Збройний конфлікт. Стало відомо, скільки українців відчули його особисто

Офіс президента України оприлюднив результати опитування «Думки та погляди населення України щодо збройного конфлікту на території України». Соціологічне дослідження провели задля з'ясування суспільної думки щодо розбудови державної політики захисту прав людини в умовах збройного конфлікту на території України та подолання його наслідків, повідомляє на своїй фейсбучній сторінці Представництво президента України в Автономній Республіці Крим. Опитування проводив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС).

За дослідженням, 48,9 відсотка українців відчувають особисто і гостро, що в Україні відбувається збройний конфлікт. Не відчувають впливу конфлікту на своє життя 28,4 відсотка опитаних.

Останніми роками відбулася стабілізація ставлення громадян України до війни на Донбасі, та окупації Криму, зауважує у коментарі Радіо Свобода професор «Києво-Могилянської академії», генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто.

«Звісно у 2014-15 роках цей конфлікт відчувався більш гостро, ніж зараз. Але, все ж таки більшість кажуть, що відчувають. Відбулася певна стабілізація цього ставлення і він не зникає. Перші роки значно впливало те, що відчувалося ще й економічно, тому що рівень бідності у 2014 році зріс удвічі, у порівнянні з 2013-м, потім у 2015-му він теж був таким самим, і тільки з 2016-го він почав падати. Він вийшов на 2018 рік фактично вже на рівень довоєнний», – пояснює соціолог.

Втім, зробити однозначні висновки з оприлюднених результатів опитування є певною проблемою, адже запитання сформульовані зам’яко для наявної ситуації, зауважує у розмові з Радіо Свобода професор «Києво-Могилянської академії», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань.

«Перше, що мені кинулося в очі, можливо це тому, що опитування проведене на замовлення структури ООН, що тут немає слів про Росію, про агресію, чи вважають Росію відповідальною за конфлікт. В цьому сенсі тут нейтральна термінологія, абстрактний збройний конфлікт. Так формулює замовник – структура ООН, скажімо так, «політично коректно», – зазначає політолог.

Зрештою через – формулювання запитань дослідження – його результати показують щось середнє між ставленням українців до окупації Криму і до бойових дій на Донбасі. Але ж очевидно, що воно не є однаковим, наголошує у коментарі Радіо Свобода голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

«Тут не можна простежити розбіжності, різницю у ставленні до захоплення Криму і до війни на Донбасі. Але, гадаю, такі розбіжності є. Тому що війна на Донбасі продовжується. Відсоток тих, хто відчувають конфлікт – досить високий. Абсолютна більшість цей конфлікт відчувають, хоча є і якийсь відсоток тих, які відсторонюються, демонструють байдужість, він не сказати, щоб дуже високий, але він є, і це теж відображення реальності. Але конфлікт все ж таки більше стосується Донбасу, тому що у Криму немає війни, там не гинуть люди, тому це відчувається, скоріше фоново. У нас є дві групи людей, які гостро реагують на кримську проблему – це кримські татари, і ті, хто були змушені виїхати у 2014 році, або хто має там родичів і знає всю ситуацію. Інші сприймають її, скоріш як образу і сором для держави. А по Донбасу тут реакція більш безпосередня, бо тут і війна, і це одна з головних проблем, що хвилюють людей», – вважає політолог.

Зв'язки з окупованими територіями

Водночас соціологи з КМІС поставили перед респондентами й інші запитання. На запитання про те, чи має держава вживати заходи для підтримки та збереження зав’язків із мешканцями непідконтрольних територій (Луганська, Донецька області та Крим) ствердно відповіли 74,6 відсотка опитуваних. Це один з найбільш принципових результатів дослідження, які чинній владі варто враховувати у формуванні політики деокупації, вважає директор КМІС.

«Звичайно, Офіс президента має більш систематично вивчати показники. Мені здається, що тут є деякі показники, які вони обов’язково мають враховувати. Один з них – це дискусійне питання, чи Україна має блокувати окуповані території, як до того закликають окремі політики та політичні сили? Чи ми маємо показувати, що це наші громадяни і допомагати їм? Дані цього дослідження показують, що у переважній більшості опитувані кажуть про те, що ми маємо забезпечувати максимальний доступ до державних послуг і створювати умови для міжособистісного спілкування. Тобто про те, щоб ми вважали цих людей своїми і створювали такі передумови для деокупації. Мені здається, що президент обов’язково має зважати на цей показник», – каже Володимир Паніотто.

Лояльне ставлення громадян України до жителів окупованих територій підтверджують й інші соцдослідження, нагадує науковий директор Фонду «Демініцітиви».

«За нашими дослідженнями, більшість людей не вважають, тих, хто залишилися на окупованих територіях, зрадниками. Більшість вважають їх заручниками ситуації. Це опитування, у певному сенсі, підтверджує таку ситуацію», – зазначає Олексій Гарань.

Експерти також звертають увагу на результати відповідей на запитання: Звідки ви отримуєте інформацію про ситуацію на непідконтрольних територіях України (Луганська, Донецька області та Крим)? 58,5 відсотка відповіли, що зі ЗМІ. Водночас 16,9 опитаних заявили, що отримують інформацію від родичів та знайомих, які проживають на окупованих територіях, а 13,9 відсотка респондентів кажуть, що дізнаються від родичів чи знайомих, які раніше проживали на окупованих територіях. Відтак понад 30 відсотків громадян дізнаються про ситуацію на Донбасі і в Криму через особисті зв’язки, зауважує Володимир Фесенко.

«Можна звернути увагу ще на одну важливу цифру, яка свідчить, що у нас достатньо багато людей, які мають безпосередньо родичів та знайомих там. В принципі, це зв’язок з окупованими територіями, і вагоме джерело пам’яті про те, що відбулося. Бачимо, що це проблема не тільки для держави, це проблема і для людей», – вважає Фесенко.

Хоч, за дослідженням, інформацію щодо Криму і Донбасу зі ЗМІ отримує абсолютна більшість українців, інформація отримана через особисті зв’язки може мати більший вплив на формування ставлення українців до питань окупованих територій, вважає Олексій Гарань.

«Ми робили опитування про довіру до джерел інформації, то у ньому на перше місце вийшли саме особисті контакти. Довіра до ЗМІ, до інтернету нижча. Тому тут з двох позицій маємо понад 30 відсотків. Тобто насправді інформація від своїх знайомих та родичів є дуже важливою», – каже Гарань.

Притягнення до відповідальності тих, хто вчинив тяжкі злочини під час конфлікту, необхідним першочерговим кроком після звільнення непідконтрольних територій назвали 37,2 відсотка респондентів. А от відновлення інфраструктури та житла у повернених районах на перше місце поставили дещо менше опитаних – 34,2 відсотка. Зазвичай у подібних опитуваннях гору беруть прості людські потреби, переконує Олексій Гарань.

«Тут трохи несподівано, що така позиція вийшла на перше місце. Але в інших формулюваннях у нас воно теж фігурувало. Якщо запитувати українців, чи вони готові до амністії бойовиків, то більшість кажуть «ні». Тобто тут інакше повернуто, але теж зрозуміло, що йдеться про притягнення тих, хто вчинив тяжкі злочини. Тобто українці не готові до амністії всіх, але готові амністувати тих, хто не скоював тяжких злочинів», – наголошує політолог.

Опитування проводили у період із 24 листопада до 17 грудня 2020 року методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки номерів мобільних телефонів на замовлення проєкту ПРООН «Права людини для України» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

ОРДЛО в цифрах: чи є кого повертати?