, як то передбачає вірменське законодавство.
Артак Давтян уже був начальником Генштабу за влади Пашиняна, з літак 2018 року до літа 2020-го.
Таким самим чином Пашинян домігся усунення з посади Оніка Ґаспаряна: він подав президентові свою пропозицію і проєкт указу про це звільнення, після відмови президента відразу подав його повторно. 10 березня настав термін, коли так само указ про звільнення Ґаспаряна набув чинності й без підпису президента.
Тим часом того ж дня, 10 березня, президент Сарґсян звернувся до Конституційного суду, але оскаржив не проєкт указу, а сам вірменський закон «Про військову службу і статус військовослужбовця», який і передбачає такий механізм, що дозволяє призначати і звільняти начальників Генштабу поза волею президента. Коли можливе рішення з цього приводу, наразі не відомо.
Також того ж дня, 10 березня, Ґаспарян подав до Адміністративного суду Вірменії скаргу на своє звільнення, яке він вважає неконституційним, і суд ухвалив до розгляду справи по суті й далі вважати Ґаспаряна начальником Генштабу. Пашинян відкинув це рішення суду, заявивши, що Конституція не передбачає можливості перегляду таких рішень.
Також 10 березня Ґаспарян вкотре повторив свій заклик до відставки Пашиняна з посади прем’єр-міністра; частина чільного командування Збройних сил у відповідь оприлюднила чергову заяву, в якій висловила підтримку цього заклику і заявила, що бере його до виконання як доручення.
Відносини між прем’єром і військовими в Вірменії напружилися наприкінці лютого. 24 лютого Пашинян звільнив першого заступника начальника Генштабу Тірана Хачатряна – той проєкт указу президент підписав, – після того, як Хачатрян розкритикував слова прем’єра про неефективність російських ракетних комплексів «Іскандер». У відповідь 25 лютого Генеральний штаб виступив із заявою про вимогу відставки Пашиняна. Ту вимогу так само підтримала частина чільного командування, а після примирливої заяви Міністерства оборони Генштаб вдруге за день повторив свою вимогу про відставку прем’єра. Пашинян назвав це «спробою військового перевороту» і заявив про майбутнє звільнення й начальника Генштабу Ґаспаряна.
Протести опозиції з вимогою відставки Пашиняна, до якої й приєднався Генштаб, почалися після підписання в листопаді 2020 року мирної угоди з Баку щодо Нагірного Карабаху, укладеної за посередництва Росії, яка завершила 44-денну війну за цей сепаратистський регіон Азербайджану. За її результатами Вірменія втратила контроль над значною частиною сепаратистського утворення «Нагірно-Карабаська республіка», також відомого як «республіка Арцах», яке в 1990-х роках окупувало не тільки сам Нагірний Карабах, а й значні прилеглі території в Азербайджані. Тепер усі ці території повернені під контроль Баку, також Азербайджан тепер контролює й певну частину власне Нагірного Карабаху.
Супротивники Пашиняна звинувачують його в зраді національних інтересів. Пашинян, у свою чергу, каже, що підписав угоду, бо іншого виходу не мав, даючи зрозуміти, що інакше поразка була б іще тяжчою. Останнім часом ці протести активізувалися.
